27 грудня 2024 року № 320/42177/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 переавести на пенсію державного службовця з урахуванням довідок про заробітну плату державного службовця від 30.09.2022 №159 та від 30.09.2022 №160 починаючи з моменту звернення за переведенням на пенсію державного службовця, а саме з 02.12.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця та виплачувати її з урахуванням довідок про заробітну плату державного службовця від 30.09.2022 №159 та від 30.09.2022 №160 починаючи з моменту звернення за переведенням на пенсію державного службовця, а саме з 02.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 420/7620/23 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.12.2022 року № 930100871153 щодо відмови в переведені з 02.12.2022 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до положень Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві перевести з 02.12.2022 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу». Позивач вважає, що пенсійним органом протиправно не враховано для обчислення пенсії довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
02.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою щодо переведення з пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 899-VІІІ, яку за принципом екстериторіальності направлено для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.12.2022 № 930100871153 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, так як згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 20.09.2001 по 30.09.2022 працювала у Податковій службі України, з 18.05.2009 присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби 3 рангу", 12.09.2012 - "Радник податкової служби 2 рангу", оскільки відсутній стаж на посадах віднесених до категорії посад державних службовців, тому права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач не має.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 420/7620/23 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.12.2022 року № 930100871153 щодо відмови в переведені з 02.12.2022 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до положень Закону України «Про державну службу». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві перевести з 02.12.2022 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 10 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу».
Рішення суду набрало законної сили 25.09.2023.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 внесено виправлення в рішення суду від 06.06.2023 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме: в тексті рішення вказано вірне по-батькові позивача - " ОСОБА_2 " у відповідних відмінках.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 відмовлено в задоволенні заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про роз'яснення судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 р. у справі № 420/7620/23.
Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 420/7620/23, з урахуванням ухвали від 17.10.2023 підлягало виконанню Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
21.10.2023 представник позивача звернувся до пенсіного із органу із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 420/7620/23 з урахуванням ухвали від 17.10.2023.
Листом від 27.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило про те, що в переліку статті 25 Закону України "Про державну службу" відсутні працівники Державної фіскальної служби та що в зобов'язальній частині рішення суду відсутнє посилання на довідки про заробітну плату, розрахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" є недоцільним. Зазначено, що у разі виконання рішення суду з 02.12.2022 розмір пенсії зменшується з 10440,86 грн до 2093,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд враховує у даній справі висновки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі № 420/7620/23, з урахуванням ухвали суду від 17.10.2023 , в якому встановлено те, що позивач у період з 20.09.2001 до 30.09.2022 працювала на різних посадах в податкових органах, які підпадають під категорію посад державних службовців, визначену статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
На момент звернення позивача із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві, 02.12.2022, про переведення її з пенсії за віком, призначеної у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», мала вислугу державного службовця понад 20 років, що давало їй право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Відповідно, вказаним рішенням суду встановлено порушене право позивача на врахування до її стажу державної служби періоду роботи в податкових органах з 20.09.2001 до 30.09.2022 та право на призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII відповідно до заяви позивача від 02.12.2022.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду набрало законної сили 25.09.2023.
Застосовуючи положення ч. 4 ст. 78 КАС України, яка передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд не вбачає необхідності та доведеності встановленого в рішенні суду від 06.06.2023 у справі № 420/7620/23 права позивача на пенсію державного службовця.
У силу вимог статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За ч. 1 ст.40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 41 Закону №1058-ІV визначено суми виплат (доходу), які враховуються до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Враховуючи вищевказаний аналіз суду ст. 37 Закону № 3723-XIІ вбачається, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За згаданою вище статтею 37 Закону №3723-VIII визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622, передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п. 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до п. 5 Порядку № 622, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
За п. 6 Порядку №622 у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
Таким чином, постанова №622 визначає, що під час подання заяви про призначення пенсії державного службовця до заяви додаються довідки встановленої форми та зразка, які є невід'ємною частиною заяви особи та такі довідки відповідно містять складові заробітної плати для призначення пенсії особі.
Відповідно, суд також зазначає, що, особам, які мають право на пенсію державного службовця, пенсія призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права на неї. При цьому, розмір пенсії обраховується органами Пенсійного фонду, зокрема, на підставі довідок, виданих за встановленою формою уповноваженим державним органом, в якому працювала особа, або його правонаступником.
Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048 (далі - Постанова № 1-3), зокрема: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Зокрема, затверджена форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) не містить відомості про інші виплати, аніж вказані вище. Водночас така довідка має містити відомості про обсяг стажу державної служби у кількості років, розмір відсотку надбавки за вислугу років.
При цьому, у примітках до довідки зазначено, що: для державних службовців, які на час звернення за призначенням пенсії працюють на посадах державної служби, зазначаються дані про встановлений особі посадовий оклад, надбавку за ранг та вислугу років в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби.
Для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не займають посад державної служби, зазначаються посадовий оклад працюючого на відповідній посаді державного службовця, надбавка за відповідний ранг державного службовця та надбавка за вислугу років у відсотках посадового окладу (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії).
Для осіб, які працювали в органі, який на момент звернення за призначенням пенсії ліквідований, а також у разі перейменування (відсутності) посади у відповідному державному органі, зазначаються посадовий оклад та ранг за прирівняною посадою, надбавка за вислугу років у відсотках (з урахуванням стажу державної служби особи, яка звертається за призначенням пенсії).
Затверджена форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) містить в собі відомості що надбавки, премії та інші виплати за період служби особи.
Та в примітках щодо обрахування надбавок, премій та інших виплат зазначено, що для державних службовців, які працюють на момент звернення за призначенням пенсії на посадах державної служби (в тому числі для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців):
надбавки, місячні премії, виплати за додаткове навантаження зазначаються в місяці їх нарахування в сумах, що нараховані. За період, коли державний службовець перебував у відпустці, відрядженні чи на лікарняному, ці виплати зазначаються в довідці, виходячи із середнього розміру заробітної плати за такі періоди в місяці, за який проводиться відповідна оплата. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
матеріальна допомога, премії (крім місячної) зазначаються в повній сумі в місяці виплати (починаючи з травня 2016 року) з поясненням щодо виду виплати та періоду, за який нараховані.
З наявних у справі матеріалів суд встановив, що позивачем було подано до Пенсійного органу довідки Державної податкової служби України від 30.09.2022 №160 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звільненням за пенсією) та від 30.09.2022 №159 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
В указаних довідках також вказано, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, довідка видана на підставі особових рахунків за вересень місяць 2022 року.
Суд зазначає, що зауважень до довідок від 30.09.2022 №160 та від 30.09.2022 №159 відповідач не вказав, належних та достатніх доказів не врахування таких при призначенні пенсії позивачу державного службовця, до суду не надав.
Дії відповідача щодо не врахування довідок під час переведення позивача на пенсію державного службовця, що складені згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, суд вважає неправомірними, вчинені з порушенням норм діючого пенсійного законодавства та конституційного права особи на належну їй пенсію.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
У статті 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до згаданої вище статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.
Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 22 Основного Закону України.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій Пенсійного фонду щодо не врахування довідок від 30.09.2022 №160 та від 30.09.2022 №159 під час переведення та призначення позивачу пенсії державного службовця, не врахування вказаних в ній складових заробітної плати за посадою, на якій така перебувала на момент звільнення, як такі що відповідно впливають на розмір пенсії, такі обмеження прав позивача призводять до порушення конституційного права особи на отримання належного розміру пенсії державного службовця, що передбачена чинним законодавством та не може становити для особи необґрунтованих та безпідставних перешкод для її призначення та отримання.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
Суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії відповідача є протиправними та такими що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та виходячи з меж заявлених позовних вимог, встановлених обставин у справі, системного аналізу положень законодавства України, а також доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню і задля належного захисту встановленого порушеного права позивача, суд вважає необхідним захистити право позивача на пенсію державного службовця зазначивши наявність такого права з 02.12.2022, з урахуванням вказаних вище спріних довідок.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови врахувати довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані Державною податковою службою України від 30.09.2022 №159 та від 30.09.2022 №160 для переведення та перерахунку пенсії державного службовця відповідно до пункту 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 7323-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб»..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 02.12.2022 переведення, перерахунок та виплату пенсії державного службовця за віком з урахуванням довідок про складові заробітної плати державного службовця, виданих Державною податковою службою України від 30.09.2022 №159 та від 30.09.2022 №160, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.