в порядку судового контролю за виконанням судового рішення
27 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/7935/20
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/7935/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 09.09.2021, яким позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.11.2019 №348 "Про виконання рішення суду", яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (в межах норм безоплатної приватизації) земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2019 (вх. №К-2775/0/21-19 від 17.05.2019) про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (в межах норм безоплатної приватизації) земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених даним рішенням обставин справи та висновків суду.
Вказане рішення суду від 09.09.2021 у справі №240/7935/20 набрало законної сили 28 грудня 2021 року.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява (вх.№83277/23 від 08.12.2023), в якій позивач, керуючись ст. 382 КАС України, просив:
1) здійснити судовий контроль, визнавши протиправним та скасувати рішення Вільшанської сільської ради від 15.04.2021 №1009 "Про надання дозволу на розробку ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність";
2) зобов'язати Вільшанську сільську раду Житомирського району Житомирської області, правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, подати звіт про виконання судового рішення у встановлений строк щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили за виконавчим листом від 08.11.2019 №3320 2019 р., продовженого виконавчим листом №201062022p. від 09 серпня 2022 року.
Розглянувши в порядку письмового провадження вищезазначену заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду.
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтею 382 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеного вбачається, що судовий контроль за виконанням рішення суду у формі зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання такого рішення, є формою забезпечення виконання судових рішень. Передбачивши в Кодексі адміністративного судочинства України вищезазначений механізм, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що він зобов'язав вчинити суб'єкта владних повноважень у своєму рішенні.
Норма статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення. Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до відповідача - суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений статтею 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним. Вказаний
При цьому суд звертає увагу, що передбачена статтею 382 КАС України форма судового контролю за виконанням рішення суду, застосовується судом до відповідача - суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі №240/7935/20 за позовом ОСОБА_1 було Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області. В той час, як позивач у своїй заяві про встановлення судового контролю просить зобов'язати Вільшанську сільську раду Житомирського району Житомирської області подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.
Таким чином, позивач у поданій заяві фактично просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду суб'єктом (Вільшанською сільською радою), який не є відповідачем у справі №240/7935/20 та на якого жодних зобов'язань рішенням суду по даній справі покладено не було, що суперечить нормам ст. 382 КАС України.
При цьому, питання наявності між Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області та Вільшанською сільською радою Житомирського району Житомирської області відносин правонаступництва в частині зобов'язань, покладених на Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області рішенням від 09.09.2021 у справі №240/7935/20, судом не розглядалось, оскільки із такою заявою сторони до суду не звертались.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 (вх.№83277/23 від 08.12.2023) про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/7935/20 є очевидно безпідставною та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/7935/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович