31 грудня 2024 року справа № 340/5824/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відділ) про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Відділу про визнання протиправною і скасування постанови від 27 серпня 2024 року щодо застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Пояснив, що перевізником є ФОП ОСОБА_2 , тому відносно нього, як власника транспортного засобу, не могли застосовувати фінансові санкції. Відповідач заперечив щодо задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.90-96).
Представник пояснила, що під час розгляду матеріалів перевірки не встановлено, що перевезення виконала ФОП ОСОБА_2 .
За порушення правил перевезення штраф застосували відносно власника транспортного засобу.
09 вересня 2024 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.28-29).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені факти і обставини, що стали підставами звернення до суду.
Так, власником автомобіля МАН № НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с.45-46).
28 липня 2015 року ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність (а.с.139).
27 червня 2024 року інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відділ 2) склав акт рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автодорозі Київ - Одеса (М-05) 210 км + 450 м (а.с.98).
Інспектори Відділу 2 зупинили для перевірки згаданий автомобіль.
У акті зазначено, що власником автомобіля є ОСОБА_1 , а водієм - ОСОБА_3 (а.с.98).
26 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність стосовно вантажних перевезень (а.с.138).
Водій надав товарно-транспортну накладну від 27 червня 2024 року, яку склало Товариство з обмеженою відповідальністю «Байс Агро» (далі - Товариство) (а.с.99).
Перевозили насіння соняшника, яке виростило Товариство (продавець).
Замовник перевезення (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санолта» (далі - Товариство 2).
Перевізник - ОСОБА_2 .
01 березня 2023 року ОСОБА_2 зареєстрована, як фізична особа-підприємець (вантажні перевезення) (а.с.70-71).
Інспектор Відділу 2 встановив, що водій не надав тахокарт за 27 червня 2024 року і попередні дні (а.с.98).
10 липня 2024 року Відділ виготовив повідомлення про виклик позивача на розгляд матеріалів перевірки (а.с.103).
Зазначено, що розгляд відбудеться 06 серпня 2024 року.
18 липня 2024 року ОСОБА_1 отримав повідомлення (а.с.104).
01 серпня 2024 року позивач надіслав пояснення до Відділу (а.с.105-106).
Повідомив, що не був перевізником.
Водночас не повідомив, хто ним був.
06 серпня 2024 року Відділ виготовив повідомлення про виклик позивача на розгляд матеріалів перевірки (а.с.113).
Зазначено, що розгляд відбудеться 27 серпня 2024 року.
20 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримав повідомлення (а.с.114).
Позивач не з'явився на розгляд матеріалів перевірки.
27 серпня 2024 року відповідач прийняв постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. (а.с.97).
Штраф застосовано за перевезення вантажу за відсутності тахокарт за 27 червня 2024 року і попередні дні на підставі приписів абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон) (а.с.90-97).
Товариство 2 надало до суду докази укладення договору перевезення з ФОП ОСОБА_2 і сплати коштів за послуги (а.с.146-154).
Товариство пояснило, що автомобільним перевізником була ФОП ОСОБА_2 (а.с.158-159).
Податковий орган повідомив суд, що ФОП ОСОБА_2 не звітувала про виплату доходу у виді заробітної плати ОСОБА_3 (а.с.155).
01 лютого 2024 року ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 уклали договір позички транспортного засобу (а.с.48-52).
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - подружжя (а.с.22-42).
Позов подано до суду 04 вересня 2024 року (а.с.74).
Юридична оцінка, встановлених судом, фактів і обставин справи.
Перш за все, приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, до відповідальності можна притягти лише перевізника.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ним була ФОП ОСОБА_2 .
Так, у товарно-транспортній накладній зазначено, що перевізником є ОСОБА_2 .
Товариство (продавець) і Товариство 2 (покупець) підтвердили, що вантаж перевозила ФОП ОСОБА_2 , яка зареєструвала такий вид підприємницької діяльності, як комерційне перевезення.
Товариство 2 надало договір перевезення і докази сплати коштів за надані послуги.
Транспортний засіб належить на праві власності чоловікові ФОП ОСОБА_2 і переданий у безоплатне користування на підставі письмового правочину.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність і скасування постанови про накладення штрафу (порушення припису пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України).
Отже, позов належить задовільнити.
Визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу з цієї підстави звільняє суд від обов'язку робити висновок про наявність складу порушення, оскільки такий висновок належить до компетенції суду за позовом перевізника стосовно оскарження постанови про накладення штрафу.
Пояснюється тим, що суд має право оцінювати дії особи, відносно яких існує рішення суб'єкта владних повноважень.
Відносно дій ФОП ОСОБА_2 такого рішення не існує.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (а.с.82).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
Судові витрати треба стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті, оскільки Відділ - її структурний підрозділ без статусу юридичної особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов.
Визнати протиправною і скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 27 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ