Справа №760/33566/24 1-кп/760/3634/24
30.12.2024 м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
провівши у відкритому судовому засіданні підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12023100090000289, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
26 грудня 2024 року з Солом'янської окружної прокуратури міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023100090000289, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.02.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
06.12.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_4 , застосований запобіжний захід у кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, строком до 01 січня 2025 року, із визначенням розміру застави у сумі 60560 грн.
27 грудня 2024 року ухвалою суду призначено підготовче судове засідання.
У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, оскільки останній на даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України: переховування від суду , вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти продовження строку тримання останнього під вартою та просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого, оскільки останній має на утриманні мати похилого віку з рядом захворювань, зокрема перебуває на лікуванні після перенесеного інсульту та потребує постійного стороннього догляду, зазначили, що нікого більше з рідних окрім обвинуваченого остання не має.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту та реєстру досудового розслідування, суд приходить до наступного.
16.12.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_4 , застосований запобіжний захід у кримінальному провадженні у вигляді тримання під вартою, строком до 01 січня 2025 року, із визначенням розміру застави у сумі 60560 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" зазначив, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).
У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Під час підготовчого судового засідання судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище в умовах воєнного стану.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.
До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Під час підготовчого судового засідання прокурором було доведено існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, оскільки останній з моменту надходження до суду обвинувального акта набув нового процесуального статусу - обвинуваченого та, на даний час, розпочалася нова процесуальна стадія кримінального провадження - стадія судового провадження у суді першої інстанції, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, останній, зможе ухилятися від явки до суду.
На думку суду, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з доказами причетності обвинуваченого до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Ця позиція суду узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Щодо ризиків вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд не може погодитись з доведенням наявності зазначених ризиків, оскільки прокурор при доведенні їх існування не надав відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе вчинення обвинуваченим зазначених дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існує ризик, передбачений статтею 177 КПК України, на який посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.
Однак, з врахуванням обставин справи та мотивів клопотання прокурора,а аткож пояснень обвинуваечного та позиції його захисника, в судовому засіданні останнім не довдено п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Дослідивши надане прокурором клопотання, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, заслухавши позицію обвинуваченого та його захисника, суд під час вирішення питання щодо продовження до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він є громадянином України, одружений, опрацює не офіційно, має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні хвору матір похилого віку, яка потербує постійного стороннього догляду, при цьому прокурорм зворотнього не доведено.
Отже, судом встановлено, що прокурором загалом доведено вірогідність існування ризику стосовно вчинення ОСОБА_4 , дій, передбачених статтею 177 КПК України, що свідчить про наявність достатніх підстав для застосування до нього запобіжного заходу.
В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що відноситься до тяжкого злочину та карається, позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Суд вважає, що для запобігання доведеним прокурором ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки, виконання покладених на ОСОБА_4 , обов'язків, є необхідним та достатнім застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на думку суду, саме такий вид запобіжного заходу здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого для встановлення усіх обставин справи та надасть останньому змогу працювати в дену пору доби для належного утримання себе та своєї хворої матері.
Також у відповідності до положень частини 5 статті 194 КПК України на обвинуваченого слід покласти обов'язки.
При визначенні строку, на який на обвинуваченого покладаються зазначені вище обов'язки, з передбаченого частиною 5 статті 194 КПК України переліку, суд враховує, що обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 27, 176, 177, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі суду негайно.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, строком на два місяці, тобто до 28.02.2025 року, заборонивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 06:00 наступного дня, за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги».
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1