Справа № 635/10337/24
Провадження № 1-в/635/776/2024
31 грудня 2024 року селище Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_3 засуджений за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2022 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі.
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій проти задоволення клопотання не заперечував, просив розглядати справу без його участі.
Представник державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в клопотанні просив розглядати справу без його участі.
Суд, розглянувши заяви прокурора, представника державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» та засудженого, дослідивши матеріали особової справи ОСОБА_3 встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Карабущине Кегичівського району Харківської області, громадянин України, має неповну середню освіту, не одружений, раніше засуджений за вироком Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2010 року за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2022 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.
Так 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року.
Згідно вказаного Закону стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний Кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності
Відповідно д ост. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 24 березня 2022 року Кегичівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного вироком Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2010 року за ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 1 року позбавлення волі. Остаточне покарання ОСОБА_3 призначено у виді 3 років позбавлення волі. Початок строку - 31 травня 2022 року. Кінець строку - 31 травня 2025 року.
Станом на 10 грудня 2024 року ОСОБА_3 відбув 02 роки 07 місяців фактичного строку покарання.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2481,00 гривень.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2022 рік становить 2481,00 гривень.
Відповідно до вироку Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2022 року ОСОБА_3 вчинив 22 січня 2022 року кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України, чим спричинив матеріальну шкоду на загальну суму у розмірі 2100,00 гривень, що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_3 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року за яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
При цьому суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2022 року.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185,190,191 КК України з урахуванням положень Закону №3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.
Беручи до уваги, що підставою для застосування правил ст. 71 КК України стало вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення невідбувши частини покарання за вироком Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2010 року, а щодо вироку Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2022 року прийнято рішення про декриміналізацію, підстави для застосування ст. 71 КК України відпали, а тому ОСОБА_3 слід вважати засудженим за вироком Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2010 року.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Згідно ч. 3 ст. 534 КПК України, виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після їх проголошення в залі судового засідання.
Також згідно ч. 6 ст. 539 КПК України, за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.
Оскільки звільнення від відбування покарання в зв'язку з усуненням караності діяння, за яке особа засуджена вироком суду ч. 6 ст. 539 КПК України не передбачено як підстава для зупинення виконання ухвали суду, суд вважає, що ухвала підлягає негайному виконанню.
У зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_3 , на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, останній підлягає негайному звільненню з місць позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 377, 534, 537, 539 КПК України, ст. 74 КК України, Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд
клопотання ОСОБА_3 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Кегичівського районного суду Харківської області від 24 березня 2022 року у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_3 засудженим вироком Апеляційного суду Харківської області від 22 січня 2010 року.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» негайно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» для виконання в частині звільнення засудженого.
Ухвала суду в частині звільнення засудженого з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» підлягає негайному виконанню.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя ОСОБА_1