Київський апеляційний суд
25 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12023100010002222 щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Берегово Закарпатської області,
громадянки України, що зареєстрована та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
судимої вироком Дніпровського районного суду м. Києва
від 07.02.2023 за ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі,
на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.11.2023 ОСОБА_9 визнана винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України і їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2023 і за сукупністю вироків ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.
Цим же вироком особа, кримінальне провадження щодо якої ухвалою Київського апеляційного суду від 25.12.2024 виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, визнана винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України і їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України вказана особа звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на неї покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшити ОСОБА_9 призначене покарання із застосуванням ст.69 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки і на підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Захисник не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_9 та правову кваліфікацію її дій, однак вважає, що призначене його підзахисній покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через суворість.
Звертає увагу, що обвинувачена визнала себе винною, не оспорювала обставини, які стосуються пред'явленого обвинувачення, має місце реєстрації та проживання, хворіє, утримує чотирьох неповнолітніх дітей. Обставиною, яка пом'якшує покарання, є щире каяття, а обставини, які його обтяжують, і матеріальні збитки відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника та обвинуваченої, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_9 вчинила крадіжку майна ОСОБА_10 за наступних обставин.
27 липня 2023 року близько 15 години 45 хвилин ОСОБА_9 перебувала з раніше знайомою їй особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, у м. Києві поблизу Деміївської площі та будівлі Центрального автовокзалу, де вони побачили незнайому їм ОСОБА_10 , яка прямувала у власних справах з рюкзаком на спині.
Реалізуючи умисел таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_9 - повторно, в умовах воєнного стану, особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та ОСОБА_9 вступили в попередню змову між собою і, діючи як співвиконавці, попрямували у підземний перехід за ОСОБА_10 . Особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, непомітно для ОСОБА_10 відчинила її рюкзак і таємно викрала з одного з відділень маленьку сумочку - клатч, яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, в якому містилися належні ОСОБА_10 речі: мобільний телефон "Xiaomі Redmi Note" з sim-карткою оператора "Київстар"; грошові кошти в сумі 3 000 грн, 300 доларів США, що згідно з курсом НБУ становило 10 970 грн 58 коп., 3 215 норвезьких крон, що згідно з курсом НБУ становило 11 633 грн 80 коп.; платіжна картка іноземного банку, паспорт для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_10 , паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10 , посвідка жителя Королівства Норвегії на ім'я ОСОБА_10 .
Після цього особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, передала ОСОБА_9 викрадені речі, а остання поклала їх у свою сумку, і таким чином своїми діями вони завдали потерпілій майнової шкоди на загальну суму 28 179 грн 13 копн.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
Конец формы
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка є судимою за вчинення аналогічного злочину, не працює, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обставин, які його обтяжують, і матеріальних збитків, тобто взяв до уваги зазначені раніше дані й обставини, в тому числі ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, і правильно призначив ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, установлений у санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Про наявність у ОСОБА_9 захворювання та чотирьох неповнолітніх дітей, що не підтверджено жодними доказами, суд першої інстанції також вказав у вироку.
Згідно з ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Дані про особу винної, яка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності і, будучи засудженою за вчинення замаху на крадіжку, через п'ять місяців після ухвалення вироку знову вчинює крадіжку чужого майна, обставини вчиненого злочину, не дають підстав вважати, що ступінь тяжкості кримінального правопорушення істотно знижено, і застосовувати положення ч.1 ст.69 КК України.
Вірно застосував суд і положення ст.71 КК України, оскільки ОСОБА_9 , яка була звільнена від відбування покарання за попереднім вироком з випробуванням, вчинила нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, і остаточне покарання за сукупністю вироків їй призначено шляхом часткового приєднання незначної частини покарання.
У зв'язку з цим доводи захисника, що призначене покарання є явно несправедливим через суворість, необґрунтовані.
Саме таке покарання, як його призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченої та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3