справа №757/52221/24-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/7529/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
24 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03 листопада 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задоволено.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 05 січня 2025 року, у межах строку досудового розслідування, з покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- не відлучатися із м. Полтави, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, а також особами, які мають процесуальний статус свідка чи потерпілого;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваному, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з обмеженням свободи пересування та носіння електронного засобу контролю.
Уважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ухвала постановлена з істотним порушенням норм національного законодавства та європейського права.
У мотивування скарги зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що шкода завдана конкретній потерпілій особі, а не всім присутнім на місці події, у зв'язку з чим кваліфікація статті 296 є необґрунтованою.
Уважає, що передбачені статтею 177 КПК України ризики лише формально перераховані прокурором без наведення реальних фактів чи будь-яких підтверджуючих даних.
Зауважує, що підозрюваний не має на меті переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, ОСОБА_7 06 листопада 2024 року перебував на лікарняному, 02 листопада 2024 року до 06 листопада 2024 року перебував на робочому місці та ночував удома за своїм постійним місцем проживання разом із своєю дружиною та двома малолітніми дітьми.
Посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_7 близько 20 років служить у лавах Національної поліції України, має бездоганну репутацію, дисциплінарні стягнення відсутні, приймав участь в антитерористичній операції та є учасником бойових дій, нагороджений медаллю учасника бойових дій та відповідною ознакою, має сталі соціальні зв'язки, одружений, виховує двох малолітніх дітей, має на утриманні непрацездатних батьків, батько підозрюваного є інвалідом.
Також зазначає, що ОСОБА_7 має проблеми зі здоров'ям та з високою періодичністю вимушений проходити лікування, що підтверджується відповідними медичними документами.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у них підстав, заслухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03 листопада 2024 року за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
07 листопада 2024 року ОСОБА_7 був затриманий у порядку статей 208, 615 КПК України.
07 листопада 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні у кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
08 листопада 2024 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03 листопада 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - задоволено.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 05 січня 2025 року, у межах строку досудового розслідування, з покладенням на підозрюваного наступних обов'язків:
- не відлучатися із м. Полтави, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, а також особами, які мають процесуальний статус свідка чи потерпілого;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМСУ за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснено підозрюваному, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: рапортами Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області про отримання заяв та їх реєстрації до ЄО від 02 листопада 2024 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 листопада 2024 року; поясненнями ОСОБА_12 від 02 листопада 2024 року; поясненнями ОСОБА_13 від 02 листопада 2024 року; бланк звернення ОСОБА_12 для надання медичної допомоги від 02 листопада 2024 року; листом КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 07 листопада 2024 року з доданою викопіровкою журналу відмов у госпіталізації; листом КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 07 листопада 2024 року; листом КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» від 07 листопада 2024 року з доданою викопіровкою журналу відмов у госпіталізації; рапортом ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 07 листопада 2024 року; протоколом огляду джерел у мережі Інтернет від 07 листопада 2024 року; протоколом огляду відеозаписів з ресторану «Shade» від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 04 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 07 листопада 2024 року; протоколом огляду речей, виданих свідком ОСОБА_20 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_21 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_23 від 07 листопада 2024 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 07 листопада 2024 року; рапортом ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 07 листопада 2024 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_13 від 07 листопада 2024 року; протоколом пред'явлення особи ОСОБА_7 для впізнання потерпілому ОСОБА_12 за фотознімками від 07 листопада 2024 року; протоколом пред'явлення особи ОСОБА_10 для впізнання потерпілому ОСОБА_12 за фотознімками від 07 листопада 2024 року; протоколом пред'явлення особи ОСОБА_11 для впізнання потерпілому ОСОБА_12 за фотознімками від 07 листопада 2024 року; протоколом пред'явлення особи ОСОБА_7 для впізнання потерпілій ОСОБА_13 за фотознімками від 07 листопада 2024 року; протоколом пред'явлення особи ОСОБА_10 для впізнання потерпілій ОСОБА_13 за фотознімками від 07 листопада 2024 року; протоколом пред'явлення особи ОСОБА_11 для впізнання потерпілій ОСОБА_13 за фотознімками від 07 листопада 2024 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Також слідчим суддею визнано доведеними доводи клопотання про існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, у зв'язку з чим дійдено обґрунтованого висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання у клопотанні.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, стороною обвинувачення доведено обставини, які дають підстави для висновків, що з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, конкретних обставин вчинення правопорушення, даних про особу підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, його сімейний та майновий стан, а також інші обставини, у зв'язку з чим інші запобіжні заходи, окрім цілодобового домашнього арешту, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час розгляду клопотання тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти запобіжний захід саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та обґрунтовано застосував щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Перевіряючи доводи клопотання сторони обвинувачення на предмет наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, експертів, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , на міру покарання, що може загрожувати йому у разі визнання винуватим, особу підозрюваного.
З наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та не убачає підстав для відмови у застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, зокрема у вигляді особистого зобов'язання, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, оскільки, на переконання колегії суддів, застосований слідчим суддею запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом та здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що з матеріалів справи вбачається, що шкода завдана конкретній потерпілій особі, а не всім присутнім на місці події, у зв'язку з чим кваліфікація статті 296 є необґрунтованою, на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, у матеріалах справи відсутні.
Доводи скаржника, що підозрюваний ОСОБА_7 близько 20 років служить у лавах Національної поліції України, має бездоганну репутацію, дисциплінарні стягнення відсутні, приймав участь в антитерористичній операції та є учасником бойових дій, нагороджений медаллю учасника бойових дій та відповідною ознакою, має сталі соціальні зв'язки, одружений, виховує двох малолітніх дітей, має на утриманні непрацездатних батьків, батько підозрюваного є інвалідом, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Також колегією суддів в ході судового розгляду досліджено усі надані стороною захисту відомості про стан здоров'я підозрюваного та наявність у нього ряду захворювань, відомості про назви яких містяться в матеріалах судової справи.
Разом з тим, надані відомості про стан здоров'я не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення підозрюваному запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не надано доказів про неможливість утримання підозрюваного під вартою та неможливість отримання ним необхідного лікування в умовах установи попереднього ув'язнення, як не надано і відомостей про те, що наявні та діагностовані у ОСОБА_24 захворювання відносяться до переліку хвороб, які несумісні із триманням під вартою.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Натомість, стороною захисту не доведено обставин, які б вказували на можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 176-178, 181, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4