27 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5903/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Дегтярьової С.В., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправними дій та скасування наказу,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації заброньованого у встановленому законом порядку ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ, яким ОСОБА_1 призвано для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період.
Позов мотивовано тим, що з 11.07.2024 р. позивач є заброньованої особою у встановленому законодавством порядку строком до 27.04.2025 р., що дає йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Підтвердження бронювання наявне в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зафіксоване у електронному військово-обліковому документів Резерв+. При цьому, в липні 2024 р. позивач звернувся до відповідача і йому було надано направлення на проходження ВЛК. В результаті проходження ВЛК його було визнано придатним до військової служби. 26.07.2024 р. вручено повістку №630 про призов по мобілізації до лав ЗСУ. Проте, в свою чергу, позивач з самого початку повідомляв, що він є заброньованим АТ "Укрзалізниця" та йому надано відстрочку. Однак вказана обставина не була взята відповідачем до уваги під час вручення повістки.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.44-45). Даною ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ "Українська залізниця". Також вказаною ухвалою витребувано у відповідача копію наказу (витяг з наказу) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; витяг (інформацію) з системи "Оберіг" відносно ОСОБА_1 стосовно його бронювання.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, однак надав додаткові пояснення у яких вказав, що 22.08.2024 р. поштою надійшов адвокатський запит з вимогою надати копію наказу про призов гр. ОСОБА_1 по мобілізації. Однак вказаний наказ надати не було можливості, оскільки військовозобов'язаний не був призваний до лав ЗСУ по мобілізації і такого наказу відповідач не приймав.
Третьою особою надано до суду пояснення (а.с.57-60), в яких останній зазначає, що ОСОБА_1 прийнятий у Виробничий структурний підрозділ "Верхівцевський центр механізації колійних робіт" Філії "Центр з ремонту на експлуатації колійних машин" АТ "Укрзалізниця" машиністом залізнично-будівельних машин 5 розряду відповідно до наказу №20 о/с від 17.03.2016 р. Третя особа стверджує, що листом від 18.07.2024 р. надіслано до відповідача повідомлення про бронювання військовозобов'язаних для зарахування їх на спеціальний облік на виконання вимог Постанови КМУ від 27.01.2023 р. №76. Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 11.07.2024 р. №16573 машиніста залізнично- будівельних машин 6 розряду ОСОБА_1 було заброньовано та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 27.04.2025 р. У поясненні третя особа вказала, що стале функціонування АТ "Укрзалізниця" для виконання встановлених завдань і замовлень передбачає участь у цьому всіх без винятку виробничих підрозділів товариства за напрямками їхньої виробничої діяльності та їх необхідну укомплектованість кваліфікованими працівниками.
Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з АТ "Укрзалізниця" та працює на посаді машиніста залізнично-будівельних машин 6 розряду.
Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства економіки України від 11.07.2024 р. №16573 "Про бронювання військовозобов'язаних за АТ "Укрзалізниця"" наказано забронювати за АТ "Укрзалізниця" на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством економіки України (реєстраційний номер 220/5510/6 від 09.07.2024) (а.с.13).
Пунктом 2 вищевказаного наказу вирішено надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов'язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 27.04.2025 р.
18.07.2024 р. в.о. начальник Виробничого структурного підрозділу "Верхівцевський центр механізації колійних робіт" філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" АТ "Укрзалізниця" за вих. №03-18/315 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з листом щодо бронювання військовозобов'язаних, серед яких вказано ОСОБА_1 (а.с.16) .
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 25 липня 2024 року Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та визнано придатним до військової служби.
З огляду на зазначену обставину 26 липня 2024 року ОСОБА_1 було вручено повістку №630, якою зобов'язано 30.07.2024 р. з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для призову по мобілізації до лав ЗСУ на підставі Указу Президента України (а.с.23).
Вважаючи дії відповідача щодо призову на військову службу під час мобілізації (вручення повістки) протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон №2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 1статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу вимог частини 6статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015№389-VІІІ (далі -Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі-Закон №1932-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17,20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.
Відповідно до вимог статей 20, 22 Закону №2232-XIIна військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).
Слід звернути увагу на те, що процес від початку мобілізації особи до проходження такою особою військової служби у військовій частині складається з певних етапів, на кожному з яких визначені суб'єкти владних повноважень здійснюють комплекс заходів у межах правовідносин, які виникають між цією особою та визначеними суб'єктами владних повноважень.
Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Абзацом 4статті 1 Закону №3543-XII передбачено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII.
Згідно приписів частини 1статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, серед іншого, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5статті 22 Закону №3543-XII).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (надалі по тексту також - Збройні Сили та інші військові формування).
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
За пунктом 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
- оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
- прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
- документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
- відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Судом встановлено, що позивач отримав повістку №630 від 26.07.2024 року, в якій вказано мету - призов по мобілізації до лав ЗсУ на підставі Указу Президента, тобто для проходження етапів, визначених пунктом 6 Порядку №560, в тому числі і для перевірки наявності підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.23).
Позивач же в позові стверджує про те, що він вже призваний для проходження військової служби, тобто всі етапи, визначені в 6 Порядку №560, в тому числі і етап документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації, вже відповідачем завершено. В зв'язку з чим просив суд витребувати відповідний наказ про оформлення призову та просив визнати його протиправним і скасувати.
Натомість в ході розгляду справи судом встановлено, що такого наказу відповідачем не прийнято, позивач не є мобілізованим в розумінні Порядку №560, а тому позовні вимоги з приводу визнання його протиправним та скасування є безпідставними за відсутності предмету спору.
Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації заброньованого позивача, якими він вважає вручення повістки, то такі дії, як описано вище, відповідач вчинив на підставі Порядку №560, а тому визнані протиправними вони бути не можуть.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому відповідач мав викликати військовозобов'язаного та перевірити наявність чи відсутність підстав для відстрочку від призову за мобілізацією.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА