Справа № 500/7055/24
30 грудня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, яка полягає у відмові у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, як особі, яка працювала на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до п.7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду в Тернопільській області призначити (нарахувати) та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, як особі, яка працювала на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважаючи, що має право згідно з п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на отримання грошової допомоги при виході на пенсію у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивач звернувся до відповідача про її виплату. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, з мотивів відсутності у неї на день досягнення пенсійного віку достатнього стажу роботи, що дає право на грошову допомогу.
Беручи до уваги те, що посада викладача і концертмейстера як музичної школи, так і державної школи мистецтв належить до посад педагогічних працівників, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років, позивач вважає таку відмову протиправною, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 29.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 13.08.2024 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою з питання перерахунку пенсії про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу повідомлено про відмову у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначає, що за результатами розгляду електронної пенсійної справи позивача встановлено, що для визначення права на призначення грошової допомоги в розмір десяти місячних пенсій не враховано періоди роботи на посадах викладача Бережанської музичної школи, викладача і концертмейстера фортепіанного відділення Бережанської державної школи мистецтва згідно записів №3-4 та №5-8 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, оскільки зазначені посади не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту ("Позашкільні навчальні заклади") посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Враховуючи зазначене, право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до з п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутнє у зв'язку з відсутністю 30 років спеціального стажу.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази та пояснення, викладених у заявах по суті справи, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 03.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13.08.2024 позивач звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 03.09.2024 №7154-7028/К-02/8-1900/24 повідомило позивачу про відсутність права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю 30 років спеціального стажу. За результатами розгляду електронної пенсійної справи позивача встановлено, що для визначення права на призначення грошової допомоги в розмір десяти місячних пенсій не враховано періоди роботи на посадах викладача Бережанської музичної школи, викладача і концертмейстера фортепіанного відділення Бережанської державної школи мистецтва згідно записів №3-4 та №5-8 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, оскільки зазначені посади не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту ("Позашкільні навчальні заклади") посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено п.7-1розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно п.5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Як встановлено судом, вихід на пенсію саме з посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а також неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії відповідачем не заперечується та не є спірним у справі.
З матеріалів справи видно, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, ОСОБА_2 працювала на таких посадах:
з 01.08.1983 по 01.12.1983 - на посаді викладача фортепіано і концертмейстера Теребовлянського культпросвітучилища (прийняття - наказ № 98 від 01.08.1983, звільнення - наказ № 167 від 01.12.1983);
з 01.12.1983 по 21.12.2003 - на посаді викладача Бережанської музичної школи по класу фортепіано (прийняття - наказ № 24 від 14.12.1983; звільнення - наказ № 62 від 20.12.2003);
з 22.12.2003 - на посаді викладача і концертмейстера фортепіанного відділу по переводу з реорганізованої Бережанської музичної школи (наказ про прийняття № 5 від 22.12.2003);
з 01.01.2010 і по даний час) - на посаді заступника директора по навчально-виховній роботі Бережанської державної школи мистецтв відділу культури і туризму Бережанської РДА (наказ № 215 від 31.12.2009).
Відповідно до наказу № 215 від 31.12.2009 відділу культури і туризму Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області ОСОБА_1 з 01.01.2010 призначена на посаду заступника директора по навчально-виховній роботі Бережанської державної школи мистецтв з оплатою праці згідно штатного розпису 0,5 посадового окладу.
Як вбачається з наказу Бережанської державної школи мистецтв, відділу культури і туризму Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області від 04.01.2010 № 2 "Про заступника директора з навчально-виховної роботи" ОСОБА_1 приступити до виконання обов'язків заступника директора з навчально-виховної роботи з 01.01.2010.
Згідно з архівно-історичною довідкою № 39 від 14.11.2024, виданою Бережанською державною школою мистецтв імені Миколи Бездільного, ОСОБА_2 01.12.1983 року зарахована на посаду викладача Бережанської державної музичної школи по класу фортепіано відповідно до наказу № 24 від 14.12.1983. 21.12.2003 відповідно до наказу № 62 від 20.12.2003 звільнена з посади викладача фортепіанного відділу в зв'язку з реорганізацією установи - Бережанської музичної школи в Бережанську державну школу мистецтв (наказ відділу культури Бережанської райдержадміністрації № 78 від 15.12.2003 "Про реорганізацію Бережанської музичної школи та призначення директора Бережанської школи мистецтв", рішення сесії Бережанської районної ради № 129 від 26.12.2003 "Про реорганізацію Бережанської державної школи у Бережанську державну школу мистецтв". 22.12.2003 призначена викладачем і концертмейстером фортепіанного відділу Бережанської державної школи мистецтв по переводу з реорганізованої Бережанської музичної школи відповідно до наказу № 5 від 22.12.2003. 01.01.2010 призначена на посаду заступника директора по навчально-виховній роботі Бережанської державної школи мистецтв з оплатою праці згідно штатного розпису 0,5 посадового окладу відповідно до наказу відділу культури і туризму Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області № 215 від 31.12.2009 та наказу №2 від 04.01.2010 Бережанської державної школи мистецтв. В 2022 році Бережанську державну школу мистецтв перейменовано на Бережанську державну школу мистецтв імені Миколи Бездільного, рішення сесії Бережанської міської ради № 887 від 20.09.2022. Станом на день видання цієї архівно-історичної довідки ОСОБА_1 працює на посаді викладача і концертмейстера фортепіанного відділу Бережанської державної школи мистецтв імені Миколи Бездільного та за сумісництвом на посаді заступника директора по навчально-виховній роботі Бережанської державної школи мистецтв імені Миколи Бездільного.
З довідки № 40 від 14.11.2024, виданої Бережанською державною школою мистецтв імені Миколи Бездільного, вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2010 працює на посаді викладача і концертмейстера фортепіанного відділу Бережанської державної школи мистецтв та за сумісництвом на посаді заступника директора по навчально-виховній роботі Бережанської державної школи мистецтв і їй проводиться оплата в розмірі одного посадового окладу викладача Бережанської державної школи мистецтв імені Миколи Бездільного та 0,5 посадового окладу заступника директора по навчально-виховній роботі.
Відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області послалось на недостатній страховий стаж, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
За позицією відповідача, встановлено, для визначення права на призначення грошової допомоги в розмір десяти місячних пенсій не враховано періоди роботи на посадах викладача Бережанської музичної школи, викладача і концертмейстера фортепіанного відділення Бережанської державної школи мистецтва згідно записів №3-4 та №5-8 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983, оскільки зазначені посади не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту ("Позашкільні навчальні заклади") посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Згідно з ст.4 Закону України "Про позашкільну освіту" позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
На підставі п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає права на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Посада викладача цим переліком не передбачена, однак за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 №397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 №01-3/133-02-2.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади заступник з навчальної роботи, вчителі, викладачі всіх спеціальностей належать до категорії педагогічних працівників.
Виходячи з наведеного, викладач музичної школи та заступник директора з навчальної роботи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №876/5312/17, а також у постанові від 13.02.2019 по справі №233/4308/17, визначила, що стаж роботи викладачем та концертмейстером у дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Відповідно до законодавства України та враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
З огляду на викладене, позивач маю право на зарахування стажу роботи на посаді викладача і концертмейстера Бережанської музичної школи (Бережанської державної школи мистецтв) та на посаді заступника директора по навчально-виховній роботі Бережанської державної школи мистецтв відповідно до записів у трудовій книжці № 3-4 та № 5-8 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.08.1983 до спеціального стажу педагогічного працівника.
Відтак матеріалами справи підтверджується обставина щодо наявності у позивача спеціального стажу в обсязі понад 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Суд наголошує, що до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 не отримувала будь-яку пенсію, станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.
Отже, позивач підпадає під дію п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а дійшов висновку про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача провести відповідне нарахування та виплату, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн згідно квитанції № 0.0.4029821915.1 від 25.11.2024 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 грудня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мандзій О.П.