Справа № 752/3924/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/662/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
16 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисників обвинуваченої на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25вересня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Черкаси, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , працює не офіційно, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Цим вироком частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та стягнуто з ОСОБА_7 : на користь ОСОБА_9 322 115 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_10 28 935 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_11 12 909 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. на відшкодування
моральної шкоди. Вироком вирішено питання щодо застави, речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше лютого 2018 року у м. Києві ОСОБА_7 познайомилась з ОСОБА_9 , після чого в ході спілкування у останніх склались особливо довірчі стосунки.
Під час тривалого спілкування із ОСОБА_9 у період часу приблизно з січня 2018 року по січень 2019 року ОСОБА_7 повідомила, що має вищу економічну освіту, значний час працювала бухгалтером в провідних, у тому числі міжнародних компаніях, добре володіє навиками бухгалтера, у тому числі із супроводження бізнесу, а також зареєстрована як фізична особа-підприємець з основним видом діяльності 69.20: діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.
Після цього, 18.01.2019 року ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_9 , який виявив бажання стати ФОП, в приміщенні Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві допомогла останньому зареєструватись як ФОП із основним видом діяльності 69.10: діяльність у сфері права (номер запису: 20680000000040656). Крім того, за домовленістю між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , остання повинна була підраховувати та сплачувати обов'язкові платежі і податки, які будуть нараховуватись у процесі підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_9 , а також подавати податкову звітність.
В подальшому, ОСОБА_7 у м. Києві в період часу з 19.02.2019 по 22.06.2021 року умисно з метою заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання довірою одержала від ОСОБА_9 грошові кошти шляхом перерахування з банківської картки останнього АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) на банківські картки АТ «УніверсалБанк» НОМЕР_4 , АТ «Ощадбанк» НОМЕР_5 , АТ «Альфа-Банк» НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , які належали ОСОБА_7 , для подальшої сплати останньою податків та обов'язкових платежів за здійснення ФОП ОСОБА_9 підприємницької діяльності, а саме на: банківську картку НОМЕР_5 , яка належала ОСОБА_7 19.02.2019 року 7000,00 грн., 06.03.2019 року 13000,00 грн., 12.03.2019 року 5900 грн., 09.04.2019 року 6100,00 грн., 10.05.2019 року 6000,00 грн., 10.06.2019 року 6000,00 грн., 08.07.2019 року 14900,00 грн.; на банківську картку НОМЕР_4 , яка належала ОСОБА_7 12.08.2019 року 6000,00 грн., 12.09.2019 року 5800,00 грн., 09.10.2019 року 5600,00 грн., 25.11.2019 року 2000,00 грн., 10.12.2019 року 5500,00 грн., 10.01.2020 року 8900,00 грн., 10.02.2020 року 9150,00 грн., 20.02.2020 року 14000,00 грн., 20.02.2020 року 1000,00 грн., 10.03.2020 року 10000,00 грн.; на банківську картку НОМЕР_6 , яка належала ОСОБА_7 01.04.2020 року 10100,00 грн., 09.04.2020 року 14000,00 грн., 09.04.2020 року 12250,00 грн., 10.04.2020 року 5300,00 грн., 10.05.2020 року 10000,00 грн., 21.05.2020 року 9000,00 грн., 01.06.2020 року 1100,00 грн., 10.06.2020 року 5140,00 грн., 16.06.2020 року 600,00 грн., 09.07.2020 року 1500,00 грн., 10.07.2020 року 7100,00 грн., 16.07.2020 року 1000,00 грн., 07.08.2020 року 21390,00 грн., 14.08.2020 року 4750,00 грн., 10.09.2020 року 7000,00 грн., 22.09.2020 року 1200,00 грн., 12.10.2020 року 6200,00 грн., 19.10.2020 року 2000,00 грн., 19.10.2020 року 3200,00 грн., 02.11.2020 року 4300,00 грн., 02.11.2020 року 11200,00 грн., 10.11.2020 року 6100,00 грн., 23.11.2020 року 2050,00 грн., 10.12.2020 року 6100,00 грн., 21.12.2020 року 2000,00 грн., 21.12.2020 року 3200,00 грн.; на банківську картку НОМЕР_7 , яка належала ОСОБА_7 19.01.2021 року 6750,00 грн., 15.02.2021 року 2500,00 грн., 19.02.2021 року 3800,00 грн., 19.02.2021 року 1700,00 грн., 22.02.2021 року 8500,00 грн., 15.03.2021 року 2000,00 грн., 19.03.2021 року 5230,00 грн., 20.04.2021 року 6930,00 грн., 17.05.2021 року 2100,00 грн., 15.06.2021 року 2375,00 грн., 22.06.2021 року 5600,00 грн., однак податки та обов'язкові платежі за здійснення ФОП ОСОБА_9 підприємницької діяльності не сплатила, чим заволоділа вищевказаними грошовими коштами у розмірі 332115,00 грн. та спричинила у ФОП ОСОБА_9 заборгованість перед бюджетом та відповідними цільовими фондами за період часу з 2020-2021 років у розмірі 835118,70 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
У подальшому на початку червня 2020 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_11 за рекомендацією ОСОБА_9 познайомився із ОСОБА_7 , яка 22.06.2020 року допомогла зареєструвати ОСОБА_11 як ФОП (номер запису: 21030000000108380) із основним видом діяльності 69.10: діяльність у сфері права.
В подальшому за домовленістю між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 остання повинна була підраховувати та сплачувати обов'язкові платежі та податки, які будуть нараховуватись у процесі підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_11 , а також подавати податкову звітність.
Під час спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 склались особливо довірчі стосунки, внаслідок особистого знайомства, дружніх зв'язків та трудових відносин.
Після цього ОСОБА_7 у м. Києві в період часу з липня 2020 року по червень 2021 року умисно, повторно, з метою заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання довірою, одержала від ОСОБА_11 особисті грошові кошти шляхом перерахування з банківських карток, які належали останньому, АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_8 (IBAN: НОМЕР_9 ) та НОМЕР_10 (IBAN: НОМЕР_11 ), та яка належить дружині ОСОБА_11 - ОСОБА_12 НОМЕР_12 (IBAN: НОМЕР_13 ), на банківські картки АТ «Альфа-Банк» НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , які належали ОСОБА_7 для подальшої сплати останньою податків та обов'язкових платежів за здійснення ФОП ОСОБА_11 підприємницької діяльності, а саме: на банківську картку НОМЕР_6 , яка належала ОСОБА_7 01.07.2020 року 1100,00 грн., 30.07.2020 року 1100,00 грн., 31.08.2020 року 1100,00 грн., 29.09.2020 року 1100,00 грн., 22.10.2020 року 1579,00 грн., 30.10.2020 року 1150,00 грн., 26.11.2020 року 1160,00 грн., 29.12.2020 року 1150,00 грн.; на банківську картку НОМЕР_7 , яка належала ОСОБА_7 04.01.2021 року 250,00 грн., 26.01.2021 року 1370,00 грн., 25.02.2021 року 1370,00 грн., 26.03.2021 року 1370,00 грн., 22.04.2021 1370,00 грн., 31.05.2021 року 1370,00 грн., 30.06.2021 року 1370,00 грн., однак податки та обов'язкові платежі за здійснення ФОП ОСОБА_11 підприємницької діяльності не сплатила, чим заволоділа вищевказаними грошовими коштами у розмірі 17909,00 грн.
У подальшому, у першій половині липня 2020 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_10 за рекомендацією ОСОБА_9 познайомилась із ОСОБА_7 , яка 14.07.2020 року допомогла зареєструвати ОСОБА_10 як ФОП (номер запису: 22240000000145144) із видом діяльності 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Потім за домовленістю між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 остання повинна була підраховувати та сплачувати обов'язкові платежі та податки, які будуть нараховуватись у процесі підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_10 , а також подавати податкову звітність.
Під час спілкування між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 склались особливо довірчі стосунки, внаслідок особистого знайомства, дружніх зв'язків та трудових відносин.
Після цього, ОСОБА_7 у м. Києві в період часу з вересня 2020 року по червень 2021 року умисно, повторно, з метою заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання довірою одержала від ОСОБА_10 особисті грошові кошти шляхом перерахування з банківської картки, яка належала останній, АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_14 (IBAN: НОМЕР_15 ) на банківські картки АТ «Альфа-Банк» НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , які належали ОСОБА_7 для подальшої сплати останньою податків та обов'язкових платежів за здійснення ФОП ОСОБА_10 підприємницької діяльності, а саме: на банківську картку НОМЕР_6 , яка належала ОСОБА_7 22.09.2020 року 1165,00 грн., 19.10.2020 року 3100,00 грн., 23.11.2020 року 3146,00 грн., 21.12.2020 року 3122,00 грн., 21.01.2021 року 4040,00 грн., 19.02.2021 року 3750,00 грн., 19.03.2021 року 3600,00 грн.; на банківську картку НОМЕР_7 , яка належала ОСОБА_7 20.04.2021 року 3930,00 грн., 19.05.2021 року 4112,00 грн., 22.06.2021 року 3970,00 грн., однак податки та обов'язкові платежі за здійснення ФОП ОСОБА_10 підприємницької діяльності не сплатила, чим заволоділа вищевказаними грошовими коштами у розмірі 33935,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинила злочини, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині юридичної кваліфікації кримінального правопорушення та постановити ухвалу, якою вважати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, та ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону України № 2617-VII від 22.11.2018), тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.
В обґрунтування апеляційної скарги не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначає про те, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує, що судом першої інстанції в оскаржуваному вироку, зазначено, що ОСОБА_7 визнається винуватою у тому числі у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах. Разом з тим, звертає увагу на те, що в редакції, чинній на момент ухвалення вироку, зазначена в оскаржуваному вироку правова норма ч. 3 ст. 190 КК України передбачає відповідальність за інше кримінальне правопорушення, а саме шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.
Вважає, що зазначена судом кваліфікація дій обвинуваченої за ч. 3 ст. 190 КК України є невірною, оскільки судом не враховано, що 11.08.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХ від 13.07.2023 року.
За таких обставин, вважає, що ухвалюючи оскаржуваний вирок, суд мав би зазначити, що обвинувачену ОСОБА_7 визнано винуватою, у тому числі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України саме в редакції Закону України № 2617-VII від 22.11.2018, що діяла на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а саме у період з 19.02.2019 по 22.06.2021.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_13 просить вирок змінити в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України та перекваліфікувати її дії за епізодом щодо ФОП ОСОБА_9 з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно,призначивши за ч.2 ст. 190 КК України ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_14 просить вирок змінити в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України та перекваліфікувати її дії за епізодом щодо ФОП ОСОБА_9 з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, призначивши за ч.2 ст. 190 КК України ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначають про те, що винесений вирок підлягає зміні, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Вважають, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковані дії обвинуваченої по епізоду привласнення грошових коштів ФОП ОСОБА_9 за ч.3 ст.190 КК України, оскільки висновок про наявність у діях ОСОБА_7 саме прямого умислу на вчинення шахрайства у великих розмірах є безпідставним, з огляду на те, що кожен епізод отримання від потерпілого ОСОБА_9 грошових коштів носить закінчений характер, охоплювався окремим умислом обвинуваченої і її дії мають кваліфікуватися за ознакою «повторності».
Вказують також на те, що призначене покарання судом першої інстанції за ч.2 ст.190 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, оскільки не було належним чином враховано ті обставини, що ОСОБА_7 раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, є працездатною здоровою жінкою, щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, частково відшкодувала завдані збитки.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_14 потерпіла ОСОБА_10 , а у запереченнях на апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_13 потерпілі ОСОБА_11 , ОСОБА_9 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року - без зміни.
Потерпілі на апеляційний розгляд не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені, направили до суду звернення про проведення розгляду без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні шахрайських дій за обставин, викладених у вироку, правильність кваліфікації її дій щодо потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_10 за ч.2 ст.190 КК України, сторонами у апеляційних скаргах не оскаржується.
Доводи захисників щодо необхідності перекваліфікації шахрайських дій дій ОСОБА_15 щодо потерпілого ОСОБА_9 з ч.3 ст. 190 КК України на ч.2 ст.190КК України з підстав відсутності прямого умислу обвинуваченої на заволодіння коштами потерпілого у великих розмірах, є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і не заперечується стороною захисту, обвинувачена на протязі з 19.02.2019 по 22.06.2021 року умисно з метою заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання довірою одержала від ОСОБА_9 грошові кошти шляхом періодичних 55-ти перерахувань з банківської картки останнього на належні їй банківські рахунки для подальшої сплати податків та обов'язкових платежів за здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 332 115 грн., проте використовувала їх на власні потреби.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 КК повторність відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним наміром.
Продовжуваний злочин це діяння, ознаки якого передбачені однією статтею або частиною статті КК і складається з двох або більше тотожних злочинних дій, що мають єдиний злочинний намір (єдиний умисел та загальну мету) і утворюють у своїй сукупності єдиний злочин. Можливість кваліфікації кількох діянь як одного продовжуваного злочину залежить від конкретних обставин того чи іншого кримінального провадження.
Об'єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямоване на реалізацію цього наміру. На відміну від продовжуваного злочину, при повторності тотожних злочинів кожен із них має свою суб'єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину. Неодноразове незаконне вилучення чужого майна, що складається з тотожних діянь, які мають загальну мету і з самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, треба розглядати як один продовжуваний злочин.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що шахрайські дії ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 є продовжуваним злочином, оскільки направлені на загальну мету заволодіння коштами потерпілого, охоплюються єдиним злочинним наміром, про що свідчить їх тотожність, систематичність та тривалість.
Доводи апеляційних скарг захисників про те, що ОСОБА_7 перед кожним переводом їй на картку грошових коштів повідомляла ОСОБА_9 про їх розмір, наперед знаючи про те, що їх привласнить, а в подальшому розпоряджалась ними на власний розсуд, правильності висновку суду першої інстанції не спростовує, оскільки вказані обставини не свідчать про відсутність у неї загальної мети заволодіння коштами потерпілого і єдиного злочинного наміру.
За ч.ч.2,3 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції враховано тяжкість вчинених злочинів, які відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України до нетяжких (ч. 2 ст. 190 КК України в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018) та тяжких злочинів (ч. 3 ст. 190 КК України в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), обставини вчинення злочинів, зокрема тривалість та систематичність злочинної діяльності, наслідки від вчиненого, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, перебувала у розшуку у даному кримінальному провадженні, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працює, не одружена, осіб на утриманні не має, позицію потерпілих, які наполягали на реальній мірі покарання у зв'язку з відсутністю каяття та реального відшкодування збитків, оскільки обвинувачена, продовжуючи вести дорогий спосіб життя, не вжила заходів до відшкодування збитків, а перераховані їм кошти є виключно намаганням пом'якшити покарання, має три виконавчі провадження по іншим борговим зобов'язанням, тобто, продовжує вчиняти неправомірні дії; обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, часткове відшкодування завданих збитків, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та прийшов до висновку про необхідність призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених відповідними санкціями частин статті.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції вірно встановив відсутність такої пом'якшуючої покарання обставини як щире каяття.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів. Це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 до вироку суду на протязі тривалого часу сплатила в рахунок відшкодування заподіяної шкоди потерпілим лише незначну частину, не визнала у повному обсязі факту заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 у великих розмірах, ухилялась від досудового розслідування.
На думку колегії суддів, зазначені обставини, беззаперечно не можуть свідчити про щирість її каяття.
Проте, враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7 після ухвалення судового рішення сплатила потерпілим визначені судовим рішенням грошові суми в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, її активну волонтерську діяльність, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання як за ч. 3 ст. 190 КК України, так і за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі без застосування інституту звільнення від покарання.
Крім того, колегія суддів визнає слушними доводи прокурора щодо необхідності уточнення редакції ч.3 ст.190 КК України.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 визнана винуватою у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому у великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Разом з тим, 11.08.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» №3233-ІХ від 13.07.2023. Так, Законом внесено зміни до Кримінального кодексу щодо посилення відповідальності за злочини, передбачені ст.190 КК України, вчинені в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Нині у диспозиції частини 3 статті 190 КК України законодавцем описано шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому.
Таким чином, суд ухвалюючи вирок, мав би зазначити в резолютивній частині, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.3 ст.190 КК України (в редакції Закону України №2617-VII від 22.11.2018), що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку суду в частині правової кваліфікації та призначеного ОСОБА_7 покарання.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Апеляційні скарги захисників задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині правової кваліфікації та призначеного покарання змінити.
Кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України та ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року).
Пом'якшити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року) та вважати її засудженою:
- за ч. 2 ст. 190 КК України - до 2-х років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року) - до 4-х років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з дня отримання її копії .
Суддя: Суддя: Суддя: