30 грудня 2024 року Справа № 280/10167/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08301, Київська область, м. Бориспіль, а/с 115) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства ьобслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_1 як військовослужбовці Збройних Сил України, відрядженій для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 05.03.2022 по 31.05.2023 в розмірі 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, що у сумі становить 446 129 (чотириста сорок шість тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 25 коп.;
стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з 05.03.2022 по 31.05.2023 в розмірі 30 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, що у сумі становить 446 129 (чотириста сорок шість тисяч сто двадцять дев'ять) гривень 25 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до витягу з Наказу Міністра оборони України (по особову складу) від 05 березня 2022 року №94 позивачці присвоєно звання «лейтенант» та відряджено до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі. В період з 05 березня 2022 року по 18 серпня 2023 ОСОБА_1 проходила службу інженером-програмістом 1-ї категорії відділу автоматизації та телекомунікації Украероцентру. Вважає, що відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами) має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, за період з 05.03.2022 по 31.05.2023. В зв'язку з чим, 28 травня 2024 року на адресу відповідача було направлено заяву щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 05.03.2022 по 31.05.2023. Листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за №1-23.2/2132/24 від 10.06.2024 позивачку було повідомлено, що для вирішення питання про нарахування та виплату додаткової винагороди згідно Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» наказом Украероруху від 06.03.2024р. №69 «Про затвердження Положення про комісію з розгляду питань щодо нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та створення комісії», в Украерорусі була створена відповідна комісія та документи позивачки будуть передані для розгляду членам комісії. 18 липня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою щодо надання інформації в які строки буде розглянута її попередня заява щодо нарахування та виплату додаткової винагороди за період відповідного проходження служби. Проте жодної відповіді від відповідача отримано не було. Вважає таку бездіяльність щодо невиплати грошових коштів протиправною та просить позов задовольнити.
Ухвалою від 06.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Поновлено строк звернення до суду із даним позовом.
20.11.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де вказано, що пункт 1 Постанови № 168 не поширюється на військовслужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до Постанови № 104. Позивач була відряджена Міністерством оборони України із залишенням на військовій службі до державного підприємства, яке не підпорядковане Міністерству оборони України, а основні завдання і функції якого жодним чином не повязані зі здійсненням заходів з національної безпеки і оборони держави та її територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії ворога. Також вказує, що позивач захист суверенітету та територіальної цілісності і недоторканості України безпосередньо не здійснювала, та доказів протилежного до суду не надала. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що згідно із наказом Міністра оборони України від 05.03.2022 № 94 ОСОБА_1 було присвоєно військове звання «лейтенант» і відряджено до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) із залишенням на військовій службі.
Відповідно до Довідки про проходження військової служби від 18.04.2024 № 168, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , в період з 05 березня 2022 року по 18 серпня 2023 ОСОБА_1 проходила службу інженером-програмістом 1-ї категорії відділу автоматизації та телекомунікації Украероцентру.
28 травня 2024 року на адресу відповідача було направлено заяву щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 05.03.2022 по 31.05.2023.
Листом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за №1-23.2/2132/24 від 10.06.2024 позивачку було повідомлено, що для вирішення питання про нарахування та виплату додаткової винагороди згідно Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» наказом Украероруху від 06.03.2024р. №69 «Про затвердження Положення про комісію з розгляду питань щодо нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та створення комісії», в Украерорусі була створена відповідна комісія та документи позивачки будуть передані для розгляду членам комісії.
18 липня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача із заявою щодо надання інформації в які строки буде розглянута її попередня заява щодо нарахування та виплату додаткової винагороди за період відповідного проходження служби. Відповідь в матеріалах справи відсутня.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не виплати додаткової винагороди згідно Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, позивач звернулася із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого не одноразово було продовжено. Так, згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України №2738-IX від 16.11.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 р. за № 168 було прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби) , а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року (п. 5 Постанови №168). В подальшому до вказаної постанови Кабінетом Міністрів України були внесені зміни.
Суд зазначає, що постановою №168 визначено чіткий перелік осіб, яким може бути виплачена щомісячна додаткова винагорода і цей перелік не передбачає її виплату військовослужбовцям, які перебувають на службі в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, оскільки таке не входить до переліку міністерств та державних органів, зазначених в пункті 1 Постанови № 168.
Тобто, Постановою № 168 не передбачена виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, а відтак останнє не має підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 №1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України» та затверджено Положення про об'єднану військово-цивільну систему організації повітряного руху України, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про утворення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України таких структурних підрозділів, в тому числі регіональних структурних підрозділів на базі цього підприємства.
Відповідно до п. 4 цієї постанови грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Отже, враховуючи положення постанови №104, виплата щомісячної додаткової винагороди передбаченої постановою №168 не розповсюджується на військовослужбовців відряджених до державних органів, а грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, відряджених до державних органів, установ та організацій регулюється постановою №104.
Окрім того, суд зазначає, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 окремого доручення.
У спірному випадку встановлено та позивачкою не надано відомостей про її безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Суд також зазначає, що бажана позивачем винагорода гарантована приписами постанови КМУ № 168, для військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Отже, за змістом пункту 1постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, основною умовою для виникнення такого права є безпосередня участь особи у бойових діях або безпосереднє забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на територіях, де проводяться бойові дії.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач в підтвердження факту свої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не посилається на обставини, які б доводили, що вона приймала безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Матеріали справи не містять жодної інформації щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії перебуваючи саме на територіях, де проводяться бойові дії.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи з'ясовані обставини, досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08301, Київська область, м. Бориспіль, а/с 115) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30 грудня 2024 року.
Суддя А.В. Сіпака