Справа № 344/8166/24
Провадження № 2/344/2396/24
20 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Атаманюка Б.М.
секретарів судового засідання Солонинко С.А.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача, в режимі відозв'язку - адвоката Душенко В.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Манченко О.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.05.2024 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.07.2024 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.05.2010, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.05.2023 розірвано. У період перебування у шлюбі сторони за спільні кошти придбали квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на праві власності за їхнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Після розлучення позивач ОСОБА_1 залишився проживати у зазначеній квартирі, однак відповідач ОСОБА_2 почала перешкоджати проживати йому у квартирі, а саме підсилати квартирантів. Крім того, 01.08.2023 (у день народження позивача), відповідач ОСОБА_2 замінила ключі від вхідних дверей квартири, не надавши їх позивачу, а також викинула та забрала з квартири особисті речі позивача, чим вчинила позивачу перешкоди у користуванні майном. З цього приводу позивач звертався у поліцію. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.11.2023 ОСОБА_2 визнано винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП, а саме скоєнні економічного насильства, що виразилося у виселенні ОСОБА_1 з сумісного житла, викиданні особистих речей, заміні замків в дверях квартири. Позивач вимушений проживати у машині, іноді у знайомих, оскільки все інше житло він зареєстрував на дружину та дітей. На даний час триває судовий розгляд щодо поділу спільного майна між сторонами. Частину речей із квартири відповідачка викинула на сміття, а частину відправила від його імені за місцем його реєстрації в с. Микуличин, де позивач не проживає. При цьому, відправку речей через оператора «Нова Пошта» відповідачка не оплачувала, а поклала оплату послуг з пересилки речей на позивача. Тому, при отриманні своїх речей позивач вимушений був заплатити 1470 гривень. Після отримання речей позивач виявив той факт, що відповідачкою не були повернуті його особисті речі, зокрема: фотоапарат Canon EOS М6 Mark II, 2022 р.в., виробництва КНР, вартістю 39500 грн.; об'єктив до фотоапарату Sigma 56 mm , f 1,4 DC DN Contemporaiy, виробництва Іпонія, вартістю 13200 грн.; зарядка та 2 акумулятори до фотоапарату Canon EOS М6 Mark II, вартістю 1900 грн.; блочок зарядного пристрою Apple USB-C 20W original, вартістю 1100 грн.; бінокль зі збільшенням Bushnell, 2017 року випуску, орієнтовна вартість 5000 грн.; туалетна вода Rabanne 1 million lucky, 100 мл вартістю 3763 грн.; туалетна вода Rabanne Invictus, 50 мл., вартістю 2844 грн., на загальну суму 6607 грн.; особистий одяг (штани, футболки, кросівки, майки, спідня білизна, толстовка, брюки, шорти) на суму 15846,50 грн.; спортивний костюм Puma, придбаний у 2021 році за 4500 грн., та ще багато інших речей.
Крім того, після того як позивач залишився без житла на вулиці, в нього загострилась його хронічна хвороба - псоріатичний артрит, у зв'язку з чим позивач попав до лікарні і на теперішній час проходить лікування. Так, стаціонарне лікування позивач проходив з 11.09.2023 по 18.09.2023, та під час лікування витратив 1019, 97 гривень на ліки; з 09.10.2023 по 20.10.2023, в цей період позивачем витрачено 462,57 гривень; а також лікування проходив: 20.11.2023 по 27.11.2023; з 28.12.2023 по 08.01.2024; 27.02.2024; з 11.03.2024 по 18.03.2024. Під час консультації 27.02.204 у зв'язку з тим, що лікування, яке він отримує, недостатньо для його видужання, йому рекомендовано для лікування імунобіологічну терапію - гуселькумаб в дозуванні мінімум 3 дози. Цей препарат в Україні носить рекомендаційний характер та може бути придбаний лише закордоном, наприклад в Ізраїлі. Так, згідно висновку про вартість майна визначення ринкової вартості медичного препарату, вартість 1 дози гуселькумабу складає 111234 грн., а враховуючи необхідність у отриманні позивачем мінімум 3-х доз, то вартість такого лікування складатиме 333702 гривень. Крім того, через постійне лікування позивач був вимушений у жовтні 2023 звільнитися з роботи, де отримував зарплату. На теперішній час позивач не працює, є пенсіонером по інвалідності.
Позивач вважає, що діями відповідача йому було завдано також моральну шкоду, яка полягала у спричиненні страждань, які він зазнав та продовжує зазнавати, у зв'язку з тим, що він фактично позбавлений житла та вимушено проживає в машині та періодично у знайомих. Він не має де спілкуватись особисто з дітьми. Велика кількість його особистих речей була просто викинута. Через вчинене відносно нього адміністративне правопорушення загострилась його хронічна хвороба - псоріатичний артрит, і як результат його 18.01.2024 було визнано інвалідом 3 групи, а на лікування він витратив кошти. Позивач через протиправні дії відповідача пережив та переживає нервовий психологічний стрес, емоційна напруга та страх, переживання та страждання. Завдану моральну шкоду позивач оцінює на суму 360184, 54 грн., з якої: фактичні витрати на лікування - 1482.54 гривень; необхідні витрати на відновлення стану здоров'я - 333 702 гривень; компенсація - 25 000 гривень.
Таким чином позивач просить суд стягнути в відповідача в його користь матеріальну шкоду на загальну суму 89123, 50 гривень та моральну шкоду в сумі 360184, 54 грн..
Представник відповідача - адвокат Манченко О.В. 17.06.2024 подала до суду відзив на позов, в якому щодо задоволення позову заперечила. Зазначає, що фотоапарат і вказані додаткові комплектуючі до нього були набуті під час шлюбу, тому не можуть бути власністю лише позивача. Більш того, фотоапарат подарований їй позивачем на день народження ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності родини та дітей. Відповідачка з 2019 року професійно займається фотографуванням, а тому вважає фотоапарат своєю особистою власністю. Фотоапарат без згоди та відома відповідачки позивач забрав з квартири, де вона проживає з дітьми. 03.03.2023 відповідачка зверталась до поліції з заявою про вчинення ОСОБА_1 крадіжки вказаних речей. Щодо бінокля, туалетної води (2 шт.), особистого одягу, спортивного костюма, то вказані речі повернуті позивачу. Так, частину речей позивач отримав «Новою поштою», що сам підтвердив, а частину речей, яку відмовлявся отримувати, позивачу особисто віддав їх спільний син ОСОБА_4 . Відповідачка визнає, що з усіх речей позивача, які йому не було повернуто, фактично є одна пара кросівок (нових), які вона віддала спільному з позивачем сину ОСОБА_4 так як розмір підходив. Згодом позивач сам повідомляв сину, щоб він розцінював ці кросівки як подарунок до дня народження.
Щодо перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , то вказана квартира належить їхньому спільному з відповідачкою сину ОСОБА_4 . Квартира набута подружжям за час шлюбу на користь сина, тому позиція позивача про те, що він купив цю квартиру за власні кошти чи подарував сину, не відповідає дійсності. При розірванні шлюбу між сторонами, сина було залишено проживати з матір'ю, а отже до досягнення дитиною повноліття позивачка розпоряджається його майном. Фактично проживаючи в цій квартирі, позивач не сплачував жодних комунальних платежів. Зокрема, за період, коли в цій квартирі проживав позивач, в тому числі з іншою жінкою, відповідачка одноосібно змушена була оплатити борги за комунальні послуги в розмірі: 21 497,97 грн. (за спожитий газ); 5 741, 97 грн. (за розподіл газу); 2 436,60 грн. за електроенергію. Відповідач з 19 січня 2005 року по сьогоднішній день зареєстрований в АДРЕСА_2 , тому забезпечений житлом. На даний час позивач користується двома автомобілями: Volkswagen Atlas, вартістю 797 008 грн. та Dodge Challenger вартістю 1 750 495 грн..
Щодо моральної шкоди, який позивач також пов'язує із погіршенням стану здоров'я, то його захворювання триває понад п'ятнадцять років. Позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправної поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її наслідком.
На підставі зазначених обставин, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути понесені відповідачем судові витрати на правничу допомогу.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав зазначених у позові, просила позов задовольнити.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, суду додатково пояснив, що проживаючи у шлюбі з відповідачкою вони спільно проживали у квартирі, що в с. Крихівці, а після припинення відносин він, за спільною згодою з відповідачкою, переїхав проживати у квартиру в с.Вовчинці. Остання квартира була нам придбана та зареєстрована на сина ОСОБА_4 . Тобто квартира в с.Вовчинцях була його постійним місцем проживання, про що знала відповідачка. На його день народження відповідачка, без його відома, зламала замки від вхідних дверей квартири де він проживав, забрала звідти його особисті речі, ліки, фотоапарат. За фактом крадіжки він звертався до поліції, яка приїжджала, записувала перелік викрадених речей. Відповідачка визнана винною у вчиненні відносно нього домашнього насильства. Його було позбавлено житла, і він був змушений проживати в автомобілі та у знайомих. Пізніше він отримав повідомлення про доставлення посилки, проте нічого не замовляв та не відправляв, а тому пішов на «Нову Пошту» де з'ясував, що відповідачка привезла на пошту багато речей, накидала їх цілу палету (дивились на пошті відео). Речі були надіслані в с. Микуличин, але позивач там не проживає. Йому на пошті сказали, що якщо не забрати речі буде пеня, а тому він був змушений оплатити доставку до с.Микуличина та зворотну доставку до АДРЕСА_3 (відділення по вул. Максимовича). В посилці була частина його речей (яких саме не пояснює, проте зрозуміло, що не було тих, про які йдеться в позові). Також не заперечує, що йому частину речей було повернуто в АДРЕСА_4 , куди приїхала відповідачка із сином на автомобілі. Речі йому передавав син ОСОБА_4 , проте стверджує, що це не були цінні речі (повернули миску). Також стверджує, що в наслідок протиправних дій відповідачки він зазнав значних моральних страждань, його стан здоров'я різко погіршився і він був змушений лікуватися, на що витрачав кошти. Йому рекомендовано для лікування препарат «Гуселькумаб», який є дороговартісним (потрібно три дози). Щодо кросівок та інших речей, які йому надсилалися поштою, то він не отримував цих речей і не бажає отримувати, так як вони використовувалися та втратили вартість. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила, суду додатково пояснила, що вона з позивачем розійшлася через те, що позивач їй зраджував. Після розірвання шлюбу син проживає з нею, позивач залишився проживати у квартирі сина. Перед днем народженням сина вона виявила, що в неї заблоковані рахунки через наявність боргів по квартирі, яка належить сину Володі, і в якій проживав позивач. Вона прийшла до квартири з дітьми і відкрила вхідні двері, замки не ламала, зайшла в середину. В квартирі побачила фооапарат, який позивач подарував їй на день народження в 2021 році (на 48 років). Ціна фооапарату на той час була 28 000 грн., скільки зараз коштує вона не знає. Вона переглянула фото на цьому фотоапараті та побачила, що позивач фотографує іншу жінку на відпочинку, демонструє розкішне життя. Підтверджує, що фотоапарат в неї, проте не буде його повертати, так як він їй подарований. Вона зібрала в квартирі всі речі позивача, частину з яких відправила поштою в с.Микуличин, де проживає позивач, а частину привезла йому на автомобілі із сином. Речі тоді передавав позивачу син ОСОБА_4 . Підтверджує, що син носив кросівки позивача, розмір підходив, син казав, що батько дозволив. Вона йому не могла цього заборонити. Після подання позову, вона із сином хотіли повернути речі (кросівки, інші які залишилися), проте позивач відмовлявся їх отримувати. Тоді речі були надіслані позивачу поштою, проте він відмовився їх отримувати. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила, надала суду додаткові письмові пояснення в яких зазначила, що сторони разом проживали майже 18 років з 2004 року, винаймати житло, вести спільний побут, мали спільний бюджет яким також розпоряджалися в спільних інтересах. Проживали як подружжя без реєстрації фактичних шлюбних відносин, почали спільно виховувати сина позивачки від першого шлюбу - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому на той час було 9 років. У вересні 2009 року відповідачка дізналась про свою вагітність від позивача. 07 травня 2010 року (на сьомому місяці вагітності) позивач зареєструвала з відповідачем шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Яремчанського міського управління юстиції Івано-Франківської області. За час спільного проживання та шлюбу у сторін народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стосунки постійно були напружені, оскільки чоловік систематично вчиняв сварки, скандали, а також домашнє насильство у численних формах, включно з фізичним, сексуальним, економічним, психологічним, емоційним, вербальним. Тривалий час відповідачка терпіла усі ці знущання, намагалась зберегти сім'ю та сподівалась на те, що ставлення чоловіка до неї зміниться. Так, у 2011 році, коли відповідачка було на 6-му місяці вагітності спільною з позивачем дитиною, позивач побив її до такого стану, що вона народила мертву дитину. Проте, поведінка чоловіка ставала дедалі більш неадекватною, зокрема він почав вчиняти побої, погрози, інші дії, в тому числі й щодо дітей, у зв'язку з чим ОСОБА_2 наважилась звернутися за допомогою до правоохоронних органів. Позивача неодноразово притягали до відповідальності за вчинення насильства в сім'ї (постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2022р. в справа № 344/11616/22, від 23.04.2023р. у справі № 344/807/23). 10.04.2023 ОСОБА_1 вчинив побої ОСОБА_2 , у зв'язку з чим вона змушена була звертатися до поліції. За фактом її звернення зареєстровано кримінальне провадження №12023096110000039, проведено судову медичну експертизу, якою встановлено наявність тілесних ушкоджень нанесених ОСОБА_1 . Усвідомлюючи, що така ситуація є вкрай небезпечною як для неї, так і для дітей та негативно впливає на психологічний та емоційний стан дітей, в січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовами про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з матір'ю та про стягнення аліментів, а в квітні 2023 року також подала позов про поділ майна подружжя.
Вважає не доведеним, що речами, про які йдеться у позові, заволоділа відповідачка, а також невідома дійсна вартість таких речей. Щодо фотоапарату, то спір з цього приводу не стосується відшкодування збитків, оскільки підлягає вирішенню у справі про поділ майна подружжя. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні в режимі відеозв'язку були допитані два свідки: ОСОБА_5 (свідок сторони відповідача) та ОСОБА_7 (свідок сторони позивача).
Так, свідок ОСОБА_5 суду показав, що відповідачка є його мамою, а позивач був вітчимом. Підтверджує, що фотоапарат був подарований мамі ОСОБА_8 (позивачем) в с. Микуличин, на свято, яке не пригадує. Чи « ОСОБА_9 » чи « ОСОБА_10 » не знає. Про бінокль нічого не знає. Позивач в с.Микуличин має житло - котедж « ОСОБА_11 », якій здає туристам для проживання. Позивач будував цей котедж, а свідок йому допомагав на будівництві.
В судовому засіданні в режимі відеозв'язку також була допитана свідок ОСОБА_7 , яка суду показала, що вона є дружиною позивача ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований шлюб). В квартирі вона не проживала (мається на увазі АДРЕСА_1 ), але була там. Після дня народження ОСОБА_8 поїхав додому, і через годину подзвонив та повідомив, що в квартирі зламані двері, його обікрали. Деякі речі (кросівки, майка, футболка) вона купувала позивачу за свої гроші, і вони були вкрадені з квартири. Фотоапарат «Кенон» свідку подарував позивач, і вона ним користувалась. Пригадує, що 03.05.2023 вона фотографувала на « ОСОБА_10 » на «Полонині перців». Фотоапарат також вкрали. Свідок особисто була присутня під час повернення речей на «Новій пошті» (розпаковували речі). Коли речі повертав син позивачу на вулиці, вона сиділа в машині. Їй відомо, що не всі речі повернуто, зокрема светр, кросівки « ОСОБА_13 », майка (купляли у « ОСОБА_14 »), туалетна вода 2 шт. («Брокард»), спортивний костюм. В кросівках ОСОБА_8 бачив свого сина (на фото). Після того як позивача висилили з квартири, змінили замки, він отримав нервовий стрес, в нього погіршилося здоров'я, і він декілька разів лежав в лікарні.
Вислухавши сторони, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зав'язку між порушенням та моральною шкодою.
Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 4 від 31.03.1995 року вказав, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.05.2010, який рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.05.2023 розірвано.
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 106, 107).
Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.02.2012 за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 145).
З пояснень сторін, вказана квартира набута під час перебування у шлюбі та зареєстрована на їхнього сина ОСОБА_4 . Після розлучення, позивач ОСОБА_1 залишився проживати у цій квартирі.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.11.2023 (справа № 344/15901/23, провадження № 33/4808/737/23) визнано ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в минулому були подружжям. На момент вчинення правопорушення розлучені. Після розлучення ОСОБА_1 проживає окремо в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана ними спільно у шлюбі та зареєстрована на їх спільну неповнолітню дитину. 01.08.2023 року о 15 год. 00 хв., коли ОСОБА_1 був відсутній в зазначеній квартирі, туди прийшла ОСОБА_2 , яка з метою виселити потерпілого, зібрала його особисті речі, винесла з кварти та поміняла замки на вхідній двері. Речі потерпілого вона поштою відправила за адресою його колишнього проживання. Свої дії вона вчинила через те, що хотіла здати квартиру в оренду та погасити борги за комунальні послуги, які виникли внаслідок дій потерпілого. Апеляційний суд зокрема встановив, що ОСОБА_2 замінивши замки на вхідній двері квартири, позбавила потерпілого житла та проти його волі перемістила (розпорядилася) його особисті речі за межі квартири, її дії мають всі ознаки економічного насильства. В результаті таких дій потерпілий опинився в уразливому стані, змушений влаштовувати своє життя підшукуючи нове житло, розшукуючи свої речі, що вимагає додаткових матеріальних витрат. За висновком суду, такі дії безумовно могли завдати шкоду психічному здоров'ю потерпілого, оскільки істотно порушують його речові права, а також право на житло, яке гарантоване Конституцією України (а.с. 10,11).
В матеріалах справи наявні документи, що підтверджують стан здоров'я позивача, а також те, що він проходив стаціонарне лікування з 11.09.2023 по 18.09.2023, і за вказаний період придбав ліки на загальну суму 1019, 97 грн., з 09.10.2023 по 20.10.2023, і в цей період позивачем витрачено на ліки 462,57 гривень; а також позивач лікувався: з 20.11.2023 по 27.11.2023; з 28.12.2023 по 08.01.2024; з 11.03.2024 по 18.03.2024 (а.с.21-27).
Згідно консультативного висновку спеціаліста від 07.02.204 позивачу зокрема рекомендовано для лікування імунобіологічну терапію - гуселькумаб в дозуванні мінімум 3 дози (а.с.28). За висновком про вартість майна, оціночна вартість 1 дози «Гуселькумабу» становить 111234 грн. (а.с.30).
Окрім того, матеріали справи місять квитанції про придбання речей, зокрема: 07.05.2023 в магазині LC WAIKIKI» було придбано брюки, брюки, сороча, боді, боді, шорти) (чек повністю не читається), всього чек на загальну суму 5242,00 грн.; 08.08.2023 в магазині «COLIN'S» придбано дві майки на загальну суму 1158,00 грн.; 02.07.2023 в магазині LC WAIKIKI» придбано трикотажні майки, трикотажні роллер, трикотажна толстовка, спідня білизна, всього на суму 1813,00 грн.; 16.06.2023 в магазині LC WAIKIKI» придбано трикотажні боді-фудб вартістю 319 грн.; (дата не читається) в магазині ТОВ «Т-Стиль» придбано футболку вартістю 299,00 грн.; 15.05.2023 в магазині ТОВ «ТЕМА МОДА ЮКРЕЙН» придбано трикотажну майку вартістю 209,00 грн, а 11.07.2023 толстовку вартістю 548,00 грн.; 21.05.2023 в Гіпермаркет «Епіцентр К» придбано кросівки вартістю 2583,00 грн.; 15.05.2023 в ФОП ОСОБА_15 придбано штани вартістю 397,50 грн.; 15.05.2023 в магазині ТОВ «Т-Стиль» придбано футболку вартістю 299,00 грн.; 21.05.2023 в Гіпермаркет «Епіцентр К» придбано футболку вартістю 199 грн.; 07.05.2023 в магазині «РІКЕР» придбано товар - чоловічий міський комфорт біла шкіра (з чека зрозуміло, що це обув) вартістю 2780,00 грн..
Відповідно до листа ТзОВ «Брокард Україна» від 22.03.2024 позивачем з використанням його дисконтної картки 14.02.2023 була куплена зокрема: туалетна вода Rabanne 1 million lucky, 100 мл вартістю 3763 грн.; туалетна вода Rabanne Invictus, 50 мл., вартістю 2844 грн. (а.с.17).
Як стверджує позивач, вищевказані речі знаходилися в квартирі адресою: АДРЕСА_1 , і ними заволоділа відповідачка та йому не повернула.
З приводу повернення відповідачкою речей позивача, судом встановлено наступне.
Згідно з експрес-накладною «Нова пошта», 04.08.2023 було здійснено поштове відправлення з відділення №1, що по АДРЕСА_3 , на відділення № 1с. ОСОБА_16 . Відправлення здійснено від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 14). Як встановлено в судовому засіданні посилка фактично була направлена відповідачкою ОСОБА_2 на адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 , і містила особисті речі останнього, проте які саме не відомо.
Також, як підтвердили сторони в судовому засіданні, частину речей було повернуто відповідачкою позивачу через сина ОСОБА_4 при зустрічі на вулиці, куди сторони під'їхали на автомобілях. Речі позивачу передавав син ОСОБА_4 . Перелік повернутих речей також невідомий.
Окрім того, відповідно до опису про вкладення посилки, 11.11.24 відповідачем на ім'я позивача за адресою його реєстрації ( АДРЕСА_2 ) було відправлено Костюм «Пума», кросівки білі «Пума» та дві футболки. Матеріали також місять інформацію про статус відправлення та трекінг (том.2 а.с. 1-3). Як пояснив позивач в судовому засіданні він не отримував дану посилку, оскільки ті речі для нього втратили цінність. Відповідачка підтвердила факт повернення посилки.
Оцінюючи доводи сторін щодо переліку неповернутих речей, суд приходить до такого висновку.
Як встановлено судом, фотоапарат «Canon EOS М6 Mark II» та комплектуючі до нього (об'єктив, зарядний пристрій, акумулятор) знаходиться у відповідачки. Доводи відповідачки про те, що фотоапарат був їй подарований позивачем не знайшли свого підтвердження в суді. Показів свідка ОСОБА_5 з даного приводу недостатньо. При цьому, свідок не знає який саме фотоапарат був подарований: « ОСОБА_9 » чи « ОСОБА_10 ».
Як висновок суд вважає, що з приводу фотоапарату між сторонами наявний спір про поділ майна подружжя, чи спір з приводу визнання договору дарування укладеним, але аж ніяк не спір про відшкодування шкоди пов'язаної із втратою майна.
Також, сторони підтвердили, що кросівки « ОСОБА_13 », які належать позивачу, носив син ОСОБА_4 , що суд вважає встановленим.
З приводу спортивного костюма « ОСОБА_13 », кросівок « ОСОБА_13 » та двох футболок, то як встановлено судом позивач відмовився отримувати ці речі від відповідачки, посилка повернута відповідачці.
Щодо інших речей (бінокля, туалетної води, іншого особистого одягу), то суд звертає увагу на те, що відповідачка двічі повертала позивачу особисті речі, проте не встановлено, які саме речі повернуто, і чи всі повернуто. Про бінокль взагалі немає жодних даних, окрім тверджень позивача, що ним заволоділа відповідачка.
З урахуванням факту повернення речей відповідачкою позивачу (не відомо яких), слідує висновок, що у відповідачки немає очевидної мети та мотиву утримувати та не повертати чоловічі речі позивачу. Можна припускати, що неповернутий одяг, як і взуття (кросівки) якими користувався син, також міг син залишити для себе, що в певній мірі пояснювало б причину неповернення речей (Костюм « ОСОБА_13 », кросівки білі «Пума» та дві футболки), які позивач відмовився отримувати. Проте, таке припущення не є фактом, а за умови підтвердження такого слід вважати, що відповідачка не є особою, яка спричинила позивачу збитки, оскільки в такому випадку позивачу претензії слід заявляти до сина. При цьому, позивачу необхідно брати до уваги, що в батька і матері - одинакові права та обов'язки щодо виховання та утримання дітей, в тому числі забезпеченні речами, одягом.
Як висновок в даній частині позовних вимог, суд вважає недоведеним факт заволодіння відповідачкою вищезазначеними речами позивача, як і не доведеним дійсну вартість таких речей, що мало б значення при визначенні розміру завданих матеріальних збитків. Тому, підстав для стягнення матеріальних збитків немає.
З приводу відшкодування моральної шкоди, то в позові позивач завдані моральні збитки оцінив на загальну суму 360184, 54 грн., до якої включив: фактичні витрати на лікування - 1482.54 гривень; необхідні витрати на відновлення стану здоров'я - 333 702 гривень; компенсація - 25 000 гривень. Тобто, позивач до моральних збитків відніс витрати на лікування та реабілітацію, що по суті є витратами майнового характеру та не стосуються моральної (немайнової) шкоди.
Як зазначалося, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Таким чином, слід констатувати, що суто моральна шкода позивачем оцінена в 25 000 грн., яку позивач зокрема пов'язує з моральними стражданнями, у зв'язку з тим, що він був позбавлений житла та доступу до своїх особистих речей, а також відносно нього вчинене домашнє насильство, погіршання стану його здоров'я.
З досліджених доказів судом встановлено, що 01.08.2023 відповідачка ОСОБА_2 увійшовши в житло, яке на той час було постійним місцем проживання позивача ОСОБА_1 , змінила в ньому ключі від вхідних дверей, чим порушила житлові права останнього, а також проти його волі перемістила (розпорядилася) його особистими речами за межі квартири. Вказані дії відповідачки мають всі ознаки економічного насильства щодо позивача, про що зробив висновок Івано-Франківський апеляційний суд в постанові від 16.11.2023 (справа № 344/15901/23, провадження № 33/4808/737/23). За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вказана постанова має преюдиційне значення для розгляду даної справи, а відтак встановлені в ній обставини не потребують доказування.
Таким чином, суд вважає доведеним, що внаслідок позбавлення відповідачкою позивача житла та переміщення його особистих речей без його згоди на те, позивач зазнав економічного насильства, що спричинило завдання йому моральної шкоди у вигляді душевних страждань.
Оцінюючи глибину таких душевних страждань суд бере до уваги те, що житло де проживав позивач йому не належить, а є власністю сина ОСОБА_4 , який проживає з матір'ю (відповідачкою). Також, суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що через позбавлення його відповідачкою житла він змушений був проживати в автомобілі та періодично у знайомих, адже позивач має житло в АДРЕСА_2 , де зареєстроване його постійне місце проживання. Тобто, позбавлення позивача доступу до квартири призвело до порушення його житлових прав на короткочасний період, зокрема той проміжок часу який є необхідний для переїзду з м.Івано-Франківськ до с.Микуличин, або пошуку іншого житла, що об'єктивно можливо було вирішити за короткий період часу.
Щодо погіршення стану здоров'я позивача в наслідок протиправних дій відповідачки, наявність в нього нервового стресу, то суд звертає увагу емоційний стан позивача в судовому засіданні. Так, позивач регулярно порушував в залі суду дисципліну, вступав з відповідачкою у словесний конфлікт, кричав, виражався нецензурно, а при допиті свідка ОСОБА_7 взагалі голосно закричав та заплакав, що явно не відповідало обстановці в той момент. Очевидною є наявність між сторонами вкрай неприязних відносин, що також демонструвала відповідачка в залі суду (також плакала, кричала), і сторони при будь-якій нагоді намагаються принизити один одного, завдати болю та душевних страждань. Проте, такі негативні відносини не викликані разовими діями відповідачки, спрямованими на виселення позивача з житла, а є наслідком тривалих неприязних відносин між сторонами. Звертається увага, що не тільки відповідачку, але й позивача неодноразово притягали до відповідальності за вчинення насильства в сім'ї (постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2022 в справі № 344/11616/22 та від 23.04.2023 у справі № 344/807/23).
Вищевказане свідчить про те, що порушення відповідачкою прав позивача могло спричинити погіршення його стану здоров'я, однак не виключено, що таке погіршення пов'язане з поведінкою самого позивача та надмірно емоційним сприйняттям ним певних подій. При цьому, з медичних документів позивача слідує висновок, що його захворювання має тривалий характер, тобто не виникло раптово в наслідок вищевказаних протиправних дій відповідачки.
Як висновок, судом не встановлено прямого причинного наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачки та наслідком - погіршенням стану здоров'я позивача.
Окремо звертається увага, що імунобіологічна терапія для позивача у вигляді медичного препарату «Гуселькумаб» має рекомендаційний характер. Також не доведено, що медикаменти, які придбані позивачем, призначалися позивачу лікарем. Тобто, підстав для стягнення з відповідача в корить позивача витрат на лікування та реабілітацію немає, проте, слід враховувати, що таких вимог майнового характеру позов не містить. Так, витрати на лікування та реабілітую позивачем віднесено моральних збитків, хоча по суті такі мають матеріальний характер та не підлягають стягненню в порядку відшкодування моральної шкоди. Тобто, позивачем в цій частині обраний неправильний спосіб захисту, що є окремою підставою для відмови у стягненні фактичних витрат на лікування в сумі 1482.54 гривень та витрати на відновлення стану здоров'я в сумі 333 702 гривень, які позивач відніс до моральної шкоди.
В сукупності, при визначенні моральної шкоди суд вважає доведеним наявність у позивача душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки щодо нього, яка полягала у позбавленні його доступу до житла та особистих речей, чим відповідачкою вчинено відносно нього економічне насильство. Тому, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь душевних страждань позивача, з урахуванням його надмірної емоційності та конфліктної поведінки, вчинення ним дій, які також порушували права відповідачки, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд оцінює завдані позивачу відповідачкою моральні збитки на суму 5 000 грн..
Таким чином, позовні вимоги в частині моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а в частині позовних вимог про стягнення матеріальних збитків слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням частки розміру позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 16 (шістнадцять) грн. 84 коп. (1,39 % суми задоволених позовних вимог за вимогу про стягнення моральної шкоди).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрованої АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрованої АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 16 (шістнадцять) грн.84 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.12.2024.
Суддя Богдан АТАМАНЮК