30 грудня 2024 року місто Київ №640/6578/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149873-5805-2225, №0149874-5805-2225, №0149869-5805-2225.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 позовну заяву повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/6578/22 передано для розгляду судді Донцю В.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями безпідставно нараховані грошові зобов'язання за належні позивачу об'єкти нерухомого майна, які не були об'єктом оподаткування у 2018 році з огляду на положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), який передбачав, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Крім того, відповідачем проведено подвійне оподаткування одного і того ж об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме об'єкта нерухомого майна площею 4391,40 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивач зауважує, що з 31.01.2020 знята з реєстрації за адресою м. Хмельницький та в подальшому зареєстрована у м. Києві, тому на дату направлення спірних рішень відповідач не був контролюючим органом відносно позивача. До того ж, оскаржувані рішення мали бути прийняті до 01.07.2019.
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог.
Вказав, що з 2020 звітного року не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Класифікатора, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, в тому числі фізичних осіб, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Позивач до ГУ ДПС не надавала письмову заяву та оригіналів відповідних документів для проведення звірки даних щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, права на користування пільгою зі сплати податку та розміру ставки податку, нарахованої суми податку.
Податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149874-5805-2225 на суму 109951,87 грн, №0149873-5805-2225 на суму 135332,89 грн., №0149869-5805-2225 на суму 68304,02 грн були направлені платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за податковою адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 та було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання, а тому вважають належним чином врученими.
Дослідивши докази, суд установив.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав та реєстру прав власності на нерухоме майно у власності громадянки ОСОБА_1 станом на 2018 рік перебували:
- комплекс, швейна фабрика, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 7338,6 кв.м, реєстраційним номер об'єкта 5635075, дата набуття права власності - 24.02.2017;
- цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою: АДРЕСА_1 назви, будинок загальною площею 5405,1 кв.м., реєстраційний номер об'єкта 583921, дата набуття права власності - 12.05.2003;
- цілісний майновий комплекс, база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 4391,4 кв.м., реєстраційним номер об'єкта 999852668230, дата набуття права власності - 29.07.2016.
Відповідно до відомостей інформаційних систем ДПС України здійснено нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік:
- по об'єкту нерухомого майна загальною площею 7338,6 кв. м, "комплекс", доповнення до типу - "комплекс швейна фабрика", який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149869-5805-2225 на суму 68304,02 грн;
- по об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, загальна площа 5405,1 кв.м. (сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 за №0149873-5805-2225 на суму 135332,89 грн);
- по об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 4391,40 кв.м. (сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 за №0149874-5805-2225 на суму 109951,87 грн).
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 оскаржила їх в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України.
Рішення ДПС України від 30.11.2021 №10838/Ч/99-00-06-01-04-099 скаргу позивача залишено без розгляду, оскільки її подано до ДПС України з порушенням законодавчо встановленого 30-денного терміну для подання скарги.
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з позовом.
Оцінивши докази, суд дійшов з наступних висновків.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149874-5805-2225 на суму 109951,87 грн, №0149873-5805-2225 на суму 135332,89 грн, №0149869-5805-2225 на суму 68304,02 грн були направлені платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за податковою адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 та було повернуто за закінченням встановленого строку зберігання.
Згідно з пунктом 45.1. статті 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно з пунктом 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 (далі - Положення №822), фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за ф. №5ДР (додаток 12 до Положення №822) або заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, щодо фізичних осіб, які обліковуються за серією та номером паспорта за ф. №5ДРП (додаток 13 до Положення №822) відповідно.
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання.
Таким чином, у разі внесення до документа, що посвідчує особу, відомостей про зміну місця проживання, платник податків повинен подати до відповідного контролюючого органу Заяву про внесення змін до Державного реєстру за ф. №5ДР або Заяву про внесення змін за ф. №5ДРП.
Станом на момент винесення податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області, Хмельницькій ДПІ (м. Хмельницький) як фізична особа-підприємець, адреса: АДРЕСА_4 .
09.12.2022 на підставі заяви позивача внесено зміни до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, визначено місце проживання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - АДРЕСА_5 .
Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149874-5805-2225, №0149873-5805-2225 та №0149869-5805-2225 вважаються належним чином врученими позивачу.
Суд враховує, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік мало бути здійснене до 01.07.2019, однак відповідач провів відповідні нарахування лише у грудні 2019 року. Однак вказана затримка не може слугувати самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, адже фактично не порушила права позивача.
Відповідно до підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Іншими словами, за змістом наведеної норми, у випадку не надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, де визначеного грошове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платник податків звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, що не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначене контролюючим органом грошове зобов'язання.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено підстави для звільнення від оподаткування щодо визначених в цих нормах об'єктів нерухомості.
Підпунктом "є" зазначеного підпункту встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому cама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Отже, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
У цій постанові Судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств та сформувала новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
За наведеного тлумачення положень ПК України, під час розгляду даної справи доказуванню підлягають не лише обставини щодо статусу належного позивачу об'єкту нерухомості, а й щодо використання такого об'єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Згідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000), будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесені до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає, зокрема, підклас 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості".
Безспірним є те, що об'єкт нерухомого майна загальною площею 7338,6 кв. м, "комплекс швейна фабрика", який розташований за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 2а, має статус промислової будівлі.
Відповідно до договору позички від 01.01.2018 та акту приймання-передачі позивач передала у строкове безоплатне користування ТОВ "Т-Стиль" комплекс швейної фабрики, загальною площею 7338,6 кв. м, який розташований за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 2а, а ТОВ "Т-Стиль" зобов'язалось забезпечити проведення в приміщенні своєї господарської діяльності за цільовим призначення.
У постанові від 10.08.2021 у справі №560/5681/20, ухваленій між цими ж сторонами у аналогічному спорі Верховний Суд вказав, що факт не використання таких об'єктів за функціональним призначенням повинен бути доведений податковим органом.
У даному випадку відповідачем не надано жодних доказів того, що комплекс швейної фабрики, загальною площею 7338,6 кв. м, який розташований за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 2а, використовується не для промислового виробництва.
Таким чином, суд вважає, що позивач як власниця комплексу швейної фабрики, загальною площею 7338,6 кв. м, який розташований за адресою: Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 2а, у 2018 році мала право на застосування пільги, передбаченої у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149869-5805-2225 є протиправним та підлягає скасуванню.
Судом вказувалось, що державна реєстрація права власності позивача у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - об'єкта нерухомого майна площею 5405,1 кв.м., розташованого за адресою: вул. Шевченка, буд. 145, с. Головчинці, Летичівський район, Хмельницька область, цілісний майновий комплекс бази відпочинку "Веселка", проведена 12.05.2003 за №529763.
Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.07.2016 реєстратор Хмельницького бюро технічної інвентаризації, після проведення технічної інвентаризації вказаного об'єкта здійснила державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Веселка", розташованого за адресою: вул. Шевченка, буд. 145, с. Головчинці, Летичівський район, Хмельницька область при цьому вказала загальну площу 4391,40 кв.м.
Тобто, інформація про вказаний об'єкт міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, при цьому, аналогічний об'єкт нерухомого майна зареєстровано, також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Суд вважає, що необхідно брати до уваги останню державну реєстрацію вказаного цілісного майнового комплексу.
Як зазначено вище по об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, загальна площа 5405,1 кв.м. сформовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149873-5805-2225 на суму 135332,89 грн.
По об'єкту - "цілісний майновий комплекс", доповнення до типу - "цілісний майновий комплекс, база відпочинку "Веселка" за адресою Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, вулиця Шевченка, 145, загальна площа 4391,40 кв.м. податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149874-5805-2225 на суму 109951,87 грн.
З урахуванням наведеного суд констатує порушення відповідачем прав позивача шляхом подвійного оподаткування одного і того ж об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 , що вказує на протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149873-5805-2225.
При цьому, позивач не заперечує, що у 2018 році була власницею цілісного майнового комплексу, база відпочинку "Веселка" за адресою Хмельницька область, Летичівський район, с. Головчинці, вулиця Шевченка, 145, загальна площа 4391,40 кв.м., а також не вказує про відсутність у неї обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.12.2019 №0149874-5805-2225 є правомірним, суд не знаходить підстав для його скасування, а тому у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2022 - 2481 грн.
За подання позовної заяви з позовними вимогами майнового характеру на загальну суму 313585,76 грн позивач мала б сплатити судовий збір у сумі 3135,86 грн. Фактично позивач сплатила 4516,88 грн.
У зв'язку із ухваленням даного рішення суд здійснює розподіл судового збору у сумі 3135,86 грн, в іншій частині позивачем сплачений судовий збір надміру та підлягає поверненню на підставі окремої заяви позивача.
Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 203636,91 грн, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2036,37 грн.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 28.12.2019 №0149869-5805-2225 та №0149873-5805-2225.
Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2036,37 грн (дві тисячі тридцять шість гривень тридцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Хмельницькій області (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Пилипчука, будинок 17; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44070171).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.