30 грудня 2024 року місто Київ № 640/11757/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - позивач, ТОВ "Альянс Холдинг") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.10.2021 №00783200902, №00783190902 та №00783180902.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 ухвалено прийняти до провадження дану справу, розгляд якої здійснюватиметься суддею Донцем В.А., здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 28.10.2021 №00783200902 прийняте на підставі висновку про те, що позивач, нібито не зареєстрував акцизний склад, який знаходиться на АЗС R4044 в Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРП та СЕ) через наявність описки в даних такого реєстру в адресі акцизного складу, чим, на погляд відповідача, порушило п. "б" абз. 6 п. 230.1.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).
Такий висновок відповідача позивач вважає помилковим з огляду на наступне:
- акцизний склад на АЗС R4044 був зареєстрований в СЕАРП та СЕ, що підтверджується наявністю у такого акцизного складу на момент перевірки уніфікованого номеру, який автоматично присвоюється системою;
- місцезнаходження акцизного складу, з урахуванням описки в реєстрі, не змінилось, адже позивач зареєстровав лише назву старої адреси, де знаходиться АЗС R4044 (наразі такої адреси навіть не існує в місті Києві після її перейменування); в той час, найменування нової адреси не змінило фактичного знаходження такого акцизного складу;
- під час первинної реєстрації всіх акцизних складів позивача 24.06.2019 контролюючий орган не зазначив наявність описки в даних адреси місцезнаходження акцизного складу на АЗС R4044, чим самостійно порушив порядок реєстрації акцизних складів;
- відсутність встановленого законом повідомлення від контролюючого органу виключає вину позивача, адже після отримання квитанції про реєстрацію всіх акцизних складів в реєстрі позивач вважав, що всі адреси акцизних складів відповідають адресам об'єктів оподаткування (АЗС), які підлягають перевірці під час реєстрації;
- зміна відомостей, внесених позивачем після виявлення описки, не призвело до реєстрації нового акцизного складу в системі, а лише була зареєстрована у якості змін до вже існуючого складу, отже, контролюючий орган самостійно підтвердив наявність в СЕАРП та СЕ акцизного складу за адресою АЗС R4044;
- описка позивача в адресі під час формування заяви про реєстрацію акцизного складу не призвела до негативних наслідків чи втрат бюджету, що нівелює висновки відповідача щодо застосування до нього жорстких штрафних санкцій в розмірі 1 000 000 грн.
Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.10.2021 №00783190902 слугував висновок відповідача про те, що протягом періоду з 25.09.2020 по 29.09.2020 витратоміри-лічильники на АЗС R4044 не мали позитивного результату повірки, а тому, в порушення абз. 4 п. 230.1.2 ПК України, акцизний склад, що розташований на АЗС R4044 був необладнаний витратомірами лічильниками.
Позивач не погоджується із вказаним висновком відповідача, вказуючи, що:
- на дату проведення фактичної перевірки всі витратоміри лічильники на акцизному складі на АЗС R4044 мали позитивний результат повірки, що підтверджується актом фактичної перевірки;
- встановлення будь-яких недоліків в обладнанні витратомірів-лічильників за період з 25.09.2020 по 29.09.2020 було здійснено відповідачем поза межами періоду, що охоплювався перевіркою.
Податкове повідомлення-рішення від 28.10.2021 №00783200902 прийняте на підставі висновку про те, що позивачем порушено порядок обліку товарних запасів (пального) за місцем їх реалізації на АЗС. в порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95).
Такий висновок відповідача позивач вважає помилковим з огляду на наступне:
- позивач реалізовує все пальне, включаючи всі його надлишки, лише через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО), робота паливо-роздавальних колонок АЗС напряму пов'язана з РРО, тому навіть технічно неможливо реалізовувати пальне без застосування РРО перевіркою не встановлені факти реалізації пального поза РРО, тобто без його використання;
- відповідач не врахував, що надлишки як і недостача пального можуть виникати внаслідок фізико-хімічних властивостей такого товару через зміну температурного режиму та інших природних показників;
- позивач здійснює щомісячну інвентаризацію пального відповідно до положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281), (у тому числі й на початку місяця, коли була проведена перевірка), в якій відображається обліковане пальне, з урахуванням обсягу прийнятого та фактично реалізованого товару, а також залишків такого пального, результати якої не були враховані під час фактичної перевірки.
Крім того, позивач стверджує, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення фактичної перевірки відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, адже в наказі відсутні посилання на наявність інформації про порушення вимог законодавства позивачем. Дана обставина є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.
Вказав, що перевіркою встановлено, за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 166, ТОВ "Альянс Холдинг" розташовано обладнання, що використовується для приймання, зберігання та роздрібної реалізації пального.
Таким чином, ТОВ "Альянс Холдинг" є розпорядником акцизного складу та повинне зареєструвати вказаний акцизний склад за місцем проведення своєї господарської діяльності.
Однак, ТОВ "Альянс Холдинг" зареєстровано у СЕАРП та СЕ від 24.06.2019 акцизний склад з уніфікованим номером 1004789 за адресою м. Київ. Житомирське шосе, буд. 6А.
Отже, ТОВ "Альянс Холдинг" використовує акцизний склад без відповідної реєстрації у СЕАРП та СЕ.
Також, на підтвердження позитивного результату повірки засобів вимірювальної техніки (рівнемірів-лічильників та витратомірів- лічильників до Холдинг" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 166, до перевірки подано свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки та формуляри (паспорта) на паливо/газу роздавальні колонки, згідно яких встановлено, що в період з 25.09.2020 по 29.09.2020 витратоміри лічильники (паливороздавальні колонки) за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, бул. 166, не мали поживного результату повірки або оцінки відповідності.
Крім того, в ході перевірки проведено зняття фактичних залишків нафтопродуктів. Інвентаризацію проведено за участю представника ТОВ "Альянс Холдинг" Іванченко М.Л., результати зняття фактичних залишків пального відображені в акті зняття залишків нафтопродуктів (додаток №1). На підтвердження фактичного залишку пального, в ході проведення інвентаризації було надано Х-звіти за 23.09.202. Правильність розрахунків залишків пального, підтверджено підписом начальника АЗС ТОВ "Альянс Холдинг" Іванченко М.Л. в акті зняття залишків нафтопродуктів.
За результатами проведення інвентаризації саме нафтопродуктів, на АЗС позивача за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 166, встановлено наявність необлікованого товару (надлишки пального згідно додатку №1) кількості 1 627,06 л на загальною вартістю 46 886,26 грн.
Дослідивши матеріали справи, судом установлено.
ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу "Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання" від 16.09.2021 №7176-п проведено фактичну перевірку автозаправної станції ТОВ "Альянс Холдинг", що розташована за адресою м. Київ, проспект Перемоги, буд. 166 (АЗС R4044).
За результатами вказаної перевірки складено акт фактичної перевірки від 04.10.2021 №74038/05/26-15-09-02/34430873, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Альянс Холдинг" вимог:
- п. б) абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, ТОВ "Альянс Холдинг" не зареєстровано в СЕАРП та СЕ, акцизний склад за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 166;
- абз. 4 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, ТОВ "Альянс Холдинг" у період з 25.09.2020 по 29.09.2020, на АЗС за адресою: проспект Перемоги, буд. 166, використовувало для реалізації нафтопродуктів 6 (шість) витратомірів-лічильників (паливо роздавальних колонок), в яких відсутній позитивний результат повірки або оцінка;
- п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, шляхом реалізації необлікованого товару.
На підставі вказаних висновків ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.10.2021:
- №00783200902, яким за порушення п. б) абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України до ТОВ "Альянс Холдинг" на підставі п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України застосовано штраф у сумі 1000000 грн;
- №00783190902, яким за порушення абз. 4 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України до ТОВ "Альянс Холдинг" на підставі п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України застосовано штраф у сумі 120 000 грн;
- №00783180902, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР до ТОВ "Альянс Холдинг" на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР застосовано штраф у сумі 93772,52 грн.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов з наступних висновків.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 28.09.2022 у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 вказав, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
У наведеній справі №280/1431/23 правовий висновок Верховного Суд сформульовано за схожих обставин. Зокрема, встановлено, що в наказі від 01.03.2023 №244-п підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "На підставі ст.19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755/VI (із змінами), доповідної записки начальника управління контролю за підакцизними товарами Зарецької Юлії від 27.02.2023 №452-вн".
У цій справі Судова палата не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про скасування спірного наказу через те, що в ньому не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності платника податків вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом, які оцінені як обов'язкові складові фактичної підстави перевірки.
За висновком Верховного Суду, суди не врахували, що зазначення такої інформації не вимагається абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тим більш, відсутні підстави вважати, що у розумінні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України отримана контролюючим органом інформація на стадії призначення перевірки обов'язково має містити достовірні підтвердження того, що платником податків вже скоєно конкретне порушення. Нявна та/або отримана контролюючим органом інформація має вказувати на обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що платник податків з високою імовірністю може порушувати вимоги податкового законодавства у певній сфері. Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка.
У розглядуваній адміністративним судом справі встановлено, що у наказі ГУ ДПС у м. Києві "Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання" від 16.09.2021 №7176-п підставою для проведення перевірки вказано здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. В якості обґрунтування зазначено реквізити доповідної записки.
З урахування наведеного суд вважає, що наказ ГУ ДПС у м. Києві "Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання" від 16.09.2021 №7176-п, з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду, містить необхідні правові підстави проведення перевірки, в ньому чітко конкретизована одна з підставі згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (виконання функцій), а також наведено фактичні підстави для проведення фактичної перевірки, що за змістом відповідає іншій підставі (наявність інформації).
Тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність правових підстав для проведення фактичної перевірки через невідповідність наказу на проведення перевірки вимогам ПК України.
Такий висновок суду також відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 у справі №420/15671/23.
Відповідно до п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно із абз.1 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Відповідно до абз 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Згідно із абз. 8 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Пункт 128-1.2 статті 128 ПК України передбачає, що відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 грн.
Встановлено, що позивач орендує АЗС у ТОВ "Інвест-регіон", що підтверджується договорами №4044-15 від 01.07.2015, №4044-18 від 01.06.2018 та №4044-21 від 01.05.2021, де вказана фактична адреса місцезнаходження АЗС R4044: Житомирське шосе 6, у Святошинському районі м. Києві.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 24.03.2005, а також Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, територія (земельна ділянка) на який знаходиться акцизний склад на АЗС R4044, обліковується в кадастрі за адресою: Житомирське шосе 6, Святошинський район, м. Київ.
Наказом №55 від 09.02.2017 Департамент містобудування та архітектури присвоїв автозаправній станції на Житомирському шосе 6, у Святошинському районі м. Києві нову поштову адресу: проспект Перемоги, буд. 166 у Святошинському районі м. Києва.
За приписами пунктів 5, 6 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №408 (далі - Порядок №408), кожен акцизний склад має власний уніфікований номер у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, який автоматично присвоюється системою електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку розпорядник акцизного складу подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.
У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно- територіального устрою України. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об'єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу".
На виконання вимог податкового законодавства, позивач зареєстрував акцизний склад на АЗС R4044, який обліковується під уніфікованим номером 1004789 з 24.06.2019.
При цьому, під час реєстрації акцизного складу на АЗС R4044 під уніфікованим номером 1004789, позивач надав відомості про стару адресу АЗС: Житомирське шосе 6, Святошинський район, м. Київ, у зв'язку із чим вказаний склад зареєстровано за вказаною адресою. Контролюючий орган не звернув увагу на дану обставину під час реєстрації.
Суд зазначає, що місцезнаходження акцизного складу, з урахуванням описки в реєстрі, не змінилось, адже позивач зареєстрував лише стару адресу, де знаходиться АЗС R4044 (якої не існує в місті Києві після її перейменування). Зазначена зміна адреси не змінила фактичного знаходження акцизного складу на АЗС R4044.
Санкція пункту 128-1.2 статті 128-1 ПК України передбачає притягнення платника податку розпорядника акцизного складу до фінансової відповідальності саме за нереєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування, а не зазначення помилкових чи недостовірних відомостей про такий акцизний склад".
Відповідальність за подання до контролюючого органу документів з помилковими відомостями передбачена п. 117.1 ПК України.
Згідно із п. 11. Порядку №408 для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін.
Після перевірки позивач вніс зміни у дані про акцизний склад під уніфікованим номером 1004789, яким змінив адресу на: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 166.
Зміна відомостей про акцизний склад на АЗС R4044, а не реєстрація нового акцизного складу за адресою проспект Перемоги, буд. 166 у Святошинському районі м. Києва, підтверджує наявність зареєстрованого акцизного складу на АЗС R4044 під час проведення перевірки.
Також суд враховує доводи позивача про те, що описка в адресі в заяві про реєстрацію акцизного складу не призвела до негативних наслідків чи втрат бюджету.
З урахуванням наведеного суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення ТОВ "Альянс Холдинг" вимог п. б) абз. 6 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, що свідчить про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2021 №00783200902.
Відповідно до абз. 4 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Згідно із абз. 5 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Пункт 128-1.2 статті 128 ПК України передбачає, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах "д"-"ж" підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.
Щодо висновку відповідача про порушення абз. 4 п. 230.1.2 ст. 230 ПК України суд зауважує, що за змістом акту перевірки на дату проведення фактичної перевірки всі витратоміри лічильники на акцизному складі на АЗС R4044 мали позитивний результат повірки, що підтверджується актом фактичної перевірки.
Разом з цим, у ході перевірки встановлено, що протягом періоду з 25.09.2020 по 29.09.2020 витратоміри-лічильники на АЗС R4044 не мали позитивного результату повірки.
У відповіді на запит від 23.09.2021 відповідач вказав, що вказаною перевіркою був охоплений період господарської діяльності позивача з 01.01.2021 по 02.10.2021.
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог абз. 4 п. 230.1.2 ст. 230 ПК України ґрунтуються на обставинах, які мали місце у період, який не охопила проведена перевірка. При цьому, у період, який охопила перевірка вказане порушення відповідачем не зафіксоване.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення ТОВ "Альянс Холдинг" вимог абз. 4 пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, що свідчить про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2021 №00783190902.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язанні вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Згідно з підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 Інструкції №281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.
На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14) (підпункт 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281).
Згідно з підпунктом 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
За положеннями підпункту 10.4.1 пункту 10.4 Інструкції №281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС N 17-НП.
Пункт 13.2 Інструкції № 281 передбачає, що інвентаризація нафти та нафтопродуктів на підприємствах проводиться не рідше одного разу на місяць, з метою, в тому числі, зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами з даними бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 10.4.2 Інструкції № 281 під час приймання-передавання зміни оператори АЗС визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи "обліковий залишок попередньої зміни"), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об'єм нафтопродуктів (фактичний залишок). роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам'яті.
У разі встановлення розбіжності фактичної і облікової кількості нафтопродуктів у резервуарі в границях відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 зміна передається і приймається за обліковим залишком нафтопродукту. Перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення фіксується у змінному звіті. У разі перевищення розбіжності фактично і облікової кількості у резервуарі понад зазначених норм керівництво повинно вжити заходів щодо проведення позачергової інвентаризації. До встановлення обставин перевищення фактичного залишку на кінець зміни над обліковим залишком на кінець зміни понад допустиме граничне відхилення обліковий залишок не корегується.
Підпунктом 10.4.3 пункту 10.4 Інструкції №281 передбачено, що після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою N 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.
Пунктом 16.1 Інструкції №281 встановлено, що матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
Аналогічні положення містяться в Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 № 332, за змістом якої кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС.
Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Під час перевірки проведено зняття фактичних залишків нафтопродуктів. Інвентаризацію проведено за участю представника ТОВ "Альянс Холдинг" Іванченко М.Л.
Результати зняття фактичних залишків пального відображені в акті зняття залишків нафтопродуктів, за змістом якого а АЗС ТОВ "Альянс Холдинг" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 166, встановлено наявність необлікованого товару в кількості 1627,06 л. на загальну вартість 46886,26 грн, а саме: газ скраплений - 305,52 л.; бензин А-95 - 391,76 л.; бензин А-95 VP - 203,44 л.; дизельне паливо - 439,38 л.: дизельне паливо VP - 286,86 л.
На підтвердження фактичного залишку пального, в ході проведення інвентаризації було надано Х-звіти за 23.09.2021. Правильність розрахунків залишків пального, підтверджено підписом начальника АЗС ТОВ "Альянс Холдинг" Іванченко М.Л. в акті зняття залишків нафтопродуктів.
За таких обставин відповідач констатував порушення ТОВ "Альянс Холдинг" вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР застосував штраф у сумі 93772,52 грн згідно з податковим повідомленням-рішення від 28.10.2021 №00783180902.
Позивач стверджує, що відповідач не врахував, що надлишки як і недостача пального можуть виникати внаслідок фізико-хімічних властивостей такого товару через зміну температурного режиму та інших природних показників.
Так, залежність кількості пального від температури підтверджується Національними стандартами України, зокрема, ДСТУ ГОСТ 8599:2015 "Метрологія Густина світлих нафтопродуктів. Таблиці перерахунку густини до 15С та 20С і до умов вимірювання об'єму" та Національному стандарті ДСТУ 7094:2009 "Маса нафти та нафтопродуктів. Загальні вимоги до методик вимірювання" (додаються), згідно яких густина пального прямо пропорційно залежить від його температури.
Таким чином, при розрахунку кількості (об'єму) пального необхідно враховувати вплив температури на його густину. Водночас, відповідачем для визначення об'єму залишків пального не було враховано фізико-хімічні властивості пального в зв'язку з можливою зміною температурного режиму та інших природних показників під час зняття залишків.
На думку суду, матеріали справи свідчать про здійснення позивачем належного обліку пального відповідно до вимог Інструкцій №281 та №332, зокрема, у звітах за формами № 17-НП та №14-ГС, відповідно.
Також варто зауважити, що у ході перевірки не виявлено фактів реалізації позивачем пального без застосування РРО. Позивач заперечує можливість реалізації пального без застосування РРО, оскільки робота паливо-роздавальних колонок АЗС напряму пов'язана з РРО, тому навіть технічно неможливо реалізовувати пальне без застосування РРО. Ця обставина відповідачем не заперечена. Під час перевірки встановлено надлишок пального, що за вказаних обставин не узгоджується із висновком відповідача щодо реалізації позивачем необлікованого пального з урахуванням яких фактичні залишки пального мали б бути менші ніж облікові. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем не враховані результати щомісячної інвентаризації пального, проведеної позивачем у тому числі й на початку місяця, коли була проведена перевірка, в якій відображається обліковане пальне, з урахуванням також залишків такого пального.
Суд зауважує, що під час перевірки фактична наявність залишків встановлена 23.09.2021, а згідно з матеріалами справи 01.10.2021 позивачем було здійснено інвентаризацію пального на акцизному складі, за результатами якої виявлені надлишки нафтопродуктів, які були оприбутковані позивачем.
З урахуванням наведеного суд не погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР шляхом здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, на загальну суму 46 886,26 грн, що свідчить про протиправність та наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2021 №00783180902.
Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 18207 грн, а тому вказана сума підлягає присудженню на користь позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.10.2021 №00783200902, №00783190902 та №00783180902.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 18207,00 грн (вісімнадцять тисяч двісті сім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (місцезнаходження юридичної особи: 03038, місто Київ, М. Грінченка, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34430873).
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.