Справа № 465/3266/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1256/24 Доповідач: ОСОБА_2
27 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
з участю захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
встановила:
цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого.
Клопотання прокурора задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 60 днів до 31 січня 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень) грн. 00 коп., яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, д/р IBAN:UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати на виклик суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- не відлучатися із місця свого фактичного проживання,
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні №12021141370000236 від 05.10.2021 року;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначено 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Мотивуючи своє рішення суд, зокрема, вказав, що вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з урахуванням вимог п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини ст. 201 КПК України, суд враховує: наявність обґрунтованої підозри обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів у разі визнання винуватим ОСОБА_7 ; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , що дозволяє застосування до нього запобіжний захід, пов'язаний із позбавленням волі; відсутність на даний час джерела доходу, та міцних соціальних зв'язків.
Оцінюючи в сукупності обставини по справі, стадію розгляду кримінального провадження, суд, зазначив, що приходить до переконання, що ризики передбачені ст.177 КПК України на даний час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому слід продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів, при цьому відмовивши у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Водночас, суд вважав за необхідне встановити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На підставі абз. 2 ч.3 ст.183 КПК України, суд вважав за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов'язки обвинуваченому ОСОБА_7 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.
На дану ухвалу адвокат ОСОБА_6 захисник обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби за адресою його проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 та звільнити ОСОБА_7 з-під варти в ДУ «Львівська установа виконання покарань №19 » в залі суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала постановлена без дотримання норм КПК України, які регламентують продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ході судового розгляду, а тому підлягає безумовному скасуванню.
Вважає, що доцільності та вмотивованості продовження тримання під вартою ОСОБА_7 не було встановлено судом в ході розгляду клопотання сторони обвинувачення та, відповідно, не наводиться у оскаржуваній ухвалі суду.
Вказує, що відзначаючи наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд не зазначає, які саме ризики знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого, та якими матеріалами справи наданими стороною обвинувачення дані ризики підтверджуються, відповідно до п.5 ч.1 ст. 184 КПК України.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, а саме з 17.02.2022 року, постійно, по даний час. Зважаючи на тяжкість захворювання ОСОБА_7 йому необхідно забезпечити належне лікування. Оскільки, ще 10.01.2023 року лікарем хірургом ЛБ/1 №19 ОСОБА_7 встановлено діагноз: Лівобічний коксартроз 3 ступеня, Асептичний некроз голівки стегнової кістки. Рекомендовано оперативне лікування: заміна лівого кульшового суглобу. А також встановлено лімфостаз лівого стегна та тромбоз глибоких вен лівої нижньої кінцівки. Дані захворювання на даний час жодним чином не лікуються в зв'язку із чим ОСОБА_7 постійно зазнає фізичного болю. Крім цього, в ОСОБА_7 з 17.02.2022 року діагностовано гіпертонічну хворобу 2 ступеня та хронічний гепатит.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі останнього.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався в повному обсязі вимог чинного законодавства.
Встановлено, що на розгляді Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження за № 12021141370000236 від 05.10.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 за ч.2 ст.307 КК України.
Продовжуючи стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд прийшов до переконання, що ризики передбачені ст.177 КПК України на даний час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, при цьому суд оцінив сукупність обставин, а саме: наявність обґрунтованої підозри обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів у разі визнання винуватим ОСОБА_7 ; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , що дозволяє застосування до нього запобіжний захід, пов'язаний із позбавленням волі; відсутність на даний час джерела доходу, та міцних соціальних зв'язків. Водночас, суд вважав за необхідне встановити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_7 в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На підставі абз. 2 ч.3 ст.183 КПК України, суд вважав за необхідне визначити, передбачені ст.194 КПК України, обов'язки обвинуваченому ОСОБА_7 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеною цією ухвалою застави.
З висновками суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначеним розміром застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 колегія суддів погоджується та вважає, що мотиви прийнятого судом рішення повно та обґрунтовано викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам статті 196 КПК України.
Доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та які не зменшилися та продовжують існувати, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки продовжуючи строк дії запобіжного заходу суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначивши при цьому підстави, за яких застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу є неможливим, з яким цілком погоджується суд апеляційної інстанції.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєнні кримінальних правопорушень, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4