25 грудня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.12.2023, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, і призначено йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,
Вказаним вироком встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_2 близько 15 год. 50 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в ході сварки на ґрунті довготривалих неприязних відносин з ОСОБА_10 , здійснив два постріли з гладкоствольної вогнепальної мисливської рушниці «MP-153» № НОМЕР_1 , 12 калібру, у ОСОБА_10 , в результаті чого останній помер на місці події.
Згідно висновку експерта № 180/Д/355 тр від 24.09.2018 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 виявлено наступні тілесні ушкодження:
- сліпе, частково проникаюче вогнепальне шротове поранення плечового суглобу правої лопаткової ділянки, від яких в напрямку справа наліво, дещо згори вниз відходять ранові канали з переломами правої лопатки, бiльшiсть з них сліпо закінчуються кульками з сірого металу в м'язах спини та передньої поверхні груди, один з ранових каналів проникає в праву плевральну порожнину);
- сліпе проникаюче вогнепальне шротове поранення груди з ушкодженням внутрішніх органів (вхідні вогнепальні рани бокової поверхні груди з масивним дефектом шкіри, міжреберних проміжків та 6-8 ребер; від них в напрямку справа наліво та знизу вгору відходить рановий канал, який проникає в порожнину грудної клітки, утворює наскрізні ушкодження обох легень, аорти, стравоходу, серця, виходить з порожнини грудної клітки через 1 міжреберний проміжок зліва та закінчується в лівому трапецієподібному м'язі дрібними металевими кульками. В м'яких тканинах за ходом ранового каналу та в обох плевральних порожнинах маються пластмасовий пиж і численні дрiбнi металеві кульки. Крім того від основного ранового каналу в напрямку вгору-назад-дещо-вліво відходять поодинокі відгалуження, які проходять крізь праву плевральну порожнину, покидають її через задні відділи 2-4 міжреберних проміжків справа і закінчуються дрібними металевими кульками в міжреберних м'язах та м'язах спини).
Смерть ОСОБА_10 наступила від сліпих вогнепальних проникаючих шротових поранень груди з ушкодженням внутрішніх органів.
Виявлені вогнепальні поранення груди відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років. В іншій частині вирок залишити без змін. Також просить дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та допитати потерпілу ОСОБА_6 .
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зазначає, що суд не навів належного мотивування свого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням і не врахував, що останній вчинив злочин, внаслідок якого загинула особа. Стверджує, що той факт, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, а також його посткримінальна поведінка, не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість його виправлення без відбування покарання. Вважає, що суд ототожнив щире каяття обвинуваченого з визнанням вини.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання нижче нижчої межі та із звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також наявність обставин, які пом'якшують покарання та обтяжують покарання.
Зокрема судом першої інстанції визнано обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, похилий вік обвинуваченого, поганий стан здоров'я обвинуваченого, зумовлений наявністю хронічних захворювань серця, а також провокаційну поведінку загиблого, який безпосередньо перед вчиненням щодо нього злочину здійснив побиття обвинуваченого.
Водночас судом першої інстанції враховано,що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, а також взято до уваги позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Під час допиту в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_6 підтвердила, що дії ОСОБА_7 були зумовлені систематичними проявами насильства до нього з боку потерпілого, просила не позбавляти ОСОБА_7 волі.
Під час досудового слідства з метою перевірки тверджень ОСОБА_7 про побиття його загиблим ОСОБА_10 проведено судово-медичну експертизу № 274/Д, відповідно до висновку якої у ОСОБА_7 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синців передпліччя та лівого ока (т.2 а.с.54).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, а також про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Визнання судом обставинами, які пом'якшують покарання - похилого віку, поганого стану здоров'я обвинуваченого і провокаційної поведінки потерпілого, не суперечить положенням ст. 66 КК України та відповідає матеріалам провадження.
Визнання судом щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, відповідає матеріалам справи, з яких вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль та осуд своєї протиправної поведінки.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Висновки суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_7 покарання нижче нижчої межі є обґрунтованими, адже позитивні дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дають підстави для застосування положень ст.69 КК України.
Висновки суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст.75 КК України.
Вирішуючи питання щодо можливості виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та виконання ним обов'язків, покладених на підставі ст.76 КК України, колегія суддів також враховує позитивну процесуальну поведінку обвинуваченого, який в ході судового та апеляційного розгляду належним чином виконував свої обов'язки щодо явки до суду, будь-яких порушень порядку в судовому засіданні не допускав.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції при застосуванні положень ст.69 і ст.75 КК України незаконно послався на одні і ті ж самі обставини, що пом'якшують покарання, є безпідставними, оскільки жодних обмежень щодо цього законодавством не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.12.2023 щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3