Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 грудня 2024 року Справа№200/7583/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
28 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 052530004745 від 02.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 24.09.2024 та призначити пенсію відповідно до положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та відповідно Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.09.1986 по 30.06.1989, з 24.09.1989 по 16.11.1990, з 20.01.1992 по 28.02.1999 та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 20.01.1992 по 22.11.2004, з 23.11.2004 по 31.12.2007, з 26.04.2013 по 31.05.2016, з 01.06.2016 по 31.09.2016, з 01.11.2016 по 31.01.2017, з 01.04.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 24.09.2024 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням відповідача від 02.10.2024 № 052530004745 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із не досягненням віку 55 років та відсутністю страхового та пільгового стажу згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Також повідомлено, що страховий стаж становить 22 роки 4 місяці 21 день, пільговий стаж становить 6 років 10 днів.
Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується та вказує на те, що воно суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, де суд дійшов до висновку, що у разі досягнення жінкою 50 років та набуття достатнього пільгового стажу застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Таким чином, позивач вважає, що на дату її звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії вона відповідала вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначеним статтею 13 Закону № 1788-XII, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.
Тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Зобов'язано відповідача подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
15.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог та зазначив, що вимога про призначення пенсії відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих документів встановлено, що вік позивача на момент звернення 53 роки, страховий стаж складає 22 роки 04 місяці 21 день, пільговий стаж - 06 років 10 днів, а тому Головним управлінням правомірно прийнято рішення від 02.10.2024 № 052530004745 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Також відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому від 30.06.1989 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно трудової книжки від 24.03.1989 серії НОМЕР_3 , оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища ОСОБА_2 . До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 28.02.2024 № 02/16Д5, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 та архів первинної документації знаходиться на окупованій території в місті Донецьк. Стаж зараховано згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
18.11.2024 до Донецького окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку від відповідача надійшли документи, витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2024.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
24.09.2024 позивач звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України і заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням відповідача від 02.10.2024 № 052530004745 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із не досягненням віку 55 років та відсутністю страхового та пільгового стажу згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Також повідомлено, що страховий стаж становить 22 роки 4 місяці 21 день, пільговий стаж становить 6 років 10 днів.
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому від 30.06.1989 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно трудової книжки від 24.03.1989 серії НОМЕР_3 , оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища ОСОБА_2 . До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 28.02.2024 № 02/16Д5, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 та архів первинної документації знаходиться на окупованій території в місті Донецьк. Стаж зараховано згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується та вказує на те, що воно суперечить Рішенню Конституційного суду України № 1-р/2020.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі-Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Закон № 1788-XII був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон № 1058-IV.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-IV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-XII, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Відтак на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-XII, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положенням статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами статті 114 Закону № 1058-IV.
Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16.05.2023 у справі № 160/5189/20, від 02.06.2023 у справі № 160/13468/20, від 06.11.2023 у справі № 240/24/21.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.
Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону № 1788-XII під час призначення їй пенсії.
Так, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, а саме жінки, які досягнули 50-річного віку, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 при стажі роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що станом на 24.09.2024, тобто на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії, позивачу виповнилося 53 роки 7 місяць 21 день. Отже, одній з трьох вимог передбачених п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII позивач відповідає.
Відповідач вказав, що страховий стаж позивача становить 22 роки 4 місяці 21 день, пільговий стаж становить 6 років 10 днів.
До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому від 30.06.1989 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно трудової книжки від 24.03.1989 серії НОМЕР_3 , оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища ОСОБА_2 . До пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки від 28.02.2024 № 02/16Д5, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 та архів первинної документації знаходиться на окупованій території в місті Донецьк. Стаж зараховано згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо не зарахування до страхового стажу період навчання згідно диплому від 30.06.1989 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно трудової книжки від 24.03.1989 серії НОМЕР_3 , оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Норма про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи міститься й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637).
І лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відтак, за чинними на момент розгляду заяви позивача нормами законодавства про пенсійне забезпечення, саме трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На підтвердження періоду навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 позивачем надано копію диплома Професійно-технічного училища № 121 серії НОМЕР_2 від 30.06.1989, з якого судом встановлено, що вказаний диплом видано на прізвище " ОСОБА_3 ".
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.03.1989 наданої позивачем разом із заявою про призначення пенсії від 24.09.2024 встановлено, що у період з 24.09.1989 по 16.11.1990 та з 20.01.1992 по 28.02.1999 позивач працювала на фабриці «Зоря» та в Тресті «Шахтопроходка» електрослюсарем з ремонту шахтного обладнання.
Відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому від 30.06.1989 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно трудової книжки від 24.03.1989 серії НОМЕР_3 , оскільки неможливо підтвердити зміну прізвища ОСОБА_2 .
Досліджуючи трудову книжку серії НОМЕР_3 від 24.03.1989 суд зазначає, що на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки закреслено колишнє прізвище " ОСОБА_3 " і записано нове " ОСОБА_4 " з посиланням на свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .
Також до заяви про призначення пенсії було надано довідку Відділу реєстрації актів громадського стану Красноармійського міського управління юстиції Міністерства юстиції України від 22.06.2002, яким підтверджено те, що 20.11.1992 позивач - ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та після реєстрації одруження змінила прізвище з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_7 ". Також надано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 від 15.08.2006, яким підтверджено зміну прізвища з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_4 ".
Таким чином факт зміни прізвища позивача з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_7 " а в подальшому на " ОСОБА_4 " підтверджено належними та допустимими доказами. Отже, факт зміни прізвища позивача не потребує додаткового підтвердження в порядку окремого позовного провадження.
При цьому зауважень з боку відповідача щодо періоду навчання та періоду роботи, окрім зміни прізвища, немає.
Також суд зазначає, що в діях відповідача прослідковується непослідовність прийняття рішення про зарахування до трудового стажу періодів роботи, оскільки як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.03.1989 позивач після 28.02.1999 продовжувала працювати в Тресті «Шахтопроходка», а саме з 01.03.1999 по 10.04.2011 та вказаний період був зарахований до трудового стажу не зважаючи на зміну прізвища позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 та період роботи з 24.09.1989 по 16.11.1990 та з 20.01.1992 по 28.02.1999, що в своїй сукупності становить 11 років 1 місяць 3 дні.
Таким чином загальний страховий стаж позивача з урахуванням зарахованого за цим рішенням страхового стажу становить більше 33 років. Отже, позивач відповідає двом з трьох вимог передбачених п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII, а саме наявністю 20 років стажу.
Щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи згідно довідки від 28.02.2024 № 02/16Д5, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 та архів первинної документації знаходиться на окупованій території в місті Донецьк, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом, відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20.02.2018 по справі № 234/13910/17, та в ухвалі від 12.08.2024 по справі № 420/31007/23.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка ТОВ "Шахтобудівельна компанія Донецькшахтопроходка" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів від 28.02.2024 № 02/16Д5, яка підтверджує безпосередню зайнятість позивача повний робочий день на роботах згідно Списку № 2 у період з 20.01.1992 по 11.02.2008 та з 31.03.2008 по 10.04.2011.
Згідно протоколу розрахунку стажу позивача форми РС-право період роботи з 01.01.2008 по 10.04.2011, зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2, а тому вказаний період не підлягають повторному зарахуванню.
Разом з тим, період з 20.01.1992 по 31.12.2008 не зарахований до пільгового стажу позивача.
Отже, позивачем підтверджено пільговий стаж роботи з 20.01.1992 по 31.12.2008, що в своїй сукупності становить 16 років 11 місяців 12 днів, а тому відповідач повинен врахувати його до пільгового стажу.
Таким чином загальний пільговий стаж позивача з урахуванням зарахованого за цим рішенням пільгового стажу становить більше 22 років. Отже, позивач відповідає всім трьом вимог передбачених п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII, а саме досягнення 50 років, стаж роботи 20 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком у зв'язку із не досягненням віку 55 років та відсутністю страхового та пільгового стажу згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, є протиправною.
Щодо вимоги про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 26.04.2013 по 31.05.2016, з 01.06.2016 по 31.09.2016, з 01.11.2016 по 31.01.2017, з 01.04.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, згідно запису в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 24.03.1989, у період з 26.04.2013 по 31.05.2016, з 01.06.2016 по 31.09.2016, з 01.11.2016 по 31.01.2017, з 01.04.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020 позивач працювала робочою в виробничих лазень в ТОВ "Шахтобудівельна компанія Донецькшахтопроходка", тобто позивач продовжувала працювати на вказаному підприємстві після 10.04.2011 року.
Крім того, згідно протоколу розрахунку стажу позивача форми РС-право судом встановлено, що відповідач вибірково зараховував до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача в ТОВ "Шахтобудівельна компанія Донецькшахтопроходка" з 26.04.2013 по 31.07.2020, а саме з 01.10.2016 по 31.10.2016, з 01.02.2017 по 31.03.2019, з 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.02.2020 по 31.05.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, що вказує на непослідовність прийняття рішення про зарахування періодів роботи до пільгового стажу.
З огляду на викладе, суд дійшов висновку що періоди роботи з 26.04.2013 по 31.05.2016, з 01.06.2016 по 31.09.2016, з 01.11.2016 по 31.01.2017, з 01.04.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020, з 01.06.2020 по 30.06.2020 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2.
Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 02.10.2024 № 052530004745.
Щодо належного способу поновлення порушеного права позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 року у справі № 826/17220/17.
На час звернення із заявою про призначення пенсії від 24.09.2024 позивач відповідала вимогам щодо віку та стажу роботи, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону № 1788-XII, обґрунтованих підстав для відмови у призначенні пенсії у рішенні від 02.10.2024 № 052530004745 відповідачем не вказано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом поновлення порушеного права позивача є: зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 в Професійно-технічному училищі № 121 та період роботи з 24.09.1989 по 16.11.1990 на фабриці «Зоря» та з 20.01.1992 по 28.02.1999 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 3 треста «Донецькшахтапроходка» на посаді електрослюсаря з ремонту шахтного обладнання, а до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 20.01.1992 по 31.12.2008 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 3 треста «Донецькшахтапроходка» на посаді електрослюсаря з ремонту шахтного обладнання, з 26.04.2013 по 31.05.2016, в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» на посаді робочої в виробничих лазень, з 01.06.2016 по 31.09.2016, з 01.11.2016 по 31.01.2017, з 01.04.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020 та з 01.06.2020 по 30.06.2020 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на посаді робочої в виробничих лазень; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII, починаючи з 24.09.2024.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 968,96 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.10.2024 № 052530004745 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 30.06.1989 в Професійно-технічному училищі № 121 та період роботи з 24.09.1989 по 16.11.1990 на фабриці «Зоря» та з 20.01.1992 по 28.02.1999 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 3 треста «Донецькшахтапроходка» на посаді електрослюсаря з ремонту шахтного обладнання, а до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 20.01.1992 по 31.12.2008 в Шахтопрохідницькому будівельному управлінні № 3 треста «Донецькшахтапроходка» на посаді електрослюсаря з ремонту шахтного обладнання, з 26.04.2013 по 31.05.2016, в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» на посаді робочої в виробничих лазень, з 01.06.2016 по 31.09.2016, з 01.11.2016 по 31.01.2017, з 01.04.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 31.01.2020 та з 01.06.2020 по 30.06.2020 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на посаді робочої в виробничих лазень.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII, починаючи з 24.09.2024.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич