Справа № 161/16783/24
Провадження № 2/161/4508/24
30 грудня 2024 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря судового засідання Мельник А.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про безпідставність нарахувань за неспожиті послуги,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
10.09.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДКП «Луцьктепло» про безпідставність нарахувань за неспожиті послуги.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.08.2024 позивач отримав повідомлення-претензію про те, що на особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 , рахується заборгованість за послуги, надані ДКП «Луцьктепло» в сумі 16 724,91 грн.
Відповідач безпідставно нараховує таку заборгованість, оскільки позивач не використовує теплову енергію, що виробляється ДКП «Луцьктепло», зокрема, квартиру опалює електричними панелями і тому щомісячно передає незмінний показник личильника теплової енергії 15,5 Гкал/год, згідно його заяви гаряча вода перекрита, лічильник гарячої води опломбований.
Позивач наводить аналіз безпідставності нарахувань на прикладі січня 2024 року:
- розрахунок споживання за загальнобудинковим лічильником - 631,42 грн., однак приміщення опалюються настінними електроконвекторами «Термія»;
- розрахунок споживання на загальнобудинкові потреби - 315,76 грн., однак в місцях загального користування відсутні прилади опалення;
- плата за послугу «абонентське обслуговування» - 20,46 грн., однак така плата затверджена не в порядку, визначеному законодавством;
- плата за послугу «теплова енергія (постійна частина)» - 482,01 грн., однак проігнорований показник теплового навантаження, на 1 м. кв., який дорівнює нулю.
З врахуванням викладеного позивач просив суд визнати безпідставність нарахувань ДКП «Луцьктепло» за неспожиті ним послуги.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
16.12.2024 ДКП «Луцьктепло» подало відзив на позовну заяву, який мотивувало тим, що нарахування плати за послуги ДКП «Луцьктепло» за адресою: АДРЕСА_1 , проведені відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; постанови КМУ від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»; постанови КМУ від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та діючих тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради.
Відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
16.12.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву.
Суд з власної ініціативи витребував матеріали цивільної справи №161/4040/23 за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
Багатоквартирний будинок №4В по вул. Героїв-Добровольців в місті Луцьку обладнаний даховою газовою котельнею, яка подає тепло для власників квартир. Кожен власник квартир має індивідуальну угоду з ДКП «Луцьктепло» (лист ОСББ «Еталон 1» від 25.04.2023, а.с. 18).
05.04.2012 ДКП «Луцьктепло» (виконавець) та ОСОБА_1 (споживач) уклали договір про надання послуг з опалення, постачання гарячої води №98348 (а.с. 12-15), відповідно до умов якого (п. 1) виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з опалення, постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 , а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно із загальною карткою нарахувань і оплати (а.с. 6-10) заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) становить 16 724,91 грн. (станом на липень 2024 року) і 17 227,38 грн. (станом на серпень 2024 року).
Будучи незгодним із таким нарахуванням заборгованості, позивач звернувся до суду.
Суд скористався відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень та за власною ініціативою витребував матеріали цивільної справи №161/4040/23 за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
За матеріалами справи №161/4040/23 судом встановлені такі обставини:
ДКП «Луцьктепло» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надавалися споживачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34-37).
Розмір заборгованості становив 11 498,47 грн. і така заборгованість була нарахована станом на листопад 2022 року (включно) (а.с. 38-44).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2023 у справі №161/4040/23 позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 11 498,47 грн. (а.с. 45-47).
ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, яку обгрунтував тим, що з 01.03.2018 не користувався послугами ДКП «Луцьктепло» (а.с. 48-50).
Постановою Волинського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі №161/4040/23 апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2023 - без змін (а.с. 51-54).
В цій постанові апеляційного суду встановлені такі обставини:
- «В матеріалах справи відсутні відомості про те, що квартира відповідача відповідно до порядку відключена від ЦО та ГВП. Окрім того в матеріалах справи міститься відповідь ОСББ «Еталон 1», відповідно до якої багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 обладнаний даховою газовою котельнею, яка подає тепло для власників квартир. Кожен власник квартир має індивідуальну угоду з ДКП «Луцьктепло».
В суді апеляційної інстанції відповідач ствердив, що у передбачений законом спосіб та порядок не звертався до компетентних органів, щодо відключення його квартири від системи центрального опалення. Крім того, не заперечив, що така послуга надається до його квартири, однак він нею не користується»;
- «Нарахування плати за послуги ДКП «Луцьктепло» за адресою: АДРЕСА_1 , проведені відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VІІІ; постанови КМУ від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»; постанови КМУ від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та діючих тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради»;
- «Відповідач не спростував наявної заборгованості перед ДКП «Луцьктепло», не довів, що послуги по теплопостачанню не надавалися або ж надавалися у неповному обсязі».
ОСОБА_1 оплатив заборгованість в розмірі 11 498,47 грн., докази чого самостійно подав суду у справі №161/4040/23 (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН2940429 від 16.01.2024, а.с. 55-56).
V.Висновок суду
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - Закон) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Перелік житлово-комунальних послуг визначений ст. 5 Закону, відповідно до якої комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з ст. ст. 7, 8 Закону визначені права та обов'язки споживачів і виконавців житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов'язком - укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; Обов'язком виконавця, зокрема, є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі №753/8671/21, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі №582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі №761/42030/21).
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі №9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).
Формулювання прохальної частини позовної заяви («визнати безпідставність нарахувань ДКП «Луцьктепло» за неспожиті мною послуги») є неконкретним. Однак аналіз змісту позовної заяви свідчить про те, що позивач не згоден із нарахуванням йому відповідачем боргу за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в розмірі 16 724,91 грн., а співставлення цієї суми із доданими до позовної заяви матеріалами (картка нарахувань і оплати) дозволяє зробити висновок про те, що ця сума є заборгованістю позивача перед відповідачем станом на червень 2024 року (включно).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
Позивач ініціював цей судовий спір з метою домогтися перегляду заборгованості в розмірі 16 724,91 грн. (яка нарахована станом на червень 2024 року). При цьому, 11 498,47 грн. з цієї суми (забогованість, яка була нарахована станом на листопад 2022 року) вже присуджені згідно рішення суду в іншій справі №161/4040/23 і добровільно сплачені самим позивачем.
В цій справі позивач навів ті самі аргументи, вичерпні відповіді на які йому були надані судом в іншій справі №161/4040/23. Доказів зміни чи появи нових фактичних обставин (наприклад, відключення у встановленому законом порядку його квартири від ЦО та ГВП) позивач не подав.
Отже, суд вважає, що позивач ініціював цей спір з неправомірною метою, тобто не з метою захисту своїх цивільних прав. За результатами аналізу та дослідження матеріалів справи суд констатує відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем цивільного права (інтересу) позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові. Позивач не обгрунтував які саме його права порушені таким, за його позицією, «безпідставним нарахуванням» комунальних послуг.
Учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій (зокрема, позов про стягнення аліментів) для унеможливлення чи ускладнення виконання судового рішення про стягнення боргу, тобто з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. Очевидно, що суд не є місцем для «безцеремонної процесуальної гри» (такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.08.2024 у справі №501/3714/22).
Суд відхилив аргумент позивача про те, що він не споживав комунальні послуги з таких мотивів.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 N169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.08.2019 за N 982/33953 затверджено Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає процедури: відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (пункт 1 розділу І Порядку).
Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні (пункт 1 розділу ІІІ Порядку).
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку).
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проєкту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проєкту встановлення (пункт 7 розділу ІІІ Порядку).
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що квартира позивача відповідно до Порядку відключена від ЦО та ГВП.
Така ж обставина як преюдиційна (ч. 4 ст. 82 ЦПК України) була встановлена судом в рамках справи №161/4040/23.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14.
Отже, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В цілому суд констатує, що дав відповіді на всі важливі аргументи сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).
VI.Судові витрати
З огляду на результат вирішення спору та враховуючи, що сторони не понесли судових витрат, суд не здійснює розподіл таких витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про безпідставність нарахувань за неспожиті послуги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП невідомий.
Відповідач: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло», місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код в ЄДРПОУ 30391925.
Повний текст рішення суду складено - 30.12.2024.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін