про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
30 грудня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1586/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали позовної заяви Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 13 грудня 2024 року надійшов адміністративний позов Дяченка Олексія Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - перший відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - другий відповідач) з такими вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 21 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 21 жовтня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року в сумі 59117,64 грн;
3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року включно;
4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4332,59 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 серпня 2019 року включно у загальній сумі 77567,34 грн відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
5) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 18 червня 2020 року по 13 грудня 2022 року включно відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
6) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4332,59 грн в місяць за період з 18 червня 2020 року по 13 грудня 2022 року включно у загальній сумі 129339,45 грн відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Ухвалою від 16 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року із зазначенням підстав для поновлення строку та доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 16 грудня 2024 року від представника позивача 26 грудня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що, на думку представника позивача, даний спір між позивачем та відповідачем є спором щодо виплат, які належать при звільненні, та не є трудовим спором.
З 25 лютого 2022 року по 13 грудня 2022 року позивач проходила військову службу в одному структурному підрозділі Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_2 ), 13 грудня 2022 року переведена до іншого структурного підрозділу Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_3 ), де по сьогодні проходить військову службу. Тобто з 19 липня 2022 року по теперішній час звільнення позивача з військової служби не відбулось.
Представник позивача вважає, що законодавцем чітко визначено «а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні». Таке формулювання, на думку позивача, було складено саме з метою уникнення конфліктних ситуацій між працівником (військовослужбовцем) та керівником (командиром військової частини) у період роботи (військової служби).
Відтак позивач на посаді інспектора відділення спеціального контролю спеціальної лабораторії і технічного захисту інформації щомісяця не мала подавати позовні заяви (у період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року - 6 позовних заяв), а 12 грудня 2024 року звернулася до суду із однією позовною заявою щодо спірного питання за весь період військової служби.
Також з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 06 липня 2023 року у справі № 320/15312/21, представник позивача зазначає, що проходження військової служби є поважною причиною для поновлення строків звернення до суду.
Крім того, представником, з посиланням на правовий висновок, викладений в постанова Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 280/5246/18, від 01 квітня 2021 року у справі № 140/8457/20, від 17 березня 2021 року у справі № 280/2815/20, вказано, що суд не має проявляти надмірний формалізм та непропорційність між застосованими заходами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.
В ухвалі від 16 грудня 2024 року суд дійшов висновку, що позивач звернулася з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, суд зазначає таке.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави».
У справі «Ілхан проти Туреччини» (заява № 22277/93 від 27.06.2000 §59), Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму. Воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Так, представник позивача вважає, що три місячний строк звернення застосовується у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Оскільки звільнення позивача з військової служби не відбулось, відповідно, на думку представника позивача, до спірних правовідносин тримісячний строк не застосовний.
Проте суд вважає, що представник позивача безпідставно поширює на спірні правовідносини положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини першої цієї статті, положеннями якої визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зауважує, що індексація грошового забезпечена не є виплатою, яка обумовлена звільненням працівника та про розмір якої працівнику стає відомо після одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд повторно наголошує, що оскільки індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
У свою чергу, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо непроведення індексації грошового забезпечення чи проведення в неналежному розмірі.
Щодо тверджень представника позивача про проходження позивачем військової служби, як підстави для поновлення строку звернення до суду, то Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Сама по собі обставина зарахування відповідача до складу Збройних Сил України не свідчить про пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставини непереборної сили.
Разом з тим, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об'єктивно унеможливила виконанням ним зазначено процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв'язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку на апеляційне оскарження, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.
Суду не надано доказів, що перебування позивача на військовій службі унеможливило дотримання нею строку звернення до суду в частині вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року.
Щодо обмеження позивача у праві доступу до правосуддя суд зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої. Позивач самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, оскільки не реалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
Суд вказує, що згідно з ухвалою від 16 грудня 2024 року про залишення без руху позовної заяви, позивач не була обмежена у наданні доказів поважності пропуску строку, передбаченого для звернення до суду.
На думку суду, самі по собі наведені представником позивача доводи не впливають на можливість позивача дізнатися про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, в тому числі за участю представника, чого позивачем тривалий час не було здійснено, що свідчить про триваючи пасивну поведінку позивача.
За наведених обставин, суд вважає зазначені представником позивача підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду в частині вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року неповажними.
Доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду представником позивача не надано.
Відтак, заява представника позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги ту обставину, що представником позивача не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року включно підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в клопотанні про поновлення строку звернення до суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).
Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Дяченка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року включно відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 4332,59 грн в місяць за період з 19 липня 2022 року по 13 грудня 2022 року включно відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяК.О. Пляшкова