20 грудня 2024 року справа №320/16728/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, в якому позивач просить суд:
- визнати обставини пропущення строку із звернення до Відповідача із заявою про здійснення відділом праці та соціального населення запиту для отримання інформації про наявність довідок, які підтверджують статус ОСОБА_2 в якості інваліда та ліквідатора-постраждалого внаслідок катастрофи на ЧАЕС до Київської обласної військової адміністрації та призначення грошової виплати у зв'язку із втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт - поважними;
- визнати дії Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, що полягали у відмові здійснення відділом праці та соціального населення запиту для отримання інформації про наявність довідок, які підтверджують статус ОСОБА_2 в якості інваліда та ліквідатора-постраждалого внаслідок катастрофи на ЧАЕС до Київської обласної військової адміністрації та призначення грошової виплати у зв'язку із втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт - протиправними;
- зобов'язати Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області вчинити дії, а саме:
- організувати та здійснити відділом праці та соціального населення запиту для отримання інформації про наявність довідок, які підтверджують статус ОСОБА_2 в якості інваліда та ліквідатора-постраждалого внаслідок катастрофи на ЧАЕС до Київської обласної військової адміністрації;
- призначити та виплатити позивачу грошову виплату у зв'язку із втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт згідно даних, викладених у заяві позивача від 20.11.2022, отриманої відповідачем 29.11.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується експертним висновком №101 від 27.10.2022, виданим Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України.
Внаслідок збройної агресії російської федерації та активних бойових дій на території смт. Бородянка Київської області, будинок в якому проживала позивач зруйнований, що підтверджується актом обстеження пошкодженого об'єкта від 23.06.2022. у зв'язку із чим, позивач вимушена була виїхати за кордон і змогла повернутися в Україну лише у липні 2022 року. Позивач зазначає, що всі її документи та документи її чоловіка втрачені, оскільки згоріли в квартирі під час авіабомбардування у лютому-березні 2022 року в смт.Бородянка Київської області.
18 серпня 2022 року ОСОБА_1 отримала у Вишгородському відділені «Київського обласного бюро судово-медичної експертизи» лікарське свідоцтво про смерть №300 щодо свого чоловіка.
Позивач звернулась до відповідача із проханням про здійснення запиту для отримання інформації, що підтверджують статус ОСОБА_2 як інваліда ліквідатора - постраждалого внаслідок катастрофи на ЧАЕС та про виплату одноразової грошової допомоги у сумі 7586,00 грн.
14.12.2022 листом №10-10-4845 Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області відмовила у задоволенні заяви позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у сумі 7586,00 грн у зв'язку із закінченням терміну подачі документів, а в частині здійснення запиту на отримання інформації - у зв'язку із тим, що дані повноваження не входять до компетенції суб'єкта розгляду заяви.
Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач звернулась до адміністративного суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання, витребувано докази у справі.
02.08.2023 до суду надійшли письмові пояснення Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації Київської області (далі - Управління), в якому зазначено, що Бородянський відділ Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації не має статусу юридичної особи, а є відокремленим відділом Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації Київської області. Також в поясненнях зазначено, що від ОСОБА_1 або Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області до Управління не надходило заяв щодо виплати одноразової компенсації по спірному питанню.
20.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та серед іншого зазначає, що відділ праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради приймає повний пакет документів на всі види соціальних допомог, які передає для подальшого опрацювання до Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації Київської області. Також, відповідачем зазначено, що відділ праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради не може оформити допомогу за заявою позивача, оскільки сплинув термін подачі документів.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України у вигляді ID карти № НОМЕР_1 , виданим 28.07.2022, орган, що видав 3223 (а.с. 6).
Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади зареєстроване місце проживання позивача з 04.04.2003 року: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 06.07.2016, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пенсіонеркою, вид пенсії: за віком (а.с.19).
Згідно з Довідкою до акту огляду МСЕК від 27.12.2022 серії АВ №1071773 позивачу з 19.12.2022 встановлено другу групу інвалідності довічно, причина інвалідності - загальне захворювання (а.с. 20).
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб 15.02.2003, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим повторно 09.08.2022 серії НОМЕР_3 (а.с. 8).
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть від 18.08.2022 № 300 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 роки, причина смерті: причину смерті не встановлено через різке обвуглення (а.с. 21-22).
19.08.2022 Бородянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено актовий запис №487 та видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Серія НОМЕР_4 (а.с.23).
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 02.11.2022, розглянувши на засіданні від 27.10.2022 №101 звернення родичів ОСОБА_2 та зареєстровану в ЦМЕК 26.09.2022 документацію, комісія дійшла до висновку, що захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 9).
В матеріалах справи також міститься довідка від 10.01.2023 №43/15-28, видана відділом реєстрації місця проживання Бородянської селищної ради №25 від 10.01.2023 для пред'явлення за місцем вимоги відповідно до акта депутата про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 , перебувала на його утриманні, в шлюб вдруге не вступила (а.с.25).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акта, складеного за результатами проведеного обстеження пошкодження об'єкту, затвердженого 24.06.2022 селищним головою Єрко Г.М. щодо багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне руйнування будівлі становить 80,5 % (а.с. 10-12).
29 листопада 2022 року позивачем зареєстровано в Бородянській селищній раді заяву, адресовану керівнику Управління соціального захисту населення Бородянської об'єднаної територіальної громади Сапсай Олені Степанівні, в якій позивач просить зробити запит для отримання інформації про наявність довідок, які підтверджують статус іі чоловіка ОСОБА_2 в якості інваліда та ліквідатора-постраждалого внаслідок катастрофи на ЧАЕС до Київської обласної військової адміністрації; назначити їй одноразову грошову виплату у розмірі 7586 грн. згідно постанови КМУ №285 від 14.05.2015 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» та Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760 (а.с.26-27).
До заяви додані додатки у вигляді 13 документів. Отримання Бородянською селищною радою вказаної заяви позивача 29.11.2022 підтверджується відтиском відповідного штампу на заяві.
14.12.2022 відповідачем листом №10-10-4845 надано відповідь ОСОБА_1 за результатами розгляду звернення від 29.11.2022 (а.с.28).
Зокрема, у вказаному листі зазначено, що відповідно до Положення про відділ праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради, затвердженого рішенням 06 сесії Бородянської селищної ради VІІІ скликання від 16.04.2021 року №784-06-\/ІІІ, питання здійснення запитів на особові справи не передбачено та не входить до компетенції відділу. Для вирішення цього питання заявниці рекомендовано було звернутися до Управління соціального захисту населення Бучанської військової адміністрації.
Щодо питання призначення грошової виплати у зв'язку із втратою годувальника відповідачем зазначено, що відділ праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради не може оформити вищевказану допомогу у зв'язку із тим, що сплинув термін подачі документів.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
З огляду на це, предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, враховуючи при цьому пропущений шестимісячний строк звернення до відповідача за виплатою такої компенсації, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №760.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
У відповідності до частини першої статті 48 Закону №796-XII одноразова компенсація виплачується, зокрема, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Частиною третьою вказаної статті визначено, що компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26 жовтня 2016 року затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі Порядок №760).
Згідно пунктів 2-4 Порядку №760, одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
Заяви з необхідними документами для виплати одноразової компенсації приймаються від громадян уповноваженими органами. З 1 січня 2021 р. заяви з необхідними документами для виплати одноразової компенсації та щорічної допомоги приймаються від громадян уповноваженими органами районних держадміністрацій лише у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний веб-портал електронних послуг).
Заяви з необхідними документами для виплати одноразової компенсації також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади (далі - посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження відповідному уповноваженому органу.
З 1 липня 2021 р. заяви з необхідними документами для виплати одноразової компенсації приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.
Заяви з необхідними документами для виплати одноразової компенсації (після формування електронної справи) у паперовому вигляді передаються відповідному уповноваженому органу не рідше ніж раз на два тижні.
Одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) сім'ям, які втратили годувальника, виплачується одноразова компенсація в розмірі 7586 гривень.
Відповідно до п. 7 Порядку №760 одноразова компенсація у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, виплачується дружині чи чоловікові в разі, коли вони не одружилися вдруге, сім'ї померлого годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якій є непрацездатні особи, що були на утриманні померлого на момент його смерті.
Належність до непрацездатних осіб та членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, визначається згідно із статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виплата одноразової компенсації здійснюється на підставі: свідоцтва про смерть; посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 (із вкладкою); свідоцтва про шлюб; експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв'язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє в системі МВС, СБУ чи Міноборони.
Згідно з п.п.1, 3 частини другої ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти-до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, відповідно до вищезазначених норм, один із подружжя, вважається таким, що втратив годувальника, якщо на момент смерті іншого із подружжя, він був інвалідом або досяг пенсійного віку.
Таким чином, Порядком №760, передбачено, що сім'ї, які втратили годувальника, в яких є непрацездатні особи та члени сім'ї, які були на утриманні померлого годувальника, мають право на одноразову компенсацію згідно заяви, яка повинна подаватися протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника та переліку документів, визначених у пункті 7 такого Порядку.
Крім того, вказаним Порядком визначено вичерпний перелік документів, на підставі яких виплачується така одноразова компенсація.
Відповідно до пункту 3 Порядку №760, виплата одноразової компенсації здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики, поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.
Так, на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги від 29.11.2022, чинною була форма заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441. Розділом 5 даної форми заяви передбачено зокрема Компенсаційні виплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи одноразову компенсацію сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 звернулась із заявою в довільній формі.
Разом із тим, суд звертає увагу, що до повноважень відповідача не входить прийняття рішення щодо призначення чи відмову в призначенні одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт за пунктом 7 Порядку №760.
Адже, у відповідності до норм пункту 2 порядку №760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
В матеріалах справи наявна копія Рішення шостої сесії восьмого скликання Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області від 16 квітня 2021 року №784-06-VІІІ «Про затвердження Положення про відділ праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради» (а.с.79-86).
Так, згідно із пунктами 3.3, 3.4 вказаного Положення, відділ праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради, відповідно до покладених на нього завдань, з метою визначення права на отримання державних соціальних допомог, компенсаційних виплат, пільг, житлових субсидій приймає і опрацьовує звернення з відповідними документами, формує особові справи отримувачів соціальних виплат з подальшою передачею їх відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення через Реєстр «передачі прийнятих документів щодо призначення усіх видів соціальної допомоги» або обробляє і передає звернення в електронному вигляді в програмному комплексі «Інтегрована інформаційна система соціальна громада»; передає документи відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, у тому числі засобами автоматизованого обміну інформацією або інтегрованими системами Міністерства соціальної політики України, у відповідності до законодавства.
Як вбачається із листа відповідача від 14.12.2022 №10-10-4845, ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до Управління соціального захисту населення Бучанської районної військової адміністрації, а також роз'яснено, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 Порядку №760, виплата одноразової компенсації здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики, поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази передачі заяви ОСОБА_1 відділу праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради з метою визначення права на отримання грошової допомоги у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з подальшою передачею її відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення, як це передбачено Положенням про відділ праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради, що затверджене Рішенням шостої сесії восьмого скликання Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області від 16 квітня 2021 року №784-06-VІІІ.
Суд також звертає увагу, що згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.01.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01.06.2016 у справі "Федоренко проти України" Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення від 26.03.2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013 встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства" ("Willis v. the United Kingdom").
У рішенні по справі "Тлімменос проти Греції" ("Thlimmenos v. Greece") Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак, це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Cуд зазначає, що маючи відповідне право на отримання одноразової компенсації по втраті годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, яке передбачене Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач не може його реалізувати через обмеження Кабінетом Міністрів України шестимісячним строком виплати такої компенсації після смерті годувальника.
Дискримінація у даному випадку проявляється у тих обставинах, що особа, яка звернулася протягом шести місяців з дати смерті годувальника, має право на отримання одноразової компенсації по втраті годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, натомість особа, яка за тих самих обставин, внаслідок тих чи інших причин пропустила шестимісячний строк - не має.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що право особи на одноразову компенсацію не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи минув шестимісячний термін з дати смерті годувальника. Тим більше не можливо оминути обставини, через які позивач пропустила строк звернення із відповідною заявою, про які позивач детально зазначає у заяві.
При тому суд звертає увагу, що Закон №796-ХІІ не містить обмежень у часі звернення із заявою про виплату та не встановлює будь-якого строку для звернення із такою заявою, а також суд зауважує, що Кабінету Міністрів України даним Законом надано повноваження встановити порядок та розміри виплати допомоги згідно ст.48 Закону і не надано право встановлювати обмеження щодо часу звернення до відповідача із відповідною заявою, що свідчить про встановлення Кабінетом Міністрів України не виправданих обмежень для громадян.
Тобто, відмовляючи у виплаті одноразової компенсації відповідач діяв не на підставі закону, і його відмова є неправомірною.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, приймаючи до уваги встановлення під час розгляду справи ознак протиправності відмови відповідача у виплаті позивачу одноразової компенсації, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, викладену в листі від 14.12.2022 №10-10-4845, та зобов'язати Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області направити заяву ОСОБА_1 від 20.11.2022 для розгляду за належністю відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Крім того, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Беручи до уваги, що позивач надав усі наявні документи, які є підставою для призначення одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і відповідачем не було зазначено будь-яких інших обставин, які б перешкоджали в її призначенні, ніж ті, яким судом надано відповідну оцінку, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області направити заяву ОСОБА_1 від 20.11.2022 для розгляду за належністю відділу праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради з метою визначення права на отримання грошової допомоги у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з подальшою передачею її відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачувала у зв'язку з наявністю пільги по сплаті судового збору як інвалід 2 групи. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, викладену в листі від 14.12.2022 №10-10-4845, у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
3. Зобов'язати Бородянську селищну раду Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363662) направити заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 29.11.2022 для розгляду за належністю відділу праці та соціального захисту населення Бородянської селищної ради з метою визначення права на отримання грошової допомоги у зв'язку з втратою годувальника, смерть якого пов'язана з участю у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з подальшою передачею її відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.