Справа № 638/9812/24
Провадження № 1-кс/638/3956/24
27 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 22.10.2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальну провадженні №62019170000000189 від 18.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова зі скаргою на постанову про відмову у задоволенні клопотання від 22.10.2024 року, в якій, просить визнати його та його сина потерпілими у кримінальному провадженні №62019170000000189.
В обґрунтування скарги зазначає, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.10.2024 року скасовано постанову слідчого СВ ХРУП №3 про відмову у задоволенні клопотання від 23.06.2024 року та зобов'язано слідчого розглянути заяву та винести мотивовану постанову. 25.10.2024 року заявником отримано постанову про відмову у задоволенні клопотання від 22.10.2024 року. Вказує, що не погоджується з оскаржуваною постановою через її невмотивованість та необґрунтованість. Також наполягає, що йому та його сину кримінальним правопорушенням було завдано шкоди.
Заявник в судовому засіданні подану скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
Слідчий в судове засідання не з'явився, просив скаргу розглянути у його відсутність та залишити без задоволення. Також надав для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №62019170000000189 від 18.03.2019 року.
Згідно ч.3 ст.306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії, бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу, дослідивши надані матеріали, оглянувши матеріали кримінального провадження №62019170000000189 від 18.03.2019 року, слідчий суддя дійшов наступного.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №62019170000000189 від 18.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №62019170000000189 вбачається, що до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, з Октябрського районного суду м.Полтави надійшла ухвала слідчого судді від 05.03.2019 року, якою зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 14.02.2019 року щодо підготовки та складання завідомо неправдивого офіційного документу серетарем судового засідання Господарського суду Харківської області та суддею цього ж суду.
Станом на дату розгляду скарги у кримінальному провадженні жодній особі підозра не пред'явлена.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.10.2024 року скасовано постанову слідчого СВ ХРУП №3 ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання від 27.06.2024 року у кримінальному провадженні №62019170000000189 та зобов'язано слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розглянути заяву ОСОБА_3 про визнання його потерпілим та винести мотивовану постанову.
Постановою слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 22.10.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 25.06.2024 року, копію якої заявником отримано 25.10.2024 року.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачено можливість оскарження рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відтак, вказана скарга подана повноважною особою, у визначений законом спосіб, проте з порушенням строків на звернення до слідчого судді з метою оскарження такого рішення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні слідчий посилалась на ту обставину, що не встановлено факту завдання моральної, фізичної або майнової шкоди заявнику відповідно до ч.1 ст.55 КПК України.
З огляду на викладене, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя дійшов наступного.
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
При цьому, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про злочин або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч.2 ст.55 КПК України).
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.
Правилами частини 5 статті 55 КПК України визначено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до кримінального провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно з частинами 3, 5 статті 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Отже, виходячи із концепції моральної шкоди, обов'язковому з'ясуванню під час встановлення цього питання підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення.
При цьому суд наголошує, що відомості про кримінальне провадження №62019170000000189 внесені до ЄРДР 18.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Диспозиція частини 1 ст.366 КК України передбачає кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
З урахуванням вищенаведеного та обставин кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що заявником не надано достатніх відомостей, які б свідчили про завдання йому та його сину моральної, фізичної або майнової шкоди, що є обов'язковою умовою процесуального статусу потерпілого, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
Отже, слідчий суддя вважає безпідставними посилання заявника як підстави для визнання його потерпілим у кримінальному провадженні завдання йому та його сину шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.366 КК України.
З огляду на викладене постанова слідчого є вмотивованою, слідчим обґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про визнання потерпілим у кримінальному провадженні, а тому в задоволенні скарги останнього слід відмовити за необґрунтованістю.
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст.303, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 22.10.2024 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальну провадженні №62019170000000189 від 18.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Повний текст ухвали проголошено 31.12.2024 о 13:40 годині.
Слідчий суддя: ОСОБА_1