Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 грудня 2024 року Справа№200/6426/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Дмитрієв В.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом адвоката Єнокян Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2024 вирішено:
«Позовні вимоги адвоката Єнокян Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити».
23.12.2024 до суду, через систему «Електронний суд», надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду.
В обґрунтування заяви, з посиланням на положення частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що у адміністративному позові адвокат позивача на підставі положень ст.ст. 134 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України повідомляв суд про розрахунок суми судових витрат які позивача поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Оскільки понесення витрат на правничу допомогу у справі №200/6426/24 підтверджуються належними доказами, просить вирішити питання щодо стягнення з відповідача таких витрат у розмірі 6200 грн.
Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, суд вирішив заяву про розподіл судових витрат розглянути у письмовому провадженні.
Так, відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).
Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Так, між адвокатським об'єднанням «Ганна Іщенко та Партнери», в особі керуючого партнера Іщенко Г.М. та ОСОБА_1 13.08.2024 укладено договір про надання правової допомоги №2024-0291, згідно з яким авансування вартості правової допомоги становить 6200 грн (п. 4.2.1. договору).
Актом наданих послуг №489 від 23.12.2024 засвідчено надання адвокатських послуг за Договором №2024-0291 від 13.08.2014 щодо правової допомоги, а саме: складання адвокатських запитів, складання та подання позовної заяви, супровід досудового врегулювання. Вартість наданих послуг складає 6200 грн.
Платіжною інструкцією №0.0.3818574772.1 від 13.08.2024 підтверджується оплата юридичних послуг згідно договору 2024-2291 від 13.08.2024 в розмірі 6200 грн.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав
людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових
витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката
погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Оцінивши умови договору про надання правової допомоги, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, сталу практику в цій категорії справ, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає про наявність підстав для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 2000 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення у справі № 200/6426/24 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) на користь ОСОБА_1 до витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву адвоката Єнокян Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом адвоката Єнокян Катерини Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( НОМЕР_2 прикордонний загін) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Додаткове судове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Додаткове судове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв