Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 грудня 2024 року Справа№200/7352/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у відмові звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби за рапортом від 26 вересня 2024 року за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовляє у звільненні та не приймає до уваги, що батько позивача є інвалідом ІІІ групи та потребує сторонньої допомоги. На думку позивача є всі підстави для звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за своїм батьком. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 24.10.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву у якому вказав, що позивачем в даному випадку не надано підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення його батька та ОСОБА_2 являється інвалідом ІІІ групи, що не відповідає вимогам Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а твердження позивача про надання всіх необхідних документів які підтверджують необхідність здійснювати догляд за своїм батьком є необґрунтованими та безпідставним.
Вважає, що військова частина НОМЕР_2 діяла межах повноважень і у спосіб, що передбачені статтею 19 Конституції України та законодавством України та просить відмовити в задоволенні позову.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано на безпідставність позову з огляду на відсутність в матеріалах справи підстав для звільнення з військової служби, та недоведеність позовної вимоги представника позивача про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Просив відмовити в задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у відповідача - військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.
26.09.2024 позивач звернувся із рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) та Адміністрації Державної прикордонної служби України про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням абзацу 12 пункту З частини 12 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який с особою з інвалідністю третьої групи за загальним захворюванням, довічно, який відповідно до висновку №262 від 12.08.2024 Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи строком до 12.08.2025 року, та у якої відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
Так, до рапорту позивач додав наступні документи:
- копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_6 ;
- копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 - НОМЕР_1 ;
- копію витягу з Реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання ОСОБА_1 , в якому зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 від 12.04.2018, в якому зазначено, що батьком позивача є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_3 ;
- копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 ;
- копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 , в якому зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;
- копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_2 - НОМЕР_10 .
- копію витягу з Реєстру територіальної громади щодо адреси місця проживання ОСОБА_2 , в якому зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;
- копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 серії НОМЕР_11 , в якому «Вид пенсії: по інвалідності, 3 грп.загальне захворювання»;
- копію висновку №262 від 12.08.2024 Лікарсько-консультативної комісії КИП «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради, стосовно ОСОБА_2 , в якому зазначено, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи;
- копію довідки №262 від 12.08.2024 Лікарсько-консультативної комісії КНП «Снігурівська міська лікарня» Снігурівської міської ради, стосовно ОСОБА_2 ;
- копію консультативного висновку спеціаліста від 26.07.2024 КНП «Обласна офтальмологічна лікарня» Миколаївської обласної ради, стосовно ОСОБА_2 , в якому заначено, що ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги;
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_12 від 10.09.2024.
У вказаному рапорті бажання продовжувати військову службу позивач не висловив.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_4 ) від 07.10.2024 №08/Б-49/51 на звернення позивача від 26.09.2024, повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про звернення громадян» рапорт та додатки з клопотанням про звільнення надіслано за належністю на адресу місця проходження військової служби заявника.
В листі НОМЕР_13 прикордонного загону ДПК України (військова частина НОМЕР_2 ) №08/8278-24-Вих від 04.10.2024 про результати розгляду рапорту зазначено, що рапорт від 26.09.2024 адресований до Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов на адресу НОМЕР_13 прикордонного загону 03.10.2024 за №9086-24-Вх, стосовно звільнення за сімейними обставинами, командуванням НОМЕР_13 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) розглянуто по суті.
За результатами розгляду рапорту повідомлено, що заявником як підставу для звільнення з військової служби зазначено необхідність здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю III групи, проте надані документи не підтверджують наявності підстав для звільнення, на які посилається заявник, у зв'язку із наступним.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Заявником надано копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_10 серії НОМЕР_11 видане 23.12.2011 де зазначено: «Вид пенсії: По інвалідності, 3 грп. Загальне захворювання», що не відповідає вимогам вищезазначеної статті (який є особою з інвалідністю І чи II групи).
Зазначено, що керівництво НОМЕР_13 прикордонного загону при прийнятті рішень керується вимогами частини 2 статті 19 Конституції України (діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України).
У зв'язку з викладеним, в разі наявності підстав для звільнення з військової служби, запропоновано надати відповідний рапорт з поданням підтверджуючих документів, який буде розглянуто у встановленому порядку.
Не погоджуючись відмовою відповідача, вважаючи її неправомірною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачені такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Зокрема, згідно з абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно з абзацом 13 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції №170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26 червня 2024 року у справі №420/23353/23, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Як свідчать встановлені у справі обставини, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю у здійсненні постійного догляду за своїм батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи, і при цьому у нього відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ним.
В якості підстави відмови у звільненні позивача з військової служби відповідачем зазначено, що Заявником надано копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_10 серії НОМЕР_11 видане 23.12.2011 де зазначено: «Вид пенсії: По інвалідності, 3 грп. Загальне захворювання», що не відповідає вимогам підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Так, дослідженням змісту пенсійного посвідчення Безручка Миколая Павловича серії НОМЕР_11 , судом встановлено, що батьку позивача - ОСОБА_2 дійсно встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із загальним захворюванням безстроково.
Оскільки позивачем не доведено факту встановлення своєму батьку - ОСОБА_2 інвалідності І чи II групи (не надано документів, які б підтверджували встановлення такої групи інвалідності), суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби не надав відповідачу усіх необхідних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Доводи позову, якими позивач обґрунтовує заявлені у ньому вимоги, не спростовують висновків військової частини НОМЕР_2 про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, що викладені в листі НОМЕР_13 прикордонного загону ДПК України (військова частина НОМЕР_2 ) №08/8278-24-Вих від 04.10.2024 про результати розгляду рапорту.
Суд не надає оцінки документам, наданим позивачем на підтвердження потреби ОСОБА_2 в отриманні постійного догляду, оскільки, розглядаючи рапорт позивача про звільнення з військової служби, відповідачем не досліджувались такі документи та зміст листа військової частини НОМЕР_2 №08/8278-24-Вих від 04.10.2024 про результати розгляду рапорту позивача не містить доводів щодо надання оцінки зазначеним обставинам.
Суд також не приймає посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення його батька через відстутність зазначеного посилання у листі військової частини НОМЕР_2 №08/8278-24-Вих від 04.10.2024 про результати розгляду рапорту позивача.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби. У даних спірних відносинах військова частина НОМЕР_2 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові підстави для задоволення даного позову відсутні.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту від 26.09.2024, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Натомість відповідачем доведено, що у спірних відносинах він діяв обґрунтовано та правомірно. Тому, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повне судове рішення складено 30.12.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька