Справа № 500/6261/24
20 грудня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №192050002110, вих.№23856/03-16 від 26.09.2024 про відмову в переведенні на інший вид пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 18.09.2024 №552/5/19-00-10-31 та №551/5/19-00-10-31, виданих ГУ ДПС у Тернопільській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
18.09.2024 позивач звернувся із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме згідно із Законом України «Про державну службу», до якої було додано:
1) довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №552/5/19-00-10-31 від 18.09.2024;
2) довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №551/5/19-00-10-31 від 18.09.2024.
Однак, у відповідь супровідним листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0204-8/47734 від 01.10.2024 Позивач отримав винесене за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №23856/03-16 від 26.09.2024, яким відмовлено Позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», що й стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 21.10.2024 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем 04.12.2024 року подано відзив на позовну заяву. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу (розділу XI Закону №889-VIII). Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 1 травня 2016 року. Відповідно до пункту 2 вищезазначеного Порядку №622, згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889, станом на 1 травня 2016 року: - мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
На підставі викладеного представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Суд, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані докази, встановив наступні факти.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
18.09.2024 позивач звернулася із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме згідно із Законом України «Про державну службу», до якої було додано:
1) довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особи, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №552/5/19-00-10-31 від 18.09.2024;
2) довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №551/5/19-00-10-31 від 18.09.2024.
Однак, у відповідь супровідним листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 1900-0204-8/47734 від 01.10.2024 Позивач отримав винесене за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №23856/03-16 від 26.09.2024, яким відмовлено Позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» оскільки, на думку Відповідача, не виконані вимоги Закону № 889 та довідки про заробітну плату від 18.09.2024 не відповідають Постанові Кабінету міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» змін до Порядку №622.
Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що до стажу державної служби для визначення права на пенсію не зараховано період роботи в Державній податковій службі, наче б то, оскільки відповідно до Закону № 889 його дія не поширюється на працівників, яким присвоюються спеціальні звання.
Натомість, згідно відомостей трудової книжки позивача вона працювала серед іншого:
- з 1979 року - на посадах економіста, інспектора бюджету Бережанського райфінвідділу;
- з 1985 року - на посадах інспектора-ревізора Бережанського райфінвідділу;
- з 1993 року - переведена на посаду головного податкового інспектора держаної податкової служби (Бережанський район);
- у 1993 році - присвоєно звання інспектора податкової служби І рангу;
- 15.02.1995 року - прийнято присягу державного службовця;
- з 1996 року у зв'язку із численними реорганізаціями та трансформаціями контролюючого орану переводилась на відповідні посади Бережанської ДПІ, ДПА, Бережансько-Підгаєцької міжрайонної ДПА;
- з 2002 року - на посаді головного державного податкового ревізора інспектора Бережанської ДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, та присвоєно звання радника податкової служби 3 рангу;
- у 2008 році - присвоєно звання радника податкової служби 2 рангу;
- у 2013 році - у зв'язку з реорганізацією, переведено до Бережанського відділення Козівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області, присвоєно 12 ранг державного службовця;
- у 2014 - присвоєно звання радник державної податкової та митної справи ІІ рангу;
- у 2016 - переведено у Бучацьку ДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області;
- у 2017 - переведено у ГУ ДФС у Тернопільській області;
- у 2019 - присвоєно 5 ранг державного службовця;
- 24.12.2020 - звільнено з державної служби у зв'язку з ліквідацією ГУ ДПС у Тернопільській області.
Тобто, ще до 2016 понад 20 років позивач працювала на посадах в органах Державної податкової служби, що визнається Відповідачем.
Відтак, позивач вважає, що на час звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії, вона дотримала всі умови щодо стажу державної служби та щодо віку і страхового стажу, а також надала належно оформлені довідки про складові заробітної плати для визначення розміру пенсії, а відтак, рішення Відповідача щодо відмови в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним, що й стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 року було врегульовано Законом України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року (далі - Закон № 3723-XII)
З 01.05.2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, згідно Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон України “Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так, згідно пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень пункту 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 року) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічні правові позиції відображені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 676/4235/17.
Відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України “Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Щодо незарахування відповідачем до стажу державної служби позивача періоду її роботи в органах державної податкової служби, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509-XII) чинного до 19.11.2012, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, Законом України «Про державну службу».
Частина 7 статті 15 Закону №509-XII визначає, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Відповідно до частини 8 статті 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Частина 6 статті 15 Закону №509-XII передбачає, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Тобто такою нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Також згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII, видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - справді перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинного до набрання законної сили Законом №889-VIII, далі Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв 'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів
Згідно із відомостями із трудової книжки, Позивач фактично понад 20 років працювала в органах державної податкової служби, а в 1995 прийняла присягу державного службовця.
Слід також зауважити, що зважаючи на те, що як Законом №889-VIII, так і нормами раніше чинних Законів №3723-XII, №509-XII та Порядку №283 було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів, враховуючи те, що Позивач безперервно працювала в органах державної податкової служби, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також те, що вона одержувала заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) Позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Крім того, згідно з пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України Пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Відповідно до пунктів 343.1, 343.2 статті 343 Податкового кодексу України посадовим
Документ сформований в системі особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.
Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839, що був чинним до 16.10.2020 (далі - Порядок №839).
Згідно з пунктом 9 Порядку №839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 4 Порядку №839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку - податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Тобто спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.
Отже, посадові особи Державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 Податкового кодексу України та Порядку №283.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Виходячи з наведеного, Відповідач під час розгляду заяви Позивача безпідставно виходив з того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.
Частиною 2 статті 46 Закону №889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, які діють з 01.05.2016, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Враховуючи викладене, спірний період роботи Позивача в органах податкової служби повинен бути зарахованим до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом №3723-ХІІ.
Крім того, обставини досягнення Позивачем пенсійного віку та наявність у неї необхідного страхового стажу Відповідач не заперечував.
У зв'язку з цим, враховуючи досягнення Позивачем пенсійного віку, наявність достатнього страхового стажу та стажу державної служби станом на 01.05.2016 понад 20 років, можна підсумувати, що станом на момент звернення до Відповідача із Заявою Позивач набула право на призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.
В постанові від 08.10.2013 в справі №21-275а13 Верховний Суд України зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Аналогічний підхід застосування наведених норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 18.03.2021 в справі № 500/5183/17 та від 22.06.2021 в справі № 308/67/17.
Щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, то слід врахувати положення частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. Відтак, слід зобов'язати Відповідача перевести Позивача на пенсію відповідно до Закону №3723- ХII саме із дати подання ним відповідної заяви.
Також, рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві від 26.09.2024 підтверджено наявність у позивача стажу на посадах, віднесених до посад державної служби 14 років 2 місяці 2 дні.
З огляду на наведені обставини, враховуючи наявність у позивача станом на 01.05.2016 року не менш як 20-ти років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та досягнення необхідного пенсійного віку на час звернення до відповідача із заявою, суд дійшов до висновку, що він набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 25 Закону України № 3723-ХІІ та на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII.
З огляду на викладене суд висновує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві від 26.09.2024 № 23856/03-16 прийняте без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про врахування при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком як державного службовця довідок від 18.09.2024 №552/5/19-00-10-31 та від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31, виданої Головним управлінням Державної податкової служби у Тернопільській області, то така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
При цьому, суд зауважує, що абзац 6 вказаного пункту Порядку № 622 не містить застережень щодо тих осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, саме станом на 1 травня 2016 року.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
У пунктах 5 та 6 Порядку пенсій деяким категоріям осіб №622 закріплено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що довідку про заробітну плату державного службовця повинно бути видано станом не раніше травня 2016 року та не пізніше місяця, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
В даному випадку, позивач просить перевести його з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» із врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.09.2024 №552/5/19-00-10-31 та від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31, виданої Головним управлінням Державної податкової служби у Тернопільській області.
Натомість, такі довідки взагалі не можуть братися до уваги, оскільки, як встановлено судом, ОСОБА_1 вперше звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Оскільки має місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд приходить до висновку про те, що належною довідкою могла слугувати лише та, яка видана за аналогічною посадою, у випадку з позивачем, станом на час призначення пенсії вперше.
Наведена правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21.
За вказаних обставин, відсутні правові підстави вважати, що при розрахунку пенсії позивача у відповідача наявний обов'язок враховувати відомості наданої нею довідок про складові заробітної плати державного службовця .
Переведення позивача ще не проведено і спір з приводу застосування довідок про складові заробітної плати, на даний час відсутній.
Крім того, суд вважає передчасними позовні вимоги в частині щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця, оскільки таке переведення буде можливим лише за наслідками подання позивачем належної довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
З врахуванням наведених мотивів, позовні вимоги в частині проведення перерахунку пенсії позивача на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.09.2024 №552/5/19-00-10-31 та від 18.09.2024 №551/5/19-00-10-31, до задоволення не підлягають.
За частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 968,96 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №192050002110, вих.№23856/03-16 від 26.09.2024 про відмову в переведенні на інший вид пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення на інший вид пенсії з врахуванням стажу державної служби ОСОБА_1 з періодами роботи посадових осіб на посадах державної податкової інспекції, в період перебування на яких були присвоєні спеціальні звання.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в користь ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 грудня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження/місце проживання: вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 код ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368).
Головуючий суддя Подлісна І.М.