Справа № 947/36725/24
Провадження № 1-кс/947/18233/24
27.12.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Південне, Одеської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проходить військову службу на посаді стрільця - помічника гранатометника роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимому,
якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
Прокурор звернувся до Київського районного суду м. Одеси з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_4 ..
Згідно вказаного клопотання вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000001417 від 12.11.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво під час проведення досудового розслідування здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, діючи умисно, спільно з ОСОБА_7 всупереч ст.ст. 19, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди за впив на прийняття рішення осою уповноваженою на виконання функцій держави.
Так, 06.11.2024, приблизно о 17:00 год. в м. Південне, Одеської області, ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_4 , де в ході особистої розмови останній запропонував ОСОБА_8 , оновити для нього, шляхом впливу на посадових осіб РТЦК та СП, військово-обліковий документ, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного з зазначенням продовженої відстрочки від мобілізації на військову службу ОСОБА_8 , на що останній згодився.
Разом з цим, в ході розмови, ОСОБА_4 запевнив ОСОБА_8 про те, що має серед працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 знайомого ОСОБА_7 , який допоможе із впливом на посадових осіб вказаного державного органу.
В цей час, в ході розмови з ОСОБА_8 , реалізуючи свій умисел на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_7 , в ході якого вказані особи визначили перелік документів які ОСОБА_8 має передати для оновлення військово-облікового документу, а також суму грошових коштів, що становлять неправомірну вигоду, за вплив вказаних осіб на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після зазначеної телефонної розмови, ОСОБА_4 , діючи спільно з ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, в особистій розмові виказав ОСОБА_8 вимогу надання йому та ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1300 доларів США, за здійснення ними впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , для виготовлення оновленого військово-облікового документу, з зазначенням у ньому продовженої відстрочки від мобілізації на військову службу ОСОБА_8 , попередивши при цьому останнього, що ненадання неправомірної вигоди унеможливить оновлення вказаного документу у встановлений Законом спосіб.
В подальшому, 13.11.2024 приблизно о 10:38 год. в телефонній розмові ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про те, що 14.11.2024 об 11:00 год. йому необхідно прибути для зустрічі з ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою передачі документів.
14.11.2024, о 11:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , в ході особистої зустрічі з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, роз'яснив останньому порядок, а також строки виготовлення оновленого військово-облікового документу, підтвердив необхідність передачі ОСОБА_8 неправомірної вигоди в сумі 1300 доларів США йому та ОСОБА_4 , при цьому наголосивши про те, що в подальшому при необхідності оновлення відміток про відстрочку від мобілізації на військову службу, ОСОБА_8 зможе надавати меншу суму неправомірної вигоди.
Після цього, 14.11.2024 о 13:33 год. в ході телефонної розмови з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 виказав останньому вимогу в наданні йому та ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1300 доларів США, повідомивши, що вказане необхідно вчинити в ході особистої зустрічі 14.11.2024 у вечірній час.
14.11.2024, приблизно о 17:30 год., в телефонній розмові ОСОБА_4 повідомив, що зазначена вище зустріч відбудеться на території закладу харчування «Шафран», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 1-Д.
Цього ж дня, 14.11.2024 приблизно о 19:05 год., перебуваючи біля приміщення закладу харчування «Шафран», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, 1-Д, виконуючи вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_8 передав йому особисто неправомірну вигоду у розмірі 1300 доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 14.11.2024 складало 53 742 гривень) за здійснення ним та ОСОБА_7 впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою прийняття рішення про видачу ОСОБА_8 оновленого військово-облікового документу, з зазначенням у ньому продовженої відстрочки від мобілізації на військову службу.
15.11.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 від 16.11.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 06.01.2025.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, зважаючи на можливість застосування нецілодобового домашнього арешту, необхідність утримання родини, міцні соціальні зв'язки.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ч. 6 ст.199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
15.11.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: -
-протоколами допиту свідка ОСОБА_8 який надав покази про обставини вимагання та одержання ОСОБА_4 та ОСОБА_7 неправомірної вигоди для себе, за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , для виготовлення оновленого військово-облікового документу, з зазначенням у ньому продовженої відстрочки від мобілізації на військову службу ОСОБА_8
-протоколами затримання за підозрою у вчиненні злочину ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , якими зафіксований факт виявлення і вилучення грошових коштів, переданих в якості неправомірної вигоди ОСОБА_8 ОСОБА_4
-протоколом ідентифікації (огляду) та вручення грошових коштів від 14.11.2024, відповідно до якого кількість, номінал, серія і номери купюр, які надавалися заявником в якості неправомірної вигоди ОСОБА_4 , співпадають з вилученими купюрами в ході затримання останнього 14.11.2024;
-Слідчий суддя приходить до висновку про наявність у ОСОБА_4 ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинення нового кримінального правопорушення, що передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
-Зазначені ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 може:
-- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та відбуття покарання, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні не тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. ОСОБА_4 може здійснити виїзд на непідконтрольні Україні території, а також в напрямку Республіки Молдова.
-- ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані органом досудового розслідування, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.
-Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні на даний час не встановлено, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, особистого зобов'язання та особистої поруки є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
На даний час, вищезазначені ризики не зменшилися.
Погіршення стану здоров'я підозрюваної суттєво не зменшує встановлених процесуальних ризиків.
Так, згідно ч.1, ч.2 ст.182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.
Крім того, як вбачається з правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
В свою чергу вказана міра запобіжного заходу в повній мірі відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ як його частині.
Враховуючи викладене, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, вважаю, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_4 зможе продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків визначених в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2024 року.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 15 січня 2025 року включно за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Продовжити строк дії обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , до 15 січня 2025 року включно, викладених в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2024 року.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного за клопотанням сторони обвинувачення слідчим суддею (судом) може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1