Справа № 204/6560/24
Провадження № 1-кп/204/991/24
26 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з зали суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 42023040000000271, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2023, за обвинуваченням: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,
У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор подав суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а також про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 . Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, на даний час наявний ризик, що обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 можуть переховуватись від суду, оскільки за вчинення злочину, у якому вони обвинувачуються, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом переховуватися від суду. Ця обставина у свою чергу може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства. Крім того, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 можуть незаконно впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, а саме будучи обізнаними у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, своїми порадами та вказівками обвинувачені можуть допомогти особам, яких органами досудового розслідування ще не встановлено та до кримінальної відповідальності не притягнуто, ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності, що в свою чергу, потягне за собою можливість отримання обвинуваченими більш м'якого покарання. Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 можуть вчинити інше (аналогічне) кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Крім того, з 24.02.2022 по теперішній час в Україні введено і діє воєнний стан, однак, ігноруючи напружену обстановку на території держави та потреби ЗСУ, достовірно знаючи про ведення на території України бойових дій, обвинувачені вирішили розпорядитися на власний розсуд, виключно у незаконний спосіб, задля незаконного збагачення продуктами харчування, цільовим призначенням яких є задоволення потреб особового складу та штатних тварин особового складу військових частин ЗСУ.
Застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби є виправданим, оскільки з боку сторонніх наглядачів, населення наявний суспільний інтерес до розгляду цього провадження, який незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню зазначених у клопотанні ризиків.
Клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язків обґрунтовано тим, що 03.04.2024 слідчим суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави у розмірі 242000 грн. 04.04.2024 ОСОБА_9 звільнений з-під варти, у зв'язку з внесенням застави. У подальшому строк дії обов'язків обвинуваченому судом продовжено.
У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу заперечував, зазначивши, що необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відпала. Просив суд застосувати до обвинуваченої менш обтяжливий запобіжний захід. Також захисник просив суд врахувати стан здоров'я обвинуваченої, згідно наявної медичної документації, яку просив долучити до матеріалів справи.
Обвинувачена ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримала захисника.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала, просила у його задоволенні відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_9 думку захисника підтримав.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, у зв'язку з відсутністю вказаних у клопотанні ризиків. Просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав думку захисника.
Вислухавши клопотання прокурора, думку обвинувачених, захисників обвинувачених, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п.9 ч.1 ст.132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обвинуваченому ОСОБА_9 , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 6 ст.182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, у тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2023 стосовно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативи застави та покладенням обов'язків, у випадку її внесення. ОСОБА_9 було внесено визначений розмір застави у розмірі 242240 грн, у зв'язку з чим його було звільнено з-під варти.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2024 строк дії вищезазначених обов'язків було продовжено до 30.07.2024 включно.
При продовженні 30.05.2024 строку дії обов'язків ОСОБА_9 слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених п. 2, п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний може знищити, приховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а також п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, що у судовому засіданні стороною захисту не заперечувалось.
При цьому, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, встановлена у судовому засіданні, обставин, які б свідчили, що ризики у кримінальному провадженні перестали існувати або втратили свою актуальність, не встановлено. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_9 на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено а стороною захисту не доведено.
Таким чином, приймаючи до уваги, що обраний відносно ОСОБА_9 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, віку та стану здоров'я, також відповідає характеру і тяжкості діянь, у вчиненні яких він обвинувачується, є дієвим, необхідним і достатнім, про цьому не є занадто обтяжливим має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, суд дійшов висновку про продовження покладених на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби обвинуваченим - ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Розглядаючи питання наявності існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд доходить до наступного.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуються, у тому числі у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, та у випадку визнання винуватими у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обвинуваченим загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років. Ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за вчинені злочини у найближчій перспективі свідчить про високий рівень ризику переховування від суду, враховуючи обставини кримінального провадження. Слід зауважити, що співставлення можливих негативних для обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Згідно ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Таким чином, оскільки свідки судом не допитані, тому на даний час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у яких обвинувачуються.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з'ясувати, чи є домашній арешт до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також, чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням іншого запобіжного заходу.
При обранні виду запобіжного заходу суди враховують вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Отже, запобіжний захід у виді домашнього арешту застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Щодо питання чи зможуть інші більш м'які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, то слід указати, що більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є: особисте зобов'язання; 2) особиста порука.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує матеріали, які характеризують особу обвинувачених, стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж окреслені прокурором по відношенню до обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Слід зазначити, що поряд з тяжкістю обвинувачення, судом враховується, що ОСОБА_8 працевлаштована, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, має незадовільний стан здоров'я, відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06.12.2024: вертоброгенна любмалгія з гостро вираженим м'язово-тонічним, больовим синдромом на тлі ОХЗ. Артроз м/х дисків. Грижі дисків 45-Si. Ознаки остеоартрозу правого кульшового суглобу ІV ст., лівого суглобу ІІ ст. Остеоартроз крижово-клубових суглобів ІІ ст., також, більше шести місяців обвинувачена перебуває під домашнім арештом у певний період доби, відомості про порушення обвинуваченою обов'язків за даним запобіжним заходом, до суду не надходили, обвинувачена жодного разу за час перебування кримінального провадження у суді обов'язок явки до суду та інші покладені на неї обов'язки, не порушувала. Обвинувачений ОСОБА_10 є працюючою особою, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання. Більше шести місяців обвинувачений перебуває під домашнім арештом у певний період доби, відомості про порушення обвинуваченим обов'язків за даним запобіжним заходом, до суду не надходили, обов'язку прибувати за викликом суду та інші покладені на нього обов'язки.
Установлені в судовому засіданні обставини є достатніми для переконання, що належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігання існуючим ризиками в змозі забезпечити більш м'який запобіжний заході, натомість слід звернути увагу, що прокурором неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , не обґрунтована.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобіганню, передбачених статтею 177 КПК України ризикам, на даному етапі розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 належить змінити запобіжний захід з домашнього арешту у певний період доби на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 176-178, 179, 181, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби - відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу на більш м'який - задовольнити.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на особисте зобов'язання строком до 26 лютого 2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом.
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Попередити обвинувачену ОСОБА_8 що у разі невиконання покладених обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - задовольнити.
Продовжити на 2 місяці строк дії обов'язків, покладених ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2024 на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави у кримінальному провадженні № 42023040000000271 від 25.04.2023 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-не відлучатися із Дніпропетровської області без письмового дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця перебування.
Визначити строк дії обов'язків до 26 лютого 2025 року.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби - відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу на особисте зобов'язання - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на особисте зобов'язання строком до 26 лютого 2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 наступні обов'язки:
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом.
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_10 , 08.12.1993що у разі невиконання покладених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 30.12.2024.
Суддя ОСОБА_1