Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 грудня 2024 року Справа№200/7440/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (адреса: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, буд., 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
23 жовтня 2024 року (19 жовтня 2024 року направлено засобами поштового зв'язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.08.2024 № 053430003746 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу по Списку № 2 періоди роботи з 13.08.1991 по 31.01.2020, згідно довідки № 432 від 16.07.2024 виданої структурним підрозділом Лиманським вагонним депо та з 28.07.2020 по 08.04.2022, згідно довідки № 02/122 від 06.08.2024 виданої структурним підрозділом Покровським вагонним депо.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 13.08.2024 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням відповідача від 22.08.2024 № 053430003746 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Також повідомлено, що страховий стаж становить 38 років 20 днів, пільговий страж за Списком № 2 становить 7 років 8 місяців 8 днів.
Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується та вказує на те, що в нього наявний пільговий стаж за Списком № 2 що становить більше 30 років, а тому на дату звернення звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії він відповідав вимогам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначеним п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.
Тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Зобов'язано відповідача подати до суду засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
04.11.2024 до Донецького окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку від відповідача надійшли документи, витребувані ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2024.
12.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що 13.08.2024 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Список № 2.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням від 22.08.2024 № 053430003746 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Згідно поданих позивачем документів до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності для призначення пенсії. Страховий стаж становить 38 років 0 місяців 21 день. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди з 13.08.1991 по 31.01.2020 згідно пільгової довідки від 06.08.2024 № 432 виданої Лиманським вагонним ДЕПО, та період з 01.02.2020 по 08.04.2022, згідно пільгової довідки № 02/122 від 06.08.2024 виданої Покровським вагонним ДЕПО, оскілки посади зазначені в довідках «електрогазозварник», та електрозварник ручного зварювання не відповідають назві посади по Списку № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України № 461 від 24.06.2016.
Також відповідач просить залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якості співвідповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якості співвідповідача у справі - відмовлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
13.08.2024 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням відповідача від 22.08.2024 № 053430003746 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Також повідомлено, що страховий стаж становить 38 років 20 днів, пільговий страж за Списком № 2 становить 7 років 8 місяців 8 днів. До пільгового стажу зараховано періоди з 01.01.2005 по 31.12.2008, з 01.08.2018 по 08.04.2022 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано періоди з 13.08.1991 по 31.01.2020 згідно пільгової довідки від 06.08.2024 № 432 виданої Лиманським вагонним ДЕПО, та період з 01.02.2020 по 08.04.2022, згідно пільгової довідки № 02/122 від 06.08.2024 виданої Покровським вагонним ДЕПО, оскілки посади зазначені в довідках «електрогазозварник», та електрозварник ручного зварювання не відповідають назві посади по Списку № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України № 461 від 24.06.2016.
Позивач з рішенням пенсійного органу не погоджується, а тому з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесено зміни до Закону № 1058-IV та доповнено його розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Згідно ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах Пенсійний фонд зобов'язаний перевірити:
- чи відноситься та чи підтверджується пільговий стаж позивача на посаді, яка визначена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України;
- чи підтверджується зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є пріоритетним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.
При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 30.03.1990, позивач у спірні періоди з 13.08.1991 по 31.01.2020 та з 28.07.2020 по 08.04.2022 працював «електрогазозварником підсобного цеху», «електрогазозварником підсобно-заготівельного цеху» у Лиманському вагонному депо та Покровському вагонному депо. Також наявні записи, про підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, який затверджений Кабінетом Міністрів України № 36 від 16.01.2003.
Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявні уточнюючі довідки Лиманського вагонного депо № 432 від 16.07.2024 та Покровського вагонного депо № 02/122 від 06.08.2024 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній, які підтверджують безпосередню зайнятість позивача повний робочий день на роботах згідно Списку № 2 у період з 13.08.1991 по 21.08.1991, з 22.08.1991 по 18.09.1995, з 19.09.1995 по 31.01.2020 та з 01.02.2020 по 08.04.2022 на посаді «електрогазозварник», «електрозварник ручного зварювання».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено пільговий стаж роботи за вказані періоди, а тому відповідачем неправомірно не зараховано вказані періоди до пільгового стажу.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу по Списку № 2 періоди роботи з 13.08.1991 по 31.01.2020 та з 28.07.2020 по 08.04.2022, суд зазначає наступне.
Як вбачається з протоколу розрахунку пенсії позивача форми РС-право, період з 01.01.2005 по 31.12.2008 та з 01.08.2018 по 08.04.2022 зараховано відповідачем до пільгового стажу за Списком № 2. Вказане також підтверджується прийнятим відповідачем рішенням про відмову в призначенні пенсії від 22.08.2024 № 053430003746.
З огляду на викладене, вказані періоди не підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача, оскільки такі вже були зараховані відповідачем, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку, що періоди роботи з 13.08.1991 по 31.12.2004 та з 01.01.2009 по 31.07.2017 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 2, що в своїй сукупності з урахуванням врахованого відповідачем пільгового стажу з 01.01.2005 по 31.12.2008 та з 01.08.2018 по 08.04.2022 становить 29 років 7 місяців 27 днів.
Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.08.2024 № 053430003746.
Щодо належного способу поновлення порушеного права позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 року у справі № 826/17220/17.
На час звернення із заявою про призначення пенсії від 13.08.2024 позивач відповідав вимогам щодо віку та стажу роботи, необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, обґрунтованих підстав для відмови у призначенні пенсії у рішенні від 22.08.2024 № 053430003746 відповідачем не вказано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом поновлення порушеного права позивача є: зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 13.08.1991 по 31.12.2004 на посаді «електрогазозварник» в структурному підрозділі «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та з 01.01.2009 по 31.07.2017 на посаді «електрозварник ручного зварювання» в структурному підрозділі «Покровське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, починаючи з 13.08.2024.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.08.2024 № 053430003746 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 13.08.1991 по 31.12.2004 на посаді електрогазозварник в структурному підрозділі «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та з 01.01.2009 по 31.07.2017 на посаді електрозварник ручного зварювання в структурному підрозділі «Покровське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 13.08.2024.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич