ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" грудня 2024 р. справа № 300/8202/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до приватного підприємства «Газсервіс» про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Газсервіс» (надалі - ПП «Газсервіс», відповідач) про стягнення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати податкових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб на суму 76 575,25 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань із єдиного податку з фізичних осіб. Оскільки заборгованість станом на день розгляду справи не погашена, на думку позивача, її слід стягнути в судовому порядку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 31.10.2024 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Івана Франка, 4, м. Болехів, Івано-Франківська обл., 77202). Однак, поштове відправлення повернуто на адресу суду відділенням поштового зв'язку без вручення, з відміткою «адресат відсутній» з проставленням календарного штемпеля 05.11.2024 (а.с. 46).
Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020.
Відтак, у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином 05.11.2024.
Правом на подання відзиву та заперечення проти позовних вимог відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановив наступне.
Приватне підприємство «Газсервіс» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про борг за платежами від 07.10.2024 (а.с. 4) та довідки-розрахунку суми заборгованості станом на 07.10.2024 (а.с. 5), за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 76 575,25 грн, з них 71 714,12 грн - основне зобов'язання та 4 861,13 грн - штрафні санкції.
Податкові зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатив, у результаті чого виникла податкова заборгованість на згадану суму.
У зв'язку із добровільною несплатою податкових зобов'язань відповідачем, реалізуючи свої повноваження, позивач звернувся з цим позовом до суду з метою стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 ПК України).
Згідно із підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Так, суд встановив, що відповідачем до контролюючого органу подано податкові декларації платника єдиного податку третьої групи, зокрема:
06.04.2022 - за І квартал 2022 року на суму 27 250,00 грн (а.с. 6). Враховуючи часткове погашення, сума до стягнення складає 26 714,25 грн;
11.07.2022 - за II квартал 2022 року на суму 1 186,19 грн (а.с. 7);
24.10.2022 - за III квартал 2022 року на суму 12 821,10 грн (а.с. 8);
06.11.2022 - на період дії воєнного стану на території України за жовтень 2022 року на суму 7 705,80 грн (а.с. 9);
13.12.2022 - на період дії воєнного стану на території України за листопад 2022 року на суму 4 103,00 грн (а.с. 10);
15.01.2023 - на період дії воєнного стану на території України за грудень 2023 року на суму 8 356,33 грн (а.с. 11);
16.02.2023 - на період дії воєнного стану на території України за січень 2023 року на суму 482,27 грн (а.с. 12);
16.03.2023 - на період дії воєнного стану на території України за лютий 2023 року на суму 124,82 грн (а.с. 13);
23.05.2023 - на період дії воєнного стану на території України за квітень 2023 року на суму 2 556,44 грн (а.с. 14);
18.07.2023 - на період дії воєнного стану на території України за червень 2023 року на суму 1 014,00 грн (а.с. 15);
15.08.2023 - на період дії воєнного стану на території України за липень 2023 року на суму 6 649,92 грн (а.с. 16).
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, податкові зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку з юридичних осіб у загальній сумі 71 714,12 грн згідно вищенаведених податкових декларацій у відповідності до вимог статті 54 Податкового кодексу України є узгодженими з моменту подання таких декларацій.
Окрім того, судом з'ясовано, що позивачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації платника єдиного податку за квітень 2023 року, за результатами якої складено акт №5971/09-19-04-05/41258820 від 23.05.2023 (а.с. 18-19).
На підставі висновків вказаного акту позивачем складено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №6125/0405 від 21.06.2023, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн за платежем «єдиний податок з юридичних осіб» (а.с. 20).
Також податковим органом проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб, за результатами якої складено акт №7576/09-19-04-05/41258820 від 29.06.2023 (а.с. 21-22).
На підставі висновків вказаного акту позивачем складено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №00/6493/0405 від 29.06.2023, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 7,22 грн за платежем «єдиний податок з юридичних осіб» (а.с. 17).
Окрім цього, ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб, за результатами якої складено акт №7865/09-19-04-05/41258820 від 17.04.2024 (а.с. 26-27).
На підставі висновків вказаного акту позивачем складено:
податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0/11096/0405 від 30.04.2024, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 238,91 грн за платежем «єдиний податок з юридичних осіб» (а.с. 24);
податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №00/11095/0405 від 30.04.2023, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 275,00 грн за платежем «єдиний податок з юридичних осіб» (а.с. 23).
Всі вищенаведені податкові повідомлення-рішення направлялись позивачем ПП «Газсервіс» на його податкову адресу, тобто адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, або були вручені наручно, що підтверджується підписом на ППР (зв. ст. а.с. 20, а.с. 29, зв. ст. а.с. 17).
Згідно із пунктом 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до вимог частини 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У свою чергу, у суду відсутні відомості, що відповідач штрафні (фінансові) санкції з єдиного податку з юридичних осіб на суму 4 861,13 грн сплатив. Також відсутні відомості, що згадані вище податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені. Тому такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, суд зауважує, що згідно із поданими контролюючим органом витягами з ІКПП, відповідачем залишається несплаченим податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб у загальній сумі 4 861,13 грн (а.с. 31-34).
Згідно з вимогами підпункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України позивач направив відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 26.08.2021 №0032255-1304-0911 (а.с. 30).
Згідно із пунктом 87.1. статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
У суду відсутні відомості про те, що податкова вимога форми «Ю» від 26.08.2021 №0032255-1304-0911 відповідачем відкликана або ж оскаржена.
Докази погашення податкового боргу у матеріалах справи відсутні.
При цьому, податковий борг відповідача з єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 76 575,25 грн підтверджується довідкою про борг за платежами від 07.10.2024 (а.с. 4), довідкою-розрахунком суми заборгованості станом на 07.10.2024 (а.с. 5) та обліковою карткою платника податку (а.с. 31-34).
Таким чином, контролюючим органом дотримано процедуру повідомлення відповідача про наявні податкові зобов'язання та набуття податкового зобов'язання статусу податкового боргу.
Згідно підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право позивача на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни, визначені Податковим кодексом України, на переконання суду, звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення у спосіб, визначений Податковим кодексом України, є обґрунтованим та правомірним.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в сумі 76 575,25 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) до приватного підприємства «Газсервіс» (код ЄДРПОУ 41258820, вул. Івана Франка, 4, м. Болехів, Івано-Франківська обл., 77202) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства «Газсервіс» (код ЄДРПОУ 41258820, вул. Івана Франка, 4, м. Болехів, Івано-Франківська обл., 77202) про стягнення заборгованості в дохід бюджету податковий борг в сумі 76 575 (сімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн 25 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.