30 грудня 2024 р. Справа № 440/7755/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2024, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/7755/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області, апелянт), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №176/0315-24 від 24.06.2024, яким їй відмовлено у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 17.06.2024 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА в Полтавській області) від 13.06.2024 №02/2998/24;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити їй, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно із довідкою ТУ ДСА в Полтавській області №02/2998/24 від 13.06.2024, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 07.06.2024 №163650001494 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 56% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА в Полтавській області від 13.06.2024 №02/2998/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки №1162 від 17.06.2024 року, оскільки на законодавчому рівні відсутні підстави для перерахунку у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди.
Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
ОСОБА_1 є суддею у відставці, отримує щомісячне грошове утримання відповідно до ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області.
ТУ ДСА України в Полтавській області складена довідка від 13.06.2024 №02-2998/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024 (а.с. 70).
17.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ України в Полтавській області зі заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на збільшення розміру суддівської винагороди з 01.01.2024.
Рішенням ГУПФ України в Рівненській області від 04.06.2024 №176/03.15-24 відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з огляду на відсутність правових підстав.
Не погодившись із зазначеним рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із збільшенням станом на 01.01.2024 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачка має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Полтавській області від 13.06.2024 №02/2998/24.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон № 1402-VIII.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом №1402-VІІІ.
Розмір винагороди судді встановлюється законом №1402-VІІІ.
Аналогічні положення закріплені частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII, згідно якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, Конституцією України та Законом №1402-VІІІ закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом №1402-VІІІ.
Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі №966-XIV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 гривня, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривні.
Слід зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Колегія суддів зауважує, що Законом №1402-VІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VІІІ; зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів, а тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.
Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Рівненській області 176/03.15-24 від 24.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 56% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА в Полтавській області від 13.06.2024 №02/2998/24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.
Посилання апелянта на відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі вище викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 242, 243, 310, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2024 року по справі № 440/7755/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк