30 грудня 2024 року Справа № 280/9904/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ Крістал Плюс» (69068, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 87, код ЄДРПОУ 40258070)
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658; адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А)
про визнання протиправним та скасування рішення,-
25.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ Крістал Плюс» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00084060709 від 21.05.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариство для продажу пального використовується реєстратор розрахункових операцій. Реалізація пального (нафтопродуктів) та СВГ здійснюється через спеціалізований електронний контрольно-касовий апарат для автозаправних станцій. Звітні документи РРО, а саме Z-звіт (фіскальний звітний чек) РРО містять відомості, зокрема, про фактичні залишки пального та СВГ у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів. Таким чином, висновок про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" не підтверджується жодними доказами, а тому є безпідставним. Отже, позивач зазначає, що відсутність належних та допустимих доказів проведення вимірювання фактичних залишків СВГ та співставлення з даними РРО є підставою вважати про протиправність ППР № 00084060709 від 21.05.2024 року. Просить позов задовольнити.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що висновки, викладені в акті фактичної перевірки, зроблені контролюючим органом на підставі неподання платником податків документів, що підтверджують облік та надходження товарів та показника процентоміру на газовій ємкості, чим порушено п. 12 ст.3 Закону України від 06.07.95 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». ГУ ДПС у Запорізькій області вважає, що саме по собі ненадання документів, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), є підставою для застосування штрафної санкції, визначеної статтею 20 Закону № 265/95-ВР. Вважає оскаржуане рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа на стороні відповідача, також заперечила проти задоволення позовних вимог, та зазначила, що підтримуючи доводи відповідача, вважає, що правомірність податкового повідомлення-рішення в повні мірі підтверджена фактичними обставинами та документальними доказами, відповідно до норм чинного законодавства. Також зазначив, що не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР. Отже, відповідач діяв лише на підставі та в межах чинного законодавства України. Натомість позиція позивача викладена у позовній заяві є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою суду від 29.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) та буде розглянута протягом розумного строку, але не більше 60 днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.11.2024 залучено до участі у справі №280/9904/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658; адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А).
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Листом від 19.03.2024 №7667/7/99-00-09-03-01-07 (вх. №1601/8 від 19.03.2024) Державна податкова служба України повідомила про необхідність проведення контрольно-перевірочних заходів щодо суб'єктів господарювання, щодо яких за результатами аналізу даних, наявних в інформаційних системах ДПС України, встановлено низку суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю пальним, мають нульову податкову віддачу (ефективність) а нульову сплату податків на 1 літр, реалізованого пального, зокрема, ТОВ «Торгівельний дім КРІСТАЛ ПЛЮС».
Відповідно до доповідної записки від 28.03.2024 №955/04-36-09-03-07 та наказу №1220-п від 28.03.2024 призначено проведення фактичної перевірки TOB "ТД "КРІСТАЛ ПЛЮС" на підставі підпункту 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, , 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (підстава проведення фактичної перевірки - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 275 5-VI із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс), Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 - ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами), інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Перевірку провести з 29.03.2024 по 05.04.2024 за період з 21.01.2023 по дату завершення перевірки.
Згідно направлень №2357 та №2358 від 28.03.2024 службовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку ТОВ «Торгівельний дім КРІСТАЛ ПЛЮС» за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, 7.
У ході перевірки фахівці ГУ ДПС у Дніпропетровській області виявили наступні порушення:
п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, а саме: не ведення в порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
В ході проведення перевірки встановлено надлишки «газу скрапленого». Згідно фактичного показника процентоміру на газовій ємкості (максимальний об'єм 9 830 літрів) зазначено 70%, тобто 6 870 літрів. За даними РРО (Х - звіт) зазначено залишок 6 470,11 літрів (з урахуванням похибки) за ціною 26,45 грн. Загальна сума по товарним запасам, які не обліковуються в установленому законодавством порядку складає 10 580,00 грн.
29.03.2024 року оператором АЗС, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 7, Затонським Іваном, отримана під підпис письмова вимога перевіряючих щодо надання документів.
Докази надання документів відповідачу відсутні.
Дане порушення викладене в акті фактичної перевірки від 08.04.2024 №946/04-36-09-03/40258070.
У зв'язку з відмовою позивача від отримання, ознайомлення та підписання акту, складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки від 05.04.2024 року, який долучений до матеріалів справи та зазначено в акті перевірки.
На підставі акту фактичної перевірки від 08.04.2024 року за №946/04-36-0903/40258070, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.05.2024 №00084060709 на загальну суму 10 580,00 грн.
Відповідачем податкове повідомлення-рішення було направлено ТОВ «Торгівельний дім КРІСТАЛ ПЛЮС» поштою (долучає до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення номер відправлення №0600907481325 та номер повідомлення про вручення 0690043939650) Позивач не заперечив щодо отримання оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.
Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку оскаржено не було.
Отже, правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (пункт 61.2 статті 61 Податкового кодексу України).
Загальні вимоги до контрольно-перевірочного заходу податкового органу у вигляді фактичної перевірки, зокрема щодо порядку, підстав та умов її проведення, врегульовано також главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України.
Так, за приписами пункту 75.1 та підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
пп.80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлено статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (пункт 81.1 статті 81 Податкового кодексу України).
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).
Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки (пункт 86.5 статті 86 Податкового кодексу України).
Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання (пункт 86.6 статті 86 Податкового кодексу України).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції.
За змістом норми пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Суд погоджується з позицією відповідача, що не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності визначено Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652 (далі - Інструкція №332).
Згідно із підпунктом 5.2.2 Інструкції № 332, приймання СВГ (скраплений вуглеводневий газ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.
Пунктом 9 вказаної Інструкції № 332 визначено порядок приймання-здавання зміни та складання змінного звіту на АГЗС (АГЗП).
Згідно із п. 9.1 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю скрапленого вуглеводного газу (СВГ), результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС. Пунктом 9.2 передбачено, що під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно:
- визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок;
-вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об'єм СВГ;
-роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну;
-передають по зміні залишок грошових коштів.
Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП) (п. 9.3 Інструкції № 332).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно- правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Частинами першою та другою ст.9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як зазначає позивач звітні документи РРО, а саме Z-звіт (фіскальний звітний чек) РРО містять відомості, зокрема, про фактичні залишки пального та СВГ у літрах, кожного найменування у кожному з розхідних резервуарів. Визначальним для встановлення факту реалізації необлікованих товарно-матеріальних цінностей є встановлення розбіжностей між даними обліку позивача та фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей на АЗС, чого податковим органом зроблено не було. Відповідних вимірювань чи обрахунків фактичних залишків нафтопродуктів та СВГ на АЗС проведено не було і відтак не підтверджено існування об'єктивних відхилень наявних на АЗС нафтопродуктів та СВГ від даних обліку товариства. Таким чином, висновок про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" не підтверджується жодними доказами, а тому є безпідставним.
Позивачем до матеріалів справи були надані: копія Z-звітів 27.03.2024, 28.03.2024 та 29.03.2024 та копія журналу оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу що надійшов за період з 30.01.2024 по 13.06.2024.
Інших первинних документів позивач не надав.
Жодних спростувань, стосовно наведеного в акті перевірки порушення, не наводить.
Відповідач та третя особа наголошують, що висновки, викладені в акті фактичної перевірки від 08.04.2024 року за № 946/04-36 09-03/40258070, зроблені контролюючим органом на підставі неподання платником податків документів, що підтверджують облік та надходження товарів та показника процентоміру на газовій ємності.
Як вже зазначалося судом 29.03.2024 року оператором АЗС, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 7, отримана письмова вимога перевіряючих щодо надання документів за період з 21.01.2023 по 29.03.2024, про що свідчить підпис Затонського Івана.
Докази надання позивачем первинних документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, за зазначений період, відсутні.
Із тих документів, які надані позивачем до матеріалів справи та в межах перевірки, неможливо підтвердити облік, походження товарних запасів та достовірно перевірити їх залишки за перевіряємий період.
Суд погоджується з тим, що для встановлення факту облікування товарів в установленому порядку, слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Таким чином, з урахуванням положень підпункту 44.6 ПК України, оскільки до закінчення перевірки позивачем не надано посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Як вже зазначено вище, за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР, суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22 наголосив, що ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22.
Доводи позивача, що для встановлення факту реалізації необлікованих товарно-матеріальних цінностей є встановлення розбіжностей між даними обліку позивача та фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей на АЗС, чого податковим органом зроблено не було, суд не приймає, так як вони є не обгрунтованим, з огляду на наступне.
Встановити розбіжності між даними обліку позивача та фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей на АЗС, проведенням лише замірів не можливо, такі обставини встановлюються сукупністю дій, в тому числі шляхом проведення аналізу первинних документів, які позивач не надав, на вимогу контролюючого органу, що є самостійною підставою притягнення до відповідальності позивача.
З огляду на викладене суд вважає, що не надання документів про облік та походження товарних запасів підтверджує правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі №826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року).
При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
В цьому аспекті заслуговує на увагу правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 10.12.2020 року у справі №814/733/17, де суд наголосив, що ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Наведене у своїй сукупності на думку суду, підтверджує правильність дій контролюючого органу в питаннях призначення та проведення перевірки та безпідставність доводів позивача стосовно результатів проведеної перевірки.
Крім того, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не заявлено вимог про відсутність підстав для призначення та проведення фактичної перевірки за адресою: м. Дніпро, вул. Каштанова, буд. 7, в якому ним здійснюється діяльність. Як і не оскаржується сам наказ «Про проведення фактичної перевірки» 28.03.2024 року № 1220-п, а отже визнаються позивачем.
У зв'язку з цим, суд доходить до висновку, що контролюючим органом не було допущено порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки, таких обставин не викладено і позивачем.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими судом належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Згідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ Крістал Плюс» (69068, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 87, код ЄДРПОУ 40258070) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658; адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А)-відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 30.12.2024.
Суддя О.В. Конишева