27 листопада 2024 рокуСправа № 495/10570/24
Номер провадження 3/495/3782/2024
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красногвардійське, Советського району, АР Крим, місце служби та посади: військова частина НОМЕР_1 , стрілець відділення охорони та оборони взводу охорони та оборони роти охорони та оборони військової частини НОМЕР_1 , що фактично проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу: військовий квиток НОМЕР_2 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,
26.11.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України надійшов протокол (вхід. №33685/24) про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1/39 від 23.11.2024 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що начальник відділення чергових з безпеки старший лейтенант ОСОБА_2 звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 стосовно того, що 23.11.2024 року, під час перевірки несення служби добовим нарядом, близько 02:40 було виявлено, що старший солдат ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_1 були відсутні на посту з прикриття протиповітряного простору та спали в цей час в бліндажі. Особиста зброя та засоби індивідуального захисту перебувала окремо без нагляду.
Таким чином, порушуючи законодавство України, щодо встановленого порядку проходження військової служби в діях військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 , вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст 172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення до військової служби військовослужбовцем військової служби за контрактом, вчинене в умовах особливого періоду (воєнного стану).
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
23.11.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення був складений адміністративний протокол серії НОМЕР_1/39.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь належним чином, шляхом направлення смс-повідомлення за номером мобільного телефону, який наявний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується довідкою про доставку cмс.
У матеріалах справи містяться заява ОСОБА_1 , згідно якої просив справу розглянути без його участі.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа проти Іспанії " від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 з урахуванням наявних в справі про адміністративне правопорушення доказів.
Вивчивши матеріали справи, суддя доходить до наступного висновку.
Відповідно до протоколу про вчинене адміністративне правопорушення від 23.11.2024 вбачається, що начальник відділення чергових з безпеки старший лейтенант ОСОБА_2 звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 стосовно того, що 23.11.2024 року, під час перевірки несення служби добовим нарядом, близько 02:40 було виявлено, що старший солдат ОСОБА_4 та солдат ОСОБА_1 були відсутні на посту з прикриття протиповітряного простору та спали в цей час в бліндажі. Особиста зброя та засоби індивідуального захисту перебувала окремо без нагляду.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
У такий спосіб, з моменту видання Указу Президента України №303/2014 від 17.02.2014 «Про часткову мобілізацію» на території України та Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Вищий адміністративний суд України в постанові від 16.02.2015 (справа№800/582/14), яка набула законної сили, зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду та останній діє по теперішній час, у зв'язку з чим правопорушення, вчиненні військовослужбовцями, є вчиненими в умовах особливого періоду (воєнного стану).
Відповідно до положень нормативно-правових актів, які регламентують порядок проходження військової служби, військовослужбовці виконують обов'язки військової служби цілодобово, окрім випадків, відповідно до яких військовослужбовці тимчасово звільняються від виконання обов'язків військової служби (відпустка, перебування на лікуванні тощо).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов'язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до ст. ст. 11, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Відповідно до ст. 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою, та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
Відповідно до ст. ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 недбало поставився до обов'язків військової служби, в зв'язку з чим в його діях наявні ознаки військового адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, а саме проявив недбале ставлення до військової служби, що виразилось у вживанні наркотичних речовин під час несення служби в добовому наряді, в результаті чого він не виконував своїх службових обов'язків через недбале ставлення до них.
Частиною 2 ст.172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України»,Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу». Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Таким чином, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Рішень про закінчення особливого періоду на час розгляду справи Президент України не приймав, тобто, особливий період діє в Україні з 17.03.2014 і до теперішнього часу.
Зважаючи на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення повністю доводиться зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1/39 від 23.11.2024;
- рапортом начальника відділення чергових з безпеки старшого лейтенанта ОСОБА_5 ;
- письмовими поясненнями ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 від 23.11.2024;
- службовою характеристикою, з якої вбачається, що ОСОБА_1 характеризується добре та іншими матеріалами справи.
Доказів, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надано.
Враховуючи викладене, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, встановлених в судовому засіданні, знайшла своє підтвердження зібраними доказами, і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, ставлення до скоєного, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем, він підлягає звільненню від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.15, 172-15 ч.2, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним в здійсненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2ст.172-15 КУпАПі піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору на підставі п.12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно ст.308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307цього Кодексу,постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Суддя Ірина БРАТКІВ