Справа № 303/6804/24
Іменем України
30 грудня 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Гутій О.В., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У серпні 2024 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №725797855 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 22 000 грн., пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу.
Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою 0,39 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу №28/1118-01.
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №19, згідно якої строк дії договору факторингу №28/1118-01 продовжено до 31.12.2020. Інші умови договору залишилися без змін.
05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу №05/0820-01. Строк дії договору встановлено до 04.08.2021.
31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26, якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте дата укладення та номер Договору залишилися незмінними.
03.08.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Додаткову угоду №2 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та продовжено строк дії договору до 31.12.2022 включно.
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №27, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022. Інші умови договору залишилися без змін.
22.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон плюс» Реєстр прав вимоги №174 за яким передані права вимоги за кредитним договором №725797855 від 18.12.2021.
30.12.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Додаткову угоду №3 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та продовжено строк дії договору до 30.12.2024 включно.
17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №17/07/24 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №725797855 від 18.12.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».
Таким чином, непогашена заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» на момент звернення до суду з позовом становить 59 863,84 грн, яка складається з: 21 999,80 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37 864,04 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Крім цього, ТОВ «ФК «Ейс» просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 6 000 грн.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд мотивував своє рішення тим, що на момент укладення 28.11.2018 Договору факторингу №№28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції помилково не враховано всього факторингового ланцюгу, внаслідок якого право за кредитним договором №725797855 від 18.12.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».
У зв'язку з цим просить апеляційну скаргу задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» кредитну заборгованість в сумі 59 863,84 грн, 8 422,40 грн понесених судових витрат в суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору та 9 633,60 грн сплачених за професійну правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення 28.11.2018 Договору факторингу №№28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком та вважає його помилковим з огляну на наступне.
Відповідно до п.1. ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення прав вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором(частина 1 статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається(стаття 1078 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 виснувала, що договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб'єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.
Апеляційним судом встановлено, що 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу №28/1118-01(а.с. 122-127).
В подальшому, вищезазначений Договір було пролонговано Додатковими угодами між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» від 28.11.2019, від 31.12.2020 та від 31.12.2021.
Крім цього, 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу №05/0820-01, який було пролонговано додатковими угодами від 03.08.2021 та від 30.12.2022.
17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №17/07/24 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №725797855 від 18.12.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».
16.07.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» складено довідку згідно якої підтверджено, що 22.02.2022 було здійснено відступлення прав вимоги за договором №725797855 від 18.12.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Таліон плюс» згідно укладеного Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Тобто, первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу від 28.11.2018, а такий є чинним, оскільки декілька разів пролонгувався включно до 31.12.2022 та був переданий 22.02.2022.
Отже, суд першої інстанції не врахував норми статтей 1077 та 1078 ЦК України, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, згідно яких предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У пункті 1.3 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміються всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі прав грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів.
Крім цього, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки, вищезазначені договори факторингу на основі яких право грошової вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Ейс» не оспорювалось у судовому порядку та не було визнано судом нечинним, то діє презумпція правомірності правочину.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися а припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційним судом встановлено, що 18.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту №725797855 у формі електронного документу з використанням одноразового електронного ідентифікатора(MNV3WR32), шляхом отримання смс повідомлення на вказаний клієнтом номер під час оформлення заявки на отримання кредиту.
Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22 000 грн. до 23.12.2021 зі сплатою 0,39 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит(а.с.66-72).
Пунктом 1.7 Договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 5 днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 23.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
Умовами договору передбачено, що до 23.12.2021 діє Дисконтий період з процентною ставкою 142,35 процентів річних, що становить 0,39 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним(п. 1.9.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована.
Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процента в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.
Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 Договору нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником(п. 1.13 Договору).
Оформленням анкети-заявки від 18.12.2021 передбаченої Алгоритмом дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів та підписанням Кредитної лінії №725797855, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України та ознайомлений з паспортом споживчого кредиту. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Отримання коштів на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем при оформленні анкети-заяви на отримання кредиту підтверджується довідкою №07/2024 наданою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12.07.2024. Згідно даної довідки сума 22 000 грн була нарахована 18.12.2018 на номер картки вказаний відповідачем(а.с. 102-104).
З умовами кредитування, у тому числі щодо нарахування відсотків за користування кредитом відповідач був ознайомлений.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останнім не сплачується.
ТОВ «ФК «Ейс», як кредитодавець виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.
ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та допустив заборгованість, а саме: 21 999,80 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37 864,04 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Згідно з випискою особового рахунку на період з 17.07.2024 по 22.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» становить суму 59 863,84 грн, яка складається з: 21 999,80 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37 864,04 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Слід зазначити, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Оскільки, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, відповідач у встановлений договором період кредитні кошти не повернув, то суму 59 863,84 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» для погашення заборгованості за кредит №725797855 від 18.12.2021.
Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду щодо відмови у задоволенні стягнення заборгованості з відповідача та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу.
Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ст.141 ЦПК України , інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо не співмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В апеляційній скарзі апелянт на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат понесені ним із розглядом даної справи складає 18 056 грн, який складається з:
1)Судовий збір за подання позовної заяви - 2 422,40 грн;
2)Витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції - 6 000 грн(складання позовної заяви: 2 год - 5 000 грн; усна консультація: 1 год - 500 грн; вивчення матеріалів справи: 1 год - 500 грн;
3)Витрати на професійну правничу допомогу пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції: 6 000 грн(складання апеляційної скарги: 2 год - 6 000 грн);
4)Судовий збір за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.
З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» укладено договір надання правничої допомоги №1807/24-01 від 18.07.2024.
Додатком №1 до договору про надання правничої допомоги №1807/24-01 від 18.07.2024 затверджено протокол погодження вартості послуг.
Актом прийому-передач наданих послуг від 18.07.2024 погоджено витрати на професійну допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 6 000 грн.
Актом прийому-передач наданих послуг від 02.12.2024 погоджено витрати на професійну допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у сумі 6 000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18), від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.
У постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Водночас у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Наведені правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню апеляційним судом до спірних правовідносин за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) було надано аналіз реальності (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, враховано, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Застосовуючи наведені правові висновки, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, апеляційний суд приходить до обґрунтованих висновків щодо задоволення відшкодування професійних правничих витрат у сумі 4 000 грн. (2 000 грн. за 2 год. складання позовної заяви та 2 000 грн. за 2 год. складання апеляційної скарги).
Також, оскільки апеляційна скарга задоволена у повному обсязі з відповідача на рахунок позивача підлягає стягненню сума у розмірі 6 056 грн. (2 422,40 грн. сплаченого судового збору в суді першої інстанції та 3 633,60 грн. сплаченого судового збору в суді апеляційної інстанції).
Керуючись наведеним та статтями 141, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2024 року скасувати та ухвали нове судове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Ейс»" (адреса: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005 код ЄДРПОУ 42986956) загальну грошову суму 59 863,84 грн. заборгованості за кредитним договором №725797855 від 18.12.2021, яка складається з суми 21 999,80 грн. заборгованості за тілом кредиту та суми 37 864,04 грн. заборгованості за відсотками з користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Ейс»" (адреса: м. Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005 код ЄДРПОУ 42986956) понесені судові витрати у розмірі 6 056 грн за подання позовної заяви в суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: