Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 грудня 2024 року Справа №200/6262/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Воронкової О.І. про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
У провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження з 26.11.2021 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та невиплати пенсії у повному розмірі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 26.11.2021 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмежень десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2022.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2022, з урахуванням проведених раніше виплат.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 було змінено.
Абзац восьмий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 - викладено в наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження ОСОБА_1 збільшення перерахованої пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" сумою 1500,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації виплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" у розмірі 1,197% від розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", починаючи з 01.03.2023».
18.12.2024 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у цій адміністративній справі.
Заява обгрунтована тим, що рішення в частині здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням проведених раніше виплат не виконане пенсійним органом у повному обсязі та в належний спосіб.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 вказану заяву прийнято до розгляду та вирішено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження. Встановлено Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області 3-денний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви, а також докази фактичного виконання рішення суду від 09.01.2024 у справі № 200/6262/24 (в тому числі копії розрахунків пенсії позивача станом на 18.12.2024).
25.12.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у яких відповідач зазначає, що оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, а тому останнє фактично прийняло на себе всі права та обов'язки відносно позивача (є правонаступником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) у т.ч. і щодо виконання судових рішень та здійснення виплати сум, нарахованих на їх виконання.
Також зазначено, що надати будь-які документи, які стосуються виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду немає можливості, оскільки доступ до матеріалів справи позивача щодо виконання рішення по справі у Головного управління відсутній.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені представником позивача доводи на підтримку поданої заяви, суд при її вирішенні керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 2 ст. 382-1 КАС України).
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч. 3 ст. 382-1 КАС України).
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 382-1 КАС України).
Відповідно до ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу (ч. 2 ст. 382-3 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п. п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 200/6262/23, зокрема:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 26.11.2021 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмежень десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2022, з урахуванням проведених раніше виплат.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
Таким чином, виконуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 200/6262/23, відповідач був зобов'язаний, зокрема здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
З наданого представником позивача протоколу перерахунку пенсії станом на 01.03.2023 судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області призначено пенсію в розмірі 31574,98 грн., однак обмежено максимальним розміром в сумі 20930,00 грн.
Також згідно наданого представником позивача протоколу перерахунку пенсії станом на 23.04.2024 судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області нараховано позивачу пенсію в розмірі 37455,79 грн., однак призначено в розмірі 31574,98 грн.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що оскільки позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, а тому останнє фактично прийняло на себе всі права та обов'язки відносно позивача (є правонаступником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) у т.ч. і щодо виконання судових рішень та здійснення виплати сум, нарахованих на їх виконання з огляду на таке.
Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд зазначає, що процесуальне правонаступництво необхідно розуміти як заміну або вибуття в адміністративній справі сторони чи третьої особи в разі переходу правового статусу від однієї особи до іншої (правонаступника), зокрема компетенції між суб'єктами владних повноважень, у спірних матеріальних правовідносинах. Залучення правонаступника до участі в розгляді та вирішенні адміністративної справи має відбуватися шляхом постановлення ухвали як за ініціативою суду, так і зацікавлених осіб.
Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід'ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов'язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
Водночас, можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва:
1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та
2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 року у справі № 812/1408/16.
Так, суд зазначає, що відповідно до ст. 104 Цивільного Кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Суд зазначає, що в матеріалах заяви відсутні докази реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації відповідача у справі, а саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як і доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є правонаступником відповідача у справі.
Крім того, суд зазначає, що фактична зміна місця проживання/перебування позивача не може бути підставою для зміни сторони виконавчого провадження.
Відповідні висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.04.2021 року у справі № 429/3281/13-а, згідно з якими фактична зміна місця проживання/перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи в обласному органі Пенсійного фонду України не є підставою для заміни боржника правонаступником щодо виконання рішення суду.
Також суд зазначає, що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.09.2024 № 1500-0203-9/149297 «Про запит пенсійної справи» позивач змінила місце проживання 27.09.2024.
Разом з тим, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 200/6262/23 набрало законної сили 11.03.2024. Таким чином у відповідача було достатньо часу (6 місяців) для виконання рішення суду, однак з невідомих суду причин вказане рішення суду не було виконано.
Суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не надано доказів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 200/6262/23, зокрема в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру її пенсії 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2023, з урахуванням проведених раніше виплат.
З огляду на викладене суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що на дату подання до суду заяви в порядку статті 382 КАС України відповідач не виконав належним чином рішення суду від 09.01.2024 у справі № 200/6262/23.
Відтак, суд приходить до переконання, що з метою забезпечення права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, ухваленого на його користь, відповідачу слід встановити строк для подання звіту про виконання рішення суду у цій адміністративній справі.
Керуючись ст. 248, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України суд,
Заяву представника позивача адвоката Воронкової Олени Ігорівни про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 200/6262/23 - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 в адміністративній справі № 200/6262/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до суду протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали відомості щодо керівника, а саме прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний код та службову адресу начальника або відомості про особу, яка виконує його обов'язки на дату подання звіту.
Проінформувати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що невиконання чи неналежне виконання вимог цієї ухвали суду може бути підставою для застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу, на підставі ст. 149 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Духневич