Рішення
Іменем України
20 грудня 2024 року місто Чернігів
Справа №748/4024/24
Провадження №2/751/1981/24
в складі: головуючого - судді Діденко А. О.
секретаря судового засідання Бобровник Н. В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»
відповідач - ОСОБА_1
представник позивача - Тараненко Артем Ігорович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
Відповідно до ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2024 року до суду надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 у розмірі 60 278,88 грн, а також понесених судових витрат (а.с.1-4).
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 21.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №511572735, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 12 400,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а остання зобов'язувалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. Первісний кредитор свої зобов'язання виконав у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти у вказаній сумі на банківську картку відповідача. Проте відповідач не виконує своїх зобов'язань, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 12 400,00 грн та заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 47 878,88 грн. Зазначає, що відповідно до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», та додаткових угод до нього, а також договору факторингу №23/0224-01, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», і договору факторингу №17/07/2024, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», до останніх перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 14 жовтня 2024 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.103-107), відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт відступлення права вимоги до неї. Зазначає, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргового зобов'язання за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 ще не було, тоді як вимога на момент укладення договору мала бути визначеною. Тому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» на час укладення договору 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перешли до нового кредитора. Даним договором не могли бути охоплені її зобов'язання, які виникли через чотири роки після укладення договору.
Отримавши відзив, представник позивача подав відповідь на відзив (а.с.110-114), згідно з якою вказав, що фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. Реєстр права вимоги, до якого був включений кредитний договір №511572735 від 21.12.2022, укладений після укладення самого кредитного договору 23.02.2024, а тому на момент його включення до реєстру право вимоги до відповідача вже існувало. При цьому дія договору факторингу продовжувалась додатковими угодами. Крім того, у зв'язку з подачею відповіді на відзив просить збільшити судові витрати на правничу допомогу на 700 грн, поклавши загальну суму 6 700 грн на відповідача.
Ухвалою суду від 04.11.2024 розгляд справи відкладено з метою дотримання процесуальних прав відповідача на подачу заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позові просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила.
Суд ухвалив проводити розгляд справи без участі сторін на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
21.12.2022 ОСОБА_1 на вебсайті https://moneyveo.ua заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала персональні дані, зокрема номер банківської картки, номер телефону, та бажані умови кредитування: суму кредиту - 12 400 грн, строк кредитування - 30 днів, процентна ставка - 2,10% в день (а.с.22, 89).
Після цього 21 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №511572735, за умовами якого останній надано кредит в сумі 12 400,00 грн з дисконтним періодом 30 дні до 20.01.2023 з дисконтною процентною ставкою 1,05% у день від суми кредиту, що становить 3 906 грн, з базовою процентною ставкою 2,10% у день від суми залишку кредиту в разі не зменшення загальної вартості кредиту, що становить 7 812 грн, та процентною ставкою 2,98% у день від суми залишку кредиту після закінчення дисконтного періоду; строк дії договору становить 5 років (а.с.10-18).
Вказаний кредитний договір укладений в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - вебсайту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» https://moneyveo.ua, та підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором MNV6A8G3, відправленим на вказаний нею в заявці номер телефону.
Довідкою щодо дій позичальника, порядком дій споживача та алгоритмом дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується подання ОСОБА_1 заявки на кредит, отримання договору в особистому кабінеті, отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором MNV6A8G3 та підписання договору вказаним одноразовим ідентифікатором (а.с.22, 23-29, 30-31).
Також до договору додані паспорт споживчого кредиту, в якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо процентної ставки та порядку повернення кредиту (а.с.19, 10зв), а також Правила надання грошових коштів у позику (а.с.83-88).
У цей же день ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на вказану відповідачем у заявці картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 12 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.32) та довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №07_1/2024 (а.с.33-34).
З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 станом на дату відступлення права вимоги складала 12 400,00 грн за тілом кредиту та 15 730,64 грн за процентами (а.с.65-66).
Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.35-40), та додаткових угод до нього, якими продовжувався строк дії договору (а.с.41-47, 79-80), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило права вимоги, зазначені в реєстрах прав вимоги, ТОВ «Таліон Плюс», а останнє їх прийняло, зокрема право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 згідно з реєстром права вимоги №217 від 21.02.2023 (а.с.48).
З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 станом на дату відступлення права вимоги складала 12 400,00 грн за тілом кредиту та 47 878,88 грн за процентами (а.с.67-68).
Надалі 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №23/0224-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє прийняло право вимог до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 (а.с.50-56).
Після цього 17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №17/07/24, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимог до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 (а.с.57-64).
Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 заборгованість перед позивачем за період з 17.07.2024 до 21.08.2024 становить 60 278,88 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту - 12 400,00 грн, та заборгованості за відсотками - 47 878,88 грн (а.с.69).
ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позивача - вебсайту https://moneyveo.ua, та підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги те, що відповідач факт укладення кредитного договору та отримання за договором грошових коштів (кредиту) у визначеному договором розмірі не заперечувала.
Отже, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконувала, у передбачений у договорі строк грошові кошти (суму кредиту) не повернула та проценти за користування кредитом не сплатила, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитом в розмірі 12 400,00 грн та процентами - 47 878,88 грн.
При цьому суд враховує, що строк дії кредитного договору становить 5 років та у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань після закінчення дисконтного періоду проценти почали нараховуватись за збільшеною процентною ставкою (а.с.65-66), що відповідає умовам договору, зокрема пунктам 3.1-3.4, 8.1-8.15.
Водночас узагальнений зміст заперечень відповідача проти позову зводиться до того, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не могло відступити ТОВ «Талін Плюс» у 2018 році право вимоги за кредитним договором, у якому вона є боржником, оскільки даний кредитний договір був укладений лише 2022 році. Стосовно цих доводів суд зазначає наступне.
За змістом статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Матеріалами справи (а.с.35-40, 41-47, 48, 79-80) підтверджується, що право вимоги за кредитним договором, яке перейшли до нового кредитора, існувало на момент відступлення права вимоги.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
На підтвердження передання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» проміжному кредитору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до відповідача за кредитним договором позивачем надано суду витяг з реєстру прав вимоги №217 від 21.02.2023, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а.с.48). Дані, зазначені в даному Витягу, достатні для умов п. 4.1 договору факторингу, відповідно до якого право вимоги переходить в день підписання Реєстру прав вимоги.
Відтак доводи відповідача про те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення Договору відступлення прав вимоги 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і тому договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, є помилковими та не відповідають встановленим у справі обставинам.
Також матеріалами справи підтверджується подальша передача позивачу права вимоги до відповідача за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 (а.с.50-56, 57-64).
При цьому суд зазначає, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Укладені договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, кредитний договір відповідачем не оспорений.
Оцінюючи доводи відповідача щодо не доведення факту відступлення права вимоги до неї, суд вважає, що позивачем належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» і наступні переходи прав вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Суд відхиляє аргументи відповідача із посиланням на наведену ним у відзиві практику Верховного Суду, оскільки такі посилання на практику Верховного Суду не є релевантними для даної справи, відмінність підтверджується іншим суб'єктним складом, змістом позовних вимог, обґрунтуванням позовних вимог, аргументами сторін тощо.
Крім того, на думку суду відповідач допускає помилкове ототожнення двох різних юридичних фактів - укладення договору факторингу чи уступки права вимоги, та передачі права вимоги. Попри те, що Цивільний кодекс України встановлює вимогу щодо можливості уступки лише права тієї вимоги, яка є дійсною на момент уступки права вимоги, ЦК України не містить заборони щодо укладення договорів цесії або факторингу із умовами про те, що уступка права вимоги може здійснюватися після укладення договору. З огляду на відсутність прямої законодавчої заборони, яка би передбачала нікчемність такої уступки права вимоги, а також беручи до уваги принцип презумпції правомірності правочину та відсутність судових рішень щодо визнання пов'язаних із розглядом даної справи правочинів недійсними, суд відхиляє аргументи відповідача в цій частині.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні всебічно, повно та об'єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушила зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022 в сумі 60 278,88 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 12 400,00 грн, заборгованості за процентами - 47 878,88 грн.
Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають задоволенню повністю.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422,40 грн (а.с.1), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024 та додаткової угоди до нього адвокатом Тараненком А.І (а.с.70-71, 72-73).
Позивач узгодив оплату на користь адвоката 6 700,00 грн за надання правової допомоги, що підтверджується актами від 26.07.2024 та 24.10.2024 (а.с.74, 115).
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру вказаних витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 6 700 грн.
Також суд звертає увагу на положення пункту 3.6. Договору про надання правничої допомоги, які опосередковують сплату гонорару після безпосереднього надходження коштів на рахунок стягувача.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 викладений висновок, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, (провадження № 61-9124св20) зазначено, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 42, 81, 89, 141, 206, 259, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд -
Вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 60 278 (шістдесят тисяч двісті сімдесят вісім) грн 88 коп. заборгованості за кредитним договором №511572735 від 21.12.2022, що складається із заборгованості кредитом - 12 400,00 грн, заборгованості за процентами - 47 878,88 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у розмірі 2 422,40 грн судового збору та 6 700,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 9 122 (дев'ять тисяч сто двадцять дві) грн 40 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 20.12.2024.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, ЄДРПОУ 42986956)
Відповідач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Суддя А. О. Діденко