30 грудня 2024 року Справа № 280/9869/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 16.08.2024 № 14/в щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
2) зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити члену сім'ї померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачену статтею Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження військової служби у військовому резерві, у розмірі 750-кратного розміру прожиткового мінімуму доходів громадян матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Крім того, просить покласти судові витрати на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку із загибеллю сина позивача ОСОБА_2 , захворювання та причини смерті якого пов'язані з проходженням військової служби, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги. Пояснює, що як мати померлого військовослужбовця звернулася із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та необхідним переліком документів до ТЦК та СП, який передав подані матеріали до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення. У відповідь на подану заяву позивач отримала відмову, мотивовану перебуванням загиблого військовослужбовця під час смерті у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, позивач отримала лист ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням повернути посвідчення, виданого як матері померлого військовослужбовця, у зв'язку із наданням нею недостовірної інформації про її сина. Позивач вважає, що за відсутності рішення про позбавлення ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій та про визнання недійсним виданого посвідчення, за відсутності причинно-наслідкового зв'язку між настанням смерті сина від карідоміопатії, яка б сталася внаслідок вживання етилового спирту, відмова у призначенні їй одноразової грошової допомоги є неправовірною.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
11.11.2024 до суду надійшли пояснення ІНФОРМАЦІЯ_6 , у яких зазначено про згоду з позицією відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Згідно з висновком експерта № 2319 від 08.06.2023 року при судово-токсикологічному дослідженні крові померлого ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,3 проміле, що відповідає легкому алкогольному сп'янінню. У відповідності до пункту 2 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія останнього не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинути чи померли під час проходження військової служби (зборів), внаслідок вчинення ними дій у стані, у тому числі алкогольного сп'яніння. Звертає увагу, що наявність алкогольного сп'яніння зазначається не як причина, яка призвела до загибелі особи, а як супутній фактор будь-яких дій, що призвели до загибелі. Отже, факт наявності вищезазначеного експертного висновку унеможливлює виплату одноразової грошової допомоги, про яку просить позивач.
13.11.2024 судом отриманий відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум при прийнятті рішення стосовно позивачки розглядала подану заяву та додані документи позивачки отримані від ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зауважує, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ, що свідчить про причини та обставини поранення, що призвело до смерті, повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги. Вказує, що висновок експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 02.05.2023 № 2319 не досліджувався під час службового розслідування, за результатом проведення якого був складений акт від 06.06.2023, на який посилається позивач. Крім того, висновок експерта, у якому вказано про наявність у крові ОСОБА_2 етилового спирту, концентрація якого зазвичай відповідає легкому алкогольному сп'янінню, а також витяг з протоколу від 08.09.2023 № 1701 (постанова ВЛК) не виключають застосування до спірних правовідносин статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ. Щодо посилань позивача на відсутність підстав для застосування до правовідносин положень статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ вказує на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2021 у справі № 120/4628/18-а. Стосовно позовної вимоги про зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу відповідач зазначає про дискреційність повноважень Міністерства оборони України у спірних відносинах. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 29.10.2024 суд відкрив провадження у справі, призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребував у Міністерства оборони України письмові пояснення, належним чином засвідчені копії усіх матеріалів та документів, на підставі яких Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову ОСОБА_1 у призначенні їй одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця (зокрема, але невиключно, усі документів, які були надіслані ІНФОРМАЦІЯ_1 до Міністерства оборони України, за результатами розгляду яких було прийнято оскаржуване рішення, оформлене протоколом від 16.08.2024 № 14/в).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.10.1995 ОСОБА_1 є матір'ю померлого військовослужбовця ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
З 15.07.2022 ОСОБА_2 призваний ІНФОРМАЦІЯ_7 до лав ЗСУ за мобілізацією та перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 .
За змістом довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.10.2022 № 10172, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , 27.08.2022 солдат ОСОБА_2 отримав МВТ стопи. За обставин: у ході проведення службового розслідування було встановлено, що під час виконання бойових завдань при безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України 27.08.2022 приблизно о 10:20 внаслідок підриву на протипіхотній фугасній міні на позиціях 8 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , розташованих поблизу АДРЕСА_1 , солдат ОСОБА_2 отримав бойове травмування. Травмування / поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов'язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_4 від 22.03.2023 № 2181 стан після вогнепального осколкового поранення лівої стопи (від 27.08.2022 року) з травматичним відчленуванням 1-3 пальців лівої стопи з наявністю зміцнілих післяопераційних рубців. Поранення важного ступеню. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Обмежено придатний до військової служби; непридатний до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах; придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що вказано у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_5 від 02.05.2023, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
За змістом висновка експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 02.05.2023 № 2319 смерть ОСОБА_2 настала від кардіоміопатії неуточненого ґенезу, яка ускладнилась гострою серцевою недостатністю. При судово-токсикологічному дослідженні крові та частин внутрішніх органів в крові виявлено етиловий спирт у концентрації 1,3 проміле. Зазначена концентрація етилового алкоголю в крові в живих осіб зазвичай відповідає легкому алкогольному сп'янінню.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.06.2023 № 12507 «Про результати службового розслідування» смерть військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 вважається таким, що сталося під час проходження військової служби, не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 1701 від 08.09.2023) захворювання солдата ОСОБА_2 , 1995 року народження «Гостра серцева недостатність. Кардіоміопатія, неуточнена», яке згідно витягу з наказу командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади (по стройовій частині) від 10.07.2023 № 191-рс, сповіщення сім'ї № 46 (вих. № 2290) від 03.05.2023, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , лікарського свідоцтва про смерть № 2319 від 02.05.2023, виданого комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичої експертизи» Запорізької обласної ради, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 02.05.2023, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
11.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_7 члена сім'ї матері військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 26.01.2021 у справі № 311/3348/20, яке набрало законної сили 26.02.2021, був розірваний шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 жовтня 2016 року виконавчим комітетом Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, за актовим записом 07. Судом було встановлено, що від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який проживає з матір'ю.
26.10.2023 позивач, ОСОБА_1 , як мати померлого військовослужбовця, та ОСОБА_3 , як законний представник сина померлого військовослужбовця ( ОСОБА_4 ), звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_12 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_2 з відповідним пакетом документів.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 12.12.2023 № 7065/С до директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони відповідно до пункту 13 Порядку № 975 був поданий висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проходження військової служби. На підставі поданих документів керівництво вважає, що члени померлого військовослужбовця, а саме: син - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), мати - ОСОБА_1 мають право на одержання рівними частками зазначеної одноразової грошової допомоги. При цьому батько ОСОБА_5 надав нотаріально засвідчену заяву про відмову від можливої частки одноразової грошової допомоги.
При цьому відповідачем також надано лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.01.2024 № 197/С до директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони, яким відповідно до пункту 13 Порядку № 975 був поданий висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї, батькам або утриманцям військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проходження військової служби. На підставі поданих документів керівництво вважає, що члени померлого військовослужбовця, а саме: син - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), мати - ОСОБА_1 не мають право на одержання рівними частками зазначеної одноразової грошової допомоги.
Відповідно до довідки від 11.01.2024 № 179, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Велика Комишуваха Ізюмського р-ну Харківської обл., в н.п. Бахмут Донецької обл.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_13 від 07.05.2024 № 3773 позивача повідомлено, що згідно з пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379, посвідчення підлягають поверненню до територіального центру комплектування та соціальної підтримки / уповноваженого органу, який їх видав у разі: виявлення факту подання недостовірної інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, або членів його сім'ї. Оскільки згідно з висновком експерта № 2319 від 08.06.2023 при судово-токсикологічному дослідженні крові померлого ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,3 проміле, що відповідає легкому алкогольному сп'янінню, тому необхідно повернути видане посвідчення серії НОМЕР_7 від 11.09.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_14 .
При цьому листом ІНФОРМАЦІЯ_14 від 09.07.2024 № 6076 на адвокатський запит представнику позивача повідомлено, що рішення про визнання недійсним посвідчення серії НОМЕР_7 від 11.09.2023 не приймалося. Письмового розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_15 стосовно зазначеного питання немає. Документи про визнання недійсним посвідчення готуються для подання до відповідних органів.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.08.2024 № 14/в, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: матері та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби солдата ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги матері померлого військовослужбовця Міністерство оборони України неправильно застосовує та тлумачить закон, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.02.1993 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
У постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: «Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.».
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (підпункт 1);
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (підпункт 2).
Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 6, 8 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975 у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
В силу пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту 10 Порядку №975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
У межах розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 з 15.07.2022 був призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України про загальну мобілізацію №69/2022 від 24.02.2022 та перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2023 № 293 солдат ОСОБА_2 вибув у відпустку за сімейними обставинами на 10 діб з 01 по 10 травня 2023 року (з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 06.06.2023 № 12507 «Про результати службового розслідування»). 01.05.2023 о 21:30 він був виявлений без ознак життя. При цьому він знаходився у відпустці за сімейними обставинами та проходив медико-соціальну експертну комісію м. Запоріжжя з метою визначення групи інвалідності. Смерть військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 вважається такою, що сталася під час проходження військової служби, не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
За змістом висновка експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 02.05.2023 № 2319 смерть ОСОБА_2 настала від кардіоміопатії неуточненого ґенезу, яка ускладнилась гострою серцевою недостатністю. При судово-токсикологічному дослідженні крові та частин внутрішніх органів в крові виявлено етиловий спирт у концентрації 1,3 проміле. Зазначена концентрація етилового алкоголю в крові в живих осіб зазвичай відповідає легкому алкогольному сп'янінню.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 1701 від 08.09.2023) захворювання солдата ОСОБА_2 , 1995 року народження «Гостра серцева недостатність. Кардіоміопатія, неуточнена», яке послужило причиною смерті 01 травня 2023 року - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Таким чином, за матеріалами справи смерть військовослужбовця настала у результаті гострої серцевої недостатності, кардіоміпатії у період проходження військовослужбовцем військової служби.
Втім, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.08.2024 № 14/в матері та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби солдата ОСОБА_2 , було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено висновком експерта Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи від 02.05.2023 № 2319. При цьому у спірному рішенні наявне посилання на статтю 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за якою призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю, або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.
Таким чином, у такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Матеріалами справи (так само і наявними у відповідача документами) не підтверджується, що настання смерті ОСОБА_2 (гостра серцево-судинна недостатність, кардіоміопатія) перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із вчинення померлим певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
За таких обставин суд зазначає, що факт перебування ОСОБА_2 на момент смерті у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім'ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги.
Таким чином, відсутні належні та достатні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій у стані алкогольного, що мали своїм наслідком його смерть, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу членам його родини є безпідставним.
Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2021 у справі 120/4628/18-а, оскільки правовідносини, які були предметом дослідження у вказаній справа, не є подібними до тих, що є у справі № 280/9869/24. Так, за обставинами зазначеної справи військовослужбовець під час виконання обов'язків військової служби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переходив автомобільну дорогу з порушенням правил дорожнього руху, чим спричинив ДТП, яка призвела до його загибелі. Суд касаційної інстанції виснував, що факт притягнення чи не притягнення особи до адміністративної відповідальності на можливість призначення позивачу спірної допомоги не впливає, оскільки визначальним в даному випадку є фактичні обставини загибелі, а не сам факт притягнення особи до відповідальності.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
При цьому, як свідчать матеріали справи позивач є матір'ю загиблого військовослужбовця. Також у загиблого є син ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), законний представник якого (мати - ОСОБА_3 ) також за заявою від 26.10.2023 зверталася до уповноважених органів з метою отримання одноразової виплати у зв'язку із загибеллю (смертю) її сина.
Тобто, наведені особи є суб'єктами, які відповідно до положень статтею 16-1 Закону №2011-XII мають право на призначення та отримання вказаної допомоги. При цьому суд враховує, що у відповідача наявна нотаріально засвідчена заява батька ОСОБА_5 про відмову від можливої частки одноразової грошової допомоги.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Зобов'язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку зі смертю військовослужбовця може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Враховуючи, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_2 , що настала в період проходження ним військової служби, у порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Квитанцією від 23.10.2024 № 1 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 16.08.2024 № 14/в, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги за померлого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 .
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідач - Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, місцезнаходження: пр.Повітряних сил України, буд.6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.12.2024.
Суддя К.В.Мінаєва