Справа № 308/18152/24
30.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/775/24 за апеляційною скаргою з доповненнями захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 листопада 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 листопада 2024 року клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_9 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №62024140160000723 від 09.11.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволено.
Застосовано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Діброва, Тячівського р-ну., Закарпатської обл., проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , одруженого, ФОП, раніше не судимого, військовослужбовця служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдата, на посаді сапера розмінування 2 відділення розмінування 2 взводу розмінування 3 роти розмінування 4 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 , призваного: 08.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 06 січня 2025 року.
Строк тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою обчислюється з моменту затримання - 16 год. 15 хв. 09.11.2024 року.
З матеріалів клопотання вбачається, що до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_10 у кримінальному провадженні №62024140160000723 від 09.11.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, сторона обвинувачення вважає, що з урахуванням сукупності обставин, наведених вище, а саме обґрунтованості підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкості кримінального правопорушення, способу його вчинення, наслідків, які воно потягло, суворості можливого покарання, наявності кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутності обставин, які перешкоджають триманню під вартою ОСОБА_7 , застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою буде недостатнім, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в ухвалі зазначив, що враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, та прийшов до висновку, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_11 , який діє в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що зазначене клопотання слідчого є безпідставним і таким, що суперечить засадам кримінального судочинства. Зазначає, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки документами, які додані до клопотання не доводиться наявність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 . Сторона захисту вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є безпідставними та жодним чином не доведені ані в клопотанні, ані в документах, які додані до нього. Зазначає, що на даний час ОСОБА_7 виповнилось 51 повних років, що він має складний стан здоров'я, пов'язаний, у тому числі, із функціонуванням опорно-рухового апарату, а також серцево-судинної системи у зв'язку з чим останнього за рішенням Тячівського ВЛК від 15.07.1992 визнано непридатним до військової служби, має міцні соціальні зв'язки, місце постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців. Просить суд, скасувати ухвалу слідчого судді від 11.11.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю та відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.
У доповненнях до апеляційної скарги адвокат ОСОБА_11 просить суд врахувати той факт, що ОСОБА_7 знятий з військового обліку, як непридатний до проходження військової служби, 04.11.2024 був незаконно затриманий службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 та незаконно утримувався на їх території до 08.11.2024. Зазначає, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мала місце неповнота судового розгляду. Вважає, що в матеріалах справи відсутні допустимі і належні докази, які б обґрунтовували необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить суд, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді від 11.11.2024 та відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі. У разі якщо суд прийде до висновку щодо необхідності задоволення клопотання сторони обвинувачення, то визначити розмір застави 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 242240 грн.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного ОСОБА_7 , неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується те, що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища підозрюваного ОСОБА_7 і від нього не надходило клопотання про бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги та доповнення до неї, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів справи, Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024140160000723 відомості про яке 09.11.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у якому ОСОБА_7 (надалі - ОСОБА_7 ), повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
09.11.2024 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 10.11.2024 відносно ОСОБА_7 складено та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що надані органом досудового розслідування докази доводять обставини, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України кримінального правопорушення. Погоджуючись з вказаним висновком, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє, оскільки слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 . Зокрема, обґрунтованість підозри підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, допитом свідка, повідомленням військової частини, про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами. Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Апеляційний суд зауважує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника-адвоката на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається у клопотанні слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, та інших учасників кримінального провадження чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не факту конкретного їх вчинення.
Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Судова колегія також зважає на те, що у відповідності до п. 5 ч. 1 та ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ст.408 КК України, слідчим суддею вид запобіжного заходу обрано правильно.
Відтак не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і соціальні зв'язки підозрюваного, оскільки їх наявність та міцність, а також дані, які характеризують особу, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 .
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, врахував наявність обґрунтованої підозри та доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, дані про особу підозрюваного і обґрунтовано прийшов до висновку про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та належним чином мотивував свої висновки про відсутність обставин до обрання менш суворого запобіжного заходу.
Застосований ОСОБА_7 вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про його особу та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвала слідчого судді не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційним судом під час апеляційного розгляду не встановлено.
Наведені в апеляційній скарзі доводи на захист підозрюваного ОСОБА_7 , були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів.
Даних про такий стан здоров'я особи, щоб унеможливлювало застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційному суду не надано.
Посилання захисника на те, що на даний час ОСОБА_7 виповнилось 51 повних років, що він має складний стан здоров'я, пов'язаний, у тому числі, із функціонуванням опорно-рухового апарату, а також серцево-судинної системи, у зв'язку з чим останнього за рішенням Тячівського ВЛК від 15.07.1992 визнано непридатним до військової служби, не можуть свідчити про те, що останній не може перебувати в умовах слідчого ізолятору.
Щодо доводів захисника ОСОБА_6 про визначення розміру застави 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 242240 грн., колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
На переконання колегії суддів, при застосуванні підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом правомірно не визначено розмір застави, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також з огляду на те, що покладення на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених запобіжним заходом у виді застави, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а відтак не мінімізує вищевказаний ризик для кримінального провадження.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_6 в цій частині безпідставними.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, що в свою чергу унеможливлює зміну підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого та сторони обвинувачення.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 176-179, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника-адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 листопада 2024 року про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 06 січня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді