Справа № 461/1436/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1227/24 Доповідач: ОСОБА_2
27 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу у м. Львові в режимі відеоконференції обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
даною ухвалою, задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням у Державній установі "Львівська УВП № 19" строком на 60 днів, до 27.01.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Кримінальне провадження № 12021141360000840 від 07.12.2021 року за ч. 2 ст. 186 , ч. 2 ст. 185 КК України (справа № 461/1436/22) та кримінальне провадження №12023141360000154 від 19.01.2023 року за ч. 2 ст. 263 КК України (справа № 461/3904/24) відносно ОСОБА_6 - об'єднано в одне провадження, присвоївши йому номер 461/1436/22 (№п 1-кп/461/120/24).
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_7 .
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що у кримінальному провадженні існують ризики процесуальної поведінки обвинуваченого, передбачені ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим існує необхідність у продовженні застосування відносно нього виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, натомість підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні, оскільки зокрема не надано жодних доказів стосовно наявності можливості забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а також у зв'язку з тим, що вказані кримінальні провадження стосуються одного і того самого підозрюваного, що обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, відтак вважає за необхідне дані провадження об'єднати для їх спільного розгляду.
На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року. Змінити запобіжний захід ОСОБА_6 на будь який інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року від 29.11.2024 щодо об'єднання кримінальних проваджень № 461/1436/22 та № 461/3904/24 в єдине провадження № 461/1436/22 в зв'язку з істотним порушенням КПК України. Закрити кримінальне провадження № 12021141360000840.
Вважає ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року незаконною, оскільки судом першої інстанції об'єднано кримінальні провадження для утримання його під вартою.
27.12.2024 у судове засідання апеляційної інстанції захисник адвокат ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду не прибув.
У судовому засідання обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що договір про укладення правової допомоги з адвокатом розірвано, та просив проводити розгляд справи за відсутності захисника.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги та не заперечив про розгляд такої у відсутності захисника, думку прокурора ОСОБА_7 щодо залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченого, не гарантують запобігання ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому обґрунтовано обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Так, на переконання колегії суддів, запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, продовжують існувати.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про те, що є достатньо підстав вважати, що у кримінальному провадженні існують ризики процесуальної поведінки обвинуваченого, передбачені ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим існує необхідність у продовженні застосування відносно нього виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, натомість підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні, а також те, що суду не надано жодних доказів стосовно наявності можливості забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Доводи обвинуваченого про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Інші доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4