Копія
Справа № 560/10348/24
іменем України
30 грудня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позову, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
З 02.03.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах як водій міського пасажирського транспорту згідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 31 рік 10 місяців 8 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,31833.
Заробітну плату враховано за періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2006 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку), з 01.01.2012 по 25.06.2012, з 24.08.2012 по 29.05.2013, з 23.07.2013 по 13.05.2014, з 05.07.2014 по 22.04.2015, з 01.08.2015 по 27.04.2016, з 05.06.2016 по 12.04.2017 та з 30.05.2017 по 24.04.2018 (згідно довідки від 17.05.2018 №б/н за періоди роботи в російській федерації), з 31.05.2018 по 31.01.2020 (згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку). Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,86327.
Розмір пенсії позивача з 02.03.2020 становив 9547,11 грн.
З 01 березня 2024 року відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 №185 в автоматичному порядку проведено перерахунок пенсій. Зазначений перерахунок пенсії проведено шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (7405,03 грн) на коефіцієнт 1,0796.
У разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Враховуючи вищезазначене, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 становить 10795,07 грн.
14.06.2024 представником позивача на адресу Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області направлено адвокатський запит від 10.06.2024 про надання інформації щодо правильності обчислення страхового стажу ОСОБА_1 .
Листом Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області № 2200-0304-8/62655 від 20.06.2024 надано відповідь представнику позивача - ОСОБА_2 на адвокатський запит від 10.06.2024 та повідомлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011, оскільки згідно акту документальної перевірки заробітної плати від 19.10.2020 №3453 за вище зазначені періоди роботи сплата страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації не проводилася.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суд за захистом своїх прав.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Відповідно до статті 62 Закону №1058-ІV документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Пунктами 1 та 2 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 цього Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Пунктом 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105 (Порядок №18-1) передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
За приписами чинного пенсійного законодавства до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.
13 березня 1992 року в місті Москві підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Отже, обчислення стажу роботи позивача з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалася його трудова діяльність.
При цьому, відповідач як на підставу відмови у врахуванні при визначенні розміру пенсії позивача заробітної плати за період його роботи з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 посилається на те, що у позивача за вказаний період відсутні підтвердження про сплату страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася його трудова діяльність.
Підставою для відмови у врахуванні позивачу заробітної плати за період з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 слугував Акт документальної перевірки відомостей про заробітну плату пенсійного органу російської федерації від 19.10.2020 №3453, згідно з яким індивідуальні відомості ПФР на ОСОБА_1 за 2006-2011 роки не передані, нарахування і сплата страхових внесків в Пенсійний Фонд РФ Філіалом 2-й тролейбусний парк ДУП «Мосгостранс» не здійснювалися правомірно, оскільки ОСОБА_3 є іноземним громадянином (громадянином України).
Однак, суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає наступне.
Так, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17 (провадження №К/9901/22935/18) та від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).
Надаючи оцінку обставинам даної справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно з якою, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Разом із тим, суд зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця.
При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів російської федерації з вини позивача в суду немає.
Окрім того, слід звернути увагу, що згідно з законодавством російської федерації, якщо іноземний громадянин має статус особи, яка тимчасово перебуває на території російської федерації, а також статус працюючого у Фірмі за межами російської федерації, то він не є застрахованою особою, і на виплати на користь цієї фізичної особи страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування не нараховуються (ч.4 ст. 7 № 212-ФЗ).
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_1 в періоди з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 працював за межами України на території російської федерації в державному унітарному підприємстві “Мосгортранс» (філіал 2-й тролейбусний парк).
Більше того, вказані записи в трудовій книжці містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази) та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.
Жодних зауважень до даних періодів роботи позивача у пенсійного органу не було.
Актом документальної перевірки відомостей про заробітну плату пенсійного органу російської федерації від 19.10.2020 №3453, на який, зокрема посилається відповідач, підтверджується, що нарахування і сплата страхових внесків в Пенсійний Фонд рф за період роботи позивача у 2006-2011 роках Філіалом 2-й тролейбусний парк ДУП «Мосгостранс» не здійснювалися саме правомірно, оскільки ОСОБА_3 є іноземним громадянином та така можливість передбачена російським законодавством.
Таким чином, оскільки російська федерація є державою-учасницею Співдружності Незалежних Держав та державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відтак, факт сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації і є відповідно сплатою таких внесків до Пенсійного фонду Держави СНД, на території якої здійснювалася трудова діяльність за спірний період.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Щодо посилань відповідача на припинення з 01.01.2023 року участі у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, суд вказує наступне.
На переконання суду такі доводи пенсійного органу є неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча і Російська Федерація припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати отриманої у Російській Федерації.
За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 в державному унітарному підприємстві “Мосгортранс» (філіал 2-й тролейбусний парк) є протиправними.
Як наслідок, відповідача належить зобов'язати зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 та здійснити перерахунок пенсії з врахування цих періодів з 02.03.2020.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, суд присуджує документально підтверджену суму сплаченого позивачем судового здору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 в державному унітарному підприємстві “Мосгортранс» (філіал 2-й тролейбусний парк).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 15.02.2006 по 14.02.2007, з 28.04.2007 по 27.04.2008, з 29.04.2008 по 27.06.2008, з 02.09.2008 по 28.07.2009, з 02.10.2009 по 28.07.2010, з 21.09.2010 по 29.07.2011, з 30.08.2011 по 31.12.2011 та здійснити перерахунок пенсії з врахування цих періодів з 02.03.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький