16.12.2024
ЄУН 389/3971/24
Провадження №2/389/952/24
Заочне рішення
іменем України
16 грудня 2024 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (колишня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (колишня назва - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») 01.11.2024 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №7278781 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 та розміщених на їх офіційному сайті. Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000 грн; строк кредиту 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 . Проте ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Надалі, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 25.07.2024 укладено договір факторингу №25.07/24-Ф, згідно з умовами якого до останнього відійшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором та позивач набув право грошової вимоги до відповідача в сумі 56 616 грн, з яких: 20 000 тіло кредиту, 36 616 нараховані проценти. Про відступлення позивачу права грошової вимоги на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення, однак останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості. Також новим кредитором за період з 25.07.2024 до 22.09.2024 (60 календарних днів в межах строку договору) нараховані відсотки за несвоєчасне погашення ОСОБА_1 кредиту в розмірі 23 880 грн. Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №7278781 від 17.11.2023 в сумі 80 496 грн, а також судові витрати по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Також просила врахувати, що рішенням єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» №251124/1 від 25.11.2024 найменування позивача змінено на нове - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», реєстраційні дії щодо зміни найменування проведені 10.12.2024.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
Згідно з ухвалою суду від 16.12.2024 розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.11.2023 ОСОБА_1 до укладення договору про споживчий кредит ознайомився з паспортом споживчого кредиту. Надалі, 17.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», в електронній формі укладено кредитний договір №7278781 про надання споживчого кредиту.
Зазначений кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» зобов'язалося надати ОСОБА_1 споживчий кредит для задоволення його особистих потреб. Загальний розмір кредиту - 20 000 грн; строк кредиту - 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту (360 днів).
Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Авентус Україна» 17.11.2023 о 07 год 30 хв зарахувало на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану ОСОБА_1 , кредитні кошти в сумі 20 000 грн, про що свідчить довідка та підтвердження ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування суми кредиту.
Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за укладеним договором №7278781 від 17.11.2023 сума заборгованості за кредитним договором станом на 24.07.2024 складає 56 616 грн, з яких: 20 000 тіло кредиту, 36 616 нараховані проценти.
Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 25.07.2024 укладено договір факторингу №25.07/24-Ф, згідно з яким до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відійшло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.
Згідно з витягом з Реєстру боржників, який є додатком №1 до договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024, ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7278781 від 17.11.2023, заборгованість якого становить 56 616 грн, з яких: 20 000 тіло кредиту, 36 616 нараховані проценти.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором «Авентус Україна» повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення повідомлення на електронну адресу останнього, однак всупереч вимог закону, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором.
В свою чергу, новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за період з 25.07.2024 до 22.09.2024 нараховані відсотки за несвоєчасне погашення ОСОБА_1 кредиту в розмірі 23 880 грн (за 60 календарних днів в межах строку дії кредитного договору, відсоткова ставка 1,99%).
Таким чином, станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 80 496 грн, з яких:20 000 грн - сума кредиту, 36 616 грн - проценти за користування кредитом, 23 880 грн - проценти, нараховані фактором за 60 календарних днів в межах строку дії кредитного договору.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» №251124/1 від 25.11.2024 найменування позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінено на нове - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», реєстраційні дії щодо зміни найменування проведені 10.12.2024.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 вказаного вище Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (колишня назва - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»)у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання договору електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
В свою чергу, відповідно до договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», фактор, в даному випадку позивач, набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1 договору).
З урахуванням зазначених вище норм права та обставини справи, позивач набув права вимоги і щодо майбутніх вимог, в т.ч. за кредитним договором №7278781 від 17.11.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 , строк дії якого визначено до 11.11.2024, зокрема щодо відсотків в сумі 23 880 грн, нарахованих новим кредитором в межах строку дії кредитного договору в період з 25.07.2024 до 22.09.2024.
Однак, в порушення умов вказаного договору ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту в розмірах та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.
Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просив стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалося.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні такі докази: договір про надання правової допомоги №26/08-2024 від 26.08.2024, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» таадвокатом Городніщевою Є.О.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Городніщевої Є.О. серії ЗР №21/3145 від 18.05.2023; ордер серії А1 №1722357 від 21.10.2024 та ордер серії А1 №1772489 від 16.12.2024 адвоката Городніщевої Є.О. на представництво інтересів позивача; акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №179 від 21.10.2024 згідно Договору №26/08-2024 від 26.08.2024 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Городніщевою Є.О., вартістю 10 000 грн; рахунок на оплату №5192-21/10-2024 від 21.10.2024 в розмірі 10 000 грн, виписаний адвокатом Городніщевою Є.О.; додаткова угода №1 від 10.12.2024 до Договору про надання правової допомоги №26/08-2024 від 26.08.2024.
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Дослідивши подані позивачем докази та матеріали справи, враховуючи, що відповідачем не подано суду клопотання щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн, понесених позивачем, є документально підтвердженим, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп, сплачений позивачем при поданні даного позову.
Керуючись ст.3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.133, 137, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7278781 від 17.11.2023 в розмірі 80 496 (вісімдесят тисяч чотириста дев'яносто шість) грн, з яких:20 000 грн сума кредиту, 36 616 грн проценти за користування кредитом, 23 880 грн проценти, нараховані фактором за 60 календарних днів в межах строку дії кредитного договору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місце знаходження: вул.Загородня,15, офіс 118/2, м.Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення суду складено 31.12.2024.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва