31 грудня 2024 року Справа № 160/20386/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням зміни предмета позову (заява від 01.08.2024), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 15.07.2024 року № 333 в частині призову на військову службу під час мобілізації відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 );
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 НОМЕР_5 АДРЕСА_1 ) в частині призначення до військової частини НОМЕР_1 державної спеціальної частини транспорту ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНКОПП НОМЕР_3 , РНКОПП НОМЕР_3 );
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 в особі командира військової частини відносно військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ) щодо нерозгляду його рапорта від 24.07.2024 року про звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 в особі командира військової частини (ЄДРПОУ НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ) від 24.07.2024 року і прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
В обрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу 1-го відповідача від 15.07.2024 № 333 позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до ВЧ НОМЕР_1 . Наказом відповідача - 2 від 15.07.2024 позивача протиправно зараховано до особового складу ВЧ НОМЕР_1 . Однак, наказом Міністерства економіки України від 11.07.2024 № 496 позивача заброньовано за Дніпровським пасажирським вагонним депо філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» на період мобілізації та на воєнний час, що не було враховано відповідачами. За результатами поданого позивачем ВЧ НОМЕР_1 рапорту від 24.07.2024, цей рапорт командиром частини не розглянутий, відповіді позивачу не надано. Таким чином вважає, що за наявності відповідної броні від призову, накази про призов на військову службу та зарахування до особового складу частини є протиправними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження відмовлено, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчену належним чином копію відповіді на рапорт ОСОБА_1 від 24.07.2024 та доказів її направлення позивачу (у разі, якщо така відповідь надана) та/або відповідні пояснення щодо причин нерозгляду рапорту (у разі, якщо рапорт не розглянуто).
Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 та від 06.08.2024 у задоволенні заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.
Позивач оскаржив ці ухвали в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 зупинено провадження у справі № 160/20386/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - до повернення матеріалів справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
29.10.2024 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, разом з уточненою позовною заявою, а також клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про зміну підстав позову.
У заяві про зміну предмета позову позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрально-Чечелівського об,єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки(код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 15.07.2024 року № 333 в частині призову на військову службу під час мобілізації відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом рядового ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНКОПП НОМЕР_3 );
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 15.07.2024 року № 197 в частині призначення до військової частини НОМЕР_1 державної спеціальної частини транспорту рядового ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНКОПП НОМЕР_3 );
- визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 в особі командира військової частини відносно військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ) щодо нерозляду його рапорта про звільнення з військової служби;
- зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 в особі командира військової частини (ЄДРПОУ НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ) про його звільнення від проходження військової служби і прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №160/20386/24 задоволено, поновлено провадження у справі №160/20386/24. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про зміну підстав позову залишено без розгляду, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву (від 29.10.2024).
Згідно наданого 1-м відповідачем відзиву на позов, відповідач - 1 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що на час видання оскаржуваного наказу (тобто станом на 15.07.2024) наказ Міністерства економіки України № 16573 щодо бронювання позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 надано не було. За позицією відповідача - 1, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права. За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов'язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу. Оскільки позивач був призваний на військову службу 15 липня 2024 року під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов'язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а відтак наказ Міністерства економіки України від 11 липня 2024 року про бронювання позивача не є підставою для його звільнення з військової служби.
Від відповідача - 2 відзиву на позов не надійшло.
Про розгляд даної справи відповідача - 2 повідомлено через під-систему Електронний Суд.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно довідки від 19.07.2024 №496, позивач, ОСОБА_1 , з 05.10.2016 працює у виробничому підрозділі Дніпровське пасажирське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» на посаді електрозварник ручного зварювання.
Наказом Міністерства економіки України від 11.07.2024 №16573 «Про бронювання військовозобов'язаних АТ «Укрзалізниця», позивача заброньовано від проходження військової служби до 27.04.2025.
У період з 08.07.2024 по 12.07.2024 позивач проходив військово-лікарську комісію у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно довідки військово-лікарської комісії від 12.07.2024 №152/2925 солдата ОСОБА_1 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
За результатами проходження ВЛК 12.07.2024 позивачу вручено повістку №3340 на призов на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, згідно якої позивачу належить з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 13.07.2024.
13.07.2024 позивачу повідомили про те, що йому необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 15.07.2024 (відмітка у військовому квітку).
Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.07.2024 №333 позивача призвано на військову службу з 15.07.2024 за мобілізаційним планом до ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.07.2024 №197 позивача призначено на посаду стрільця-номера обслуги 3 відділення охорони 2 взводу охорони 1 роти охорони НОМЕР_6 батальйону охорони Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту
24.07.2024 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовну та мобілізацію». У рапорті позивач зазначив, що наказом Міністерства економіки України від 11.07.2024 №16573 його заброньовано від проходження військової служби.
Результатів вирішення рапорту від 24.07.2024 позивач не отримав.
Не погоджуючись із такими діями відповідача- 1, а також із наказами про призов на військову служб та зарахування до особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із ч.1 ст.1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 2 статті 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абз.2 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ст. 24 Закону № 3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з вимогами статті 25 вказаного Закону № 3543-XII бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
2) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
3) на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань;
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, переліки посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Під час дії воєнного стану бронювання військовозобов'язаних може також здійснюватися за списком військовозобов'язаних, поданим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку відповідним органом державної влади, іншим державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, зазначеними в частині першій цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76, окрім іншого, затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану (далі - Порядок № 76).
Пунктом 1 Порядку № 76 визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі, коли це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів;
на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, коли це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
на підприємствах, в установах і організаціях, які здійснюють виробництво товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань;
на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Пунктом 2 Порядку № 76 (у редакції чинній, станом на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:
строку проведення мобілізації, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку, та військовозобов'язаних, які працюють або проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі;
строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку;
12 місяців, - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;
строк договору (контракту) або строку, на який їх обрано (призначено), - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 76, керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
Пунктом 8 Порядку №76 передбачено, що підприємства, установи та організації, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, подають список до:
Міноборони - підприємства, установи та організації, визначені ним критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво іншими військовими формуваннями, СБУ - підприємства, установи та організації, визначені ними критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
Мінстратегпрому - підприємства, установи та організації, визначені ним критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.
Список подається в електронній формі засобами Порталу Дія (у разі наявності технічної можливості) відповідно до Порядку бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу або у паперовій та/або електронній формі за формою згідно з додатком 1 разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов'язаних за формою згідно з додатком 2.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 76 за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Генеральним штабом Збройних Сил (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов'язаних.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 76, з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочки Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган Міноборони) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідного підрозділу розвідувального органу Міноборони).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація видають військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, засвідчений підписом керівника та скріплений печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідному підрозділу Центрального управління та/або регіональному органу СБУ, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки, відповідному підрозділу розвідувального органу Міноборони), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки, відповідний підрозділ розвідувального органу Міноборони), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більш як п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Міністерства економіки України від 11.07.2024 № 16573 позивача заброньовано за Виробничим підрозділом Дніпровське пасажирське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» на період мобілізації та на воєнний час 27.04.2025.
Вказаний наказ надійшов до ІНФОРМАЦІЯ_3 18.07.2024, тобто після призову позивача на військову службу та зарахування до особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
При чому, станом на час прийняття відповідачем- 1 спірного наказу про призов позивача на військову службу, у відповідача - 1 була відсутня інформація про бронювання позивача, позивачем наказ Мінекономіки від 11.07.2024 №16573 відповідачу - 1 від час оформлення призову 15.07.2024 не надавався.
Отже, факт бронювання позивача на підставі наказу Мінекономіки від 11.07.2024 №16573 став відомий відповідачу - 1 після оформлення призову позивача - 18.07.2024.
Відповідно до п.1 Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань:
- взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;
- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);
- здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.
За приписами ч.3 ст.1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно до ч.11 ст.38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічний зміст має пункт 8 Додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, який передбачає, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Системний аналіз наведених вище нормативно-правових актів свідчить, що праву позивача на відстрочку від військової служби під час мобілізації кореспондується його обов'язок з дотримання правил військового обліку, який у даному випадку полягає в особистому повідомлені відповідача - 1 про наявність підстав для відстрочки, подавши відповідні документи для оформлення відповідного рішення.
Така позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, від 01.10.2024 у справі № 200/4189/22 , від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23, суть яких полягає у тому, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Отже, суд не вбачає ознак протиправності у наказі ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 15.07.2024 року № 333 в частині призову на військову службу під час мобілізації відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом ОСОБА_1 та наказі військової частини НОМЕР_1 в частині призначення до військової частини НОМЕР_1 державної спеціальної частини транспорту ОСОБА_1 , у зв'язку із чим відсутні підстави для їх скасування.
Щодо позовних вимог в частині не розгляду рапорту від 24.07.2024 про звільнення позивача з військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232.
Відповідно п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232 (в редакції чинній на момент подання рапорту від 24.07.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Подання рапорту по команді означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Як зазначає позивач, 24.07.2024 ним подано до безпосереднього командира рапорт про звільнення з військової служби. Разом з тим, Військова частина НОМЕР_1 відзиву на позов не надала, відповідні обставини не пояснила та не спростувала. Отже, доводів та доказів на спростування аргументів позивача про надання рапорту про звільнення від 24.07.2024 своєму безпосередньому в матеріалах справи не має, тому суд вважає ці обставини такими, що відбулись.
При цьому, необхідно зазначити, що станом на час подання рапорту - 24.07.2024 законодавство, яке регулювало відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, не містило спеціальних положень щодо порядку та строку розгляду заяв про надання відстрочки від призову, у зв'язку з чим підлягають застосуванню загальні норми, зокрема положення Закону України «Про звернення громадян».
Так, відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Разом з тим, наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України», визначено, що початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Цей наказ набув чинності 08.08.2024.
В матеріалах справи відсутні докази розгляду Військовою частиною НОМЕР_1 рапорту позивача від 24.07.2024 як у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян», так і у строки передбачені наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531.
Отже, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту позивача від 24.07.2024 суд вважає протиправною.
Оскільки відповідач не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби від 24.07.2024 та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання військової частини розглянути рапорт про звільнення.
При цьому, суд не надає оцінки доводам позивача про наявність у позивача права на звільнення, оскільки відповідного рішення відповідачем-2 ще не прийнято, тому, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача - 2 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби слід відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих позивачем доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 в особі командира військової частини відносно військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ) щодо нерозгляду його рапорта від 24.07.2024 року про звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 в особі командира військової частини (ЄДРПОУ НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ) від 24.07.2024 року.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 31.12.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна