30 грудня 2024 року місто Київ № 640/20173/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов?язання вчинити дії.
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:
визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв?язку з втратою годувальника, викладену у листі від 30.06.2021 № 2600-0213-8/105752;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у зв?язку з втратою годувальника з моменту звернення - 13.05.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 прийнято справу до провадження, постановлено здійснити розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на закони України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 № 637 та зазначає, що її померлий чоловік мав І групу інвалідності та потребував постійного стороннього догляду, у зв?язку з чим ОСОБА_1 була вимушена звільнитися з роботи та доглядати за ним. Вона надала ло пенсійного органу всі необхідні документи, просила опитати свідків щодо її догляду за чоловіком, проте відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, оскільки її страховий стаж складає менше, ніж передбачено законодавством для призначення пенсії.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на відсутність доказів трудової діяльності не менше 28 років згідно із статею 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", а також відсутності документа про перебування членів сім?ї на утриманні померлого годувальника. Обрахований загальний трудовий стаж позивача склав 24 роки 10 місяців 14 днів.
У відповіді на відзив позивач вказує на статтю 36 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та вказує на наявність підстав для призначення їй пенсії у зв?язку із втратою годувальника, а не пенсії за віком. На момент звернення за призначенням пенсії, позивачці виповнилося 60 років.
На ухвалу суду від 27.07.2021 (а.с. 30, том 1) відповідачем надані копії пенсійних справ позивачки та її померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13.05.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано наступні документи:
довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;
паспорт громадянина України;
довідку СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення;
відомості з реєстру страхувальників;
посвідку;
ідентифікаційний номер ОСОБА_2 ;
свідоцтво про смерть;
свідоцтво про шлюб;
трудову книжку;
заяву про допит свідків на підтвердження факту догляду за чоловіком - інвалідом І групи, який потребував постійного стороннього догляду у період 16.08.1999 - березень 2005 (а.с. 16, 23, 41-55, том 1).
Рішенням від 27.04.2021 № 263040005897 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови стали обставини недостатності трудового стажу для її призначення, а саме замість 28 років наявний трудовий стаж складає 24 роки 10 місяців 14 днів. Заявниці вказано, що дата настання права на пенсію за віком - 06.05.2024 (а.с. 56, том 1).
Листом від 30.04.2021 № 2600-0213-8/72925 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 щодо обставин відмови у призначенні пенсії за віком та про можливість докупівлі страхового стажу (а.с. 58, том 1).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Право громадян України на пенсію за віком встановлено Конституцією України (стаття 46), Законом України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-15) громадяни України мають право на пенсію за віком.
Згідно із статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-12) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Особам, які не мають достатнього для призначення повної пенсії стажу роботи (стаття 12), призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу (стаття 68), але не менше соціальної пенсії (пункт "б" статті 94) (стаття 20 Закону № 1788-12).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другої наведеної норми передбачена компетенція територіальних органів Пенсійного фонду обчислювати страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-15).
Статтею 26 Закону № 1058-15 встановлені умови призначення пенсії за віком. Так, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Позивачка звернулася до органів Пенсійного фонду України у травні 2021 року.
Як зазначає позивачка, вона звернулася за призначенням пенсії у зв?язку із втратою годувальника, що передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення" (стаття 2) та Законом України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" (стаття 9).
Суд звертає увагу, що позивачка не оскаржує питання страхового стажу у 28 років щодо настання права на призначення їй пенсії за віком. Спірне питання виникло щодо права позивачки на інший вид пенсії, а саме у зв?язку із втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлено статтею 36 Закону № 1058-15.
Відповідно до наведеної норми пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Як вказує позивачка, вона звільнилася з роботи для догляду за померлим чоловіком, який був інвалідом І групи та потребував постійного догляду з 16.08.1999 по березень 2005 року, позивачка не працювала з 15.08.1999 та перебувала на утриманні чоловіка.
На підтвердження фактів перебування на утриманні чоловіка до суду надано копію трудової книжки НОМЕР_1 , з якої вбачається, що 15.08.1999 позивачка звільнена з посади техніка-економіста АОЗТ «Агентство «Гамалія» за власним бажанням. Наступне місце роботи ОСОБА_1 з 17.01.2007 по 31.03.2009 у КП з питань проектування «Житлоінвестпроект» на посадах секретаря-помічника директора, завідуючої канцелярії, діловода відділу адміністрації. Інших записів щодо трудової діяльності трудова книжка не містить та додатково суду не пред?явлені (а.с. 17-20, том 1).
Також на підтвердження факту перебування на утриманні чоловіка суду пред?явлено відомості з реєстру загальнообов?язкового соціального страхування щодо страхувальників ОСОБА_1 , з якого вбачається період сплати страхових внесків з 2005 року по 2009 рік та обрахований страховий стаж за період з 01.01.2004 по 31.03.2021, що складає 4 роки 0 місяців 25 днів (а.с. 21-22, том 1).
Згідно з частиною другою статті 36 Закону № 1058-15 непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до статті 26 пенсійний вік становить 60 років для чоловіків та жінок.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону № 1058-15).
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
В матеріалах справи наявна заява позивачки про виклик свідків для підтвердження трудового стажу у період з 16.08.1999 по березень 2005 року, оскільки в цей період вона здійснювала догляд за своїм чоловіком-інвалідом (а.с. 23, том 1).
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством тощо (Положення про Пенсійний фонд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280.
Відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Виходячи з аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачем подано саме заяву про призначення пенсії за віком, а не заяви про призначення пенсії у зв?язку із втратою годувальника, а відповідачем вчинено правомірні дії щодо розгляду заяви про призначення пенсії за віком. При цьому суд наголошує, що правомірність відмови у призначенні пенсії за віком судом не досліджувалась, оскільки не є предметом розгляду справи.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про передчасність заявленого позову, оскільки ОСОБА_1 із заявою про призначення їй пенсії у зв?язку із втратою годувальника до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не зверталась. В матеріалах справи наявні докази позивача та копія пенсійної справи, надана відповідачем, щодо розгляду питання особи про призначення пенсії за віком.
Враховуючи з'ясовані під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що право позивачки на призначення пенсії в зв?язку із втратою годувальника відповідачем не порушено, оскільки позивач не зверталсь до суб?єкта владних повноважень за призначенням такого виду пенсії.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.