30 грудня 2024 рокуСправа №160/24546/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не переведення з 15.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не врахування показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2021-2023 роки;
- скасувати рішення від 22.07.2024 № 912280127936 про відмову в перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та не врахування показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки з урахуванням фактично виплаченої пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, про те що з 19.06.2016 року він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15.11.1991 №1788-ХІІ. Після досягнення 60 річного віку, позивач 15.07.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. 22.07.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням №912280127936 було відмовлено в перерахунку пенсії, обґрунтовуючи тим, що позивач вже отримує пенсію за віком. Представником позивача було направлено адвокатський запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії позивача. 02.08.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010307-8/159853 повідомило про те, що, за заявою від 24.06.2016 року позивачу з 19.06.2016 року йому вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, розмір якої обчислено за нормами Закону № 1058-IV та про те, що за заявою позивача від 15.07.2024 року вже було надано рішення пенсійного органу №912280127936 від 22.07.2024 року про відмову в перерахунку пенсії, оскільки відсутній законні підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якою сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-2021 роки. Позивач вважає, що пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV йому не призначалась, адже він отримує пенсію призначену згідно із п. «а» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, а отже це є первинним призначенням пенсії і повинен був застосовуватись показник середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-1, вважає таким що порушує його права, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідачів-1 та 2 - 18.09.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
01 жовтня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 15.07.2024 про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058. Розглянувши надані позивачем документи, Головним управлінням було встановлено, що позивач вже перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону №1058. У зв'язку з цим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №912280127936 від 22.07.2024 позивачу було відмовлено у переведенні на пенсію за віком у зв'язку з тим, що він вже отримує саме цей вид пенсії. Позивач вважає, що оскільки пенсію йому було призначено відповідно до ст. 114 Закону № 1058, а не відповідно до ст. 26 Закону № 1058, то він отримує інший вид пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Відтак, законодавцем передбачено лише 3 види пенсійних виплат. Враховуючи те, що "пенсія працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №№ 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах" не виділена у окремий вид пенсійних виплат, вочевидь такий тип пенсії належить до одного з трьох зазначених вище. Безпосередньо у п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 (тобто у статті, на підставі якій позивачу було призначено пенсію) зазначено наступне: на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відтак, законодавцем чітко визначений вид пенсії позивача пенсія за віком. Позивач у позові зазначає, що законом його виділено у окрему категорію осіб, які мають право на пільгове призначення пенсії. Це дійсно так, але пільги полягають у тому, що позивач має право на дострокове призначення пенсії за віком. Тобто, позивач має право на отримання загального виду пенсії, але зі зниженням віку для виходу на пенсію до 55 років. Також відповідачем-2 зазначено про те, що, Закон № 1058 не містить жодних особливостей для обчислення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст. 114 Закону № 1058, а отже розмір такої пенсії розраховується на загальних підставах, що в черговий раз підтверджує відповідність даного виду пенсії до пенсії за віком.
04 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 15.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.07.2024 № 912280127936 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. ОСОБА_1 з 24.06.2016 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зниженням пенсійного віку) відповідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Відповідно до Розділу ІІ «Трудові пенсії» Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788, трудові пенсії поділяються на: пенсія за віком; пенсії по інвалідності; пенсії в разі втрати годувальника; пенсії за вислугу років. Пенсія за віком врегульована статтями 12-22 Закону №1788 та ст. 26 Закону №1058. Відповідно до п. 16 Закону №1058, положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058 передбачено переведення з одного виду пенсії на інший з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справи, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, відсутні підстави для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії. Також, на виконання ухвали суду від 17.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
06 листопада 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій наведені аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.06.2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
За розрахунком пенсії (алгоритм розрахунку пенсії за віком) з пенсійної справи ОСОБА_1 , його загальний страховий стаж (повний) становить 43 роки 09 місяців 29 днів, страховий стаж до 01.01.2004 року становить 23 роки 02 місяці 27 днів, страховий стаж після 01.01.2000 року становить 13 років 07 місяців 02 дні, додаткові роки за Список №1 - 7 років. На момент призначення пенсії за віком - 19.06.2016 року, позивачу виповнилося 54 роки.
15 липня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком/здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки на момент досягнення пенсійного віку (60 років) згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності його заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №912280127936 від 22.07.2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії «Зміни надбаки» у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV зі змінами №2148.
Рішення мотивоване тим, що з 24.06.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зниженням пенсійного віку) відповідно пункту 2 статті 114 Закону, застосовано показник середньої заробітної плати за 2013-2015 роки. Відповідно п. 3 ст. 45 Закону, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону для призначення пенсії. Для застосування показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в пенсійній справі заявника немає законних підстав.
20 травня 2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом щодо надання інформації.
12 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010307-8/145421 повідомило про те, що з 19.06.2016 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1, обчислений на підставі довідок про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.11.2015 за № 293, від 24.06.2016 за № 91 та від 04.07.2018 за № 147, які видані ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», складає 7 повних років. Згідно наданих документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж складає 43 роки 9 місяців 29 днів (зарахований по 31.07.2017), у тому числі додаткові роки за Список № 1-7 років. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,43750. Заробітну плату розраховано за період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1995 та з 01.07.2000 по 31.05.2016 за даними системи персоніфікованого обліку. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації - 2,77573. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014 - 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 складає 22190,49 грн (7994,47 грн х 2,77573). Загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 , станом на 01.07.2024, складає 9897,22 грн, де: 9708,34 грн - розмір пенсії за віком (22190,49 грн х 0,43750); 188,88 грн - доплата за понаднормовий стаж (2361,00 грн х 8%).
01 серпня 2024 року представник позивача повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1
02 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010307-8/159853 повідомило ту ж саму інформацію та зазначило ті ж самі аргументи, що у попередньому листі №0400-010307-8/145421 від 12.07.2024 року та додатково зазначило про те що, 15.07.2024 ОСОБА_1 надав заяву про перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-2021 роки на момент досягнення ним віку 60 років. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було розглянуто заяву та прийнято рішення від 22.07.2024 за № 912280127936 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки відсутні законні підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019-2021 роки.
Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV, а також відмовою у здійсненні перерахунку пенсії із не застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021-2023 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року призначаються такі види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 13 Закону №1788-ХІІ встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права.
Так, згідно з п. а ст. 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004, визначає, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закон №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Тобто, і Законом №1788-ХІІ, на підставі якого позивачу призначено пенсію, і Законом №1058-IV передбачено такий вид пенсійних виплат як пенсія за віком.
За правилами ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до п. 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до п.16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, дія Закону №1788-ХІІ поширюється на визначення права особи на пенсію, зокрема, ст.13 Закону №1788-ХІІ встановлює виключно умови (пільги) дострокового виходу пенсії за віком, тоді як порядок і умови виплати цієї пенсії визначаються за правилами Закону №1058-IV.
Статтею 27 Закону №1788-ХІІ встановлено, що розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 24, 40 Закону №1058-IV.
Відповідно до ст. 24 Закону №1788-ХІІ страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Судом встановлено, що позивач після призначення йому пенсії (2016 рік) кожні 2 роки користувався правом на перерахунок пенсії, як працюючий пенсіонер.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже наведена правова норма передбачає можливість переведення з одного виду пенсії на інший та встановлює порядок, за яким при переведенні з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, показник середньої заробітної плати при переведенні має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1788-ХІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, не спростовано позивачем, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах від 15.07.2024 року та її перерахунком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021-2023 роки, призначена позивачу пенсія за віком на пільгових умовах вже була обчислена (нарахована) за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже в спірному випадку зміни виду пенсії не відбулось, оскільки призначення пенсії на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку) та призначення пенсії за віком на загальних підставах не є переведенням на інший вид пенсії.
При цьому і пенсія за віком на загальних підставах, і пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку розраховується відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки, положення ч.2 ст.40 Закону №1058-IV, на які посилається позивач, стосуються осіб, які вперше звернулися за призначенням пенсії за цим Законом, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування вказаної норми з огляду на те, що позивачу раніше вже була нарахована пенсія за віком на підставі Закону №1058-IV.
Суд вважає помилковим твердження позивача, що в спірному випадку при зверненні із заявою до пенсійного органу 15.07.2024 року, він набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 цього Закону.
Як зазначено вище, статтею 13 Закону №1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій, які полягають у зменшенні пенсійного віку у разі наявності певного трудового стажу. Втім вид пенсії та порядок її призначення відповідає умовам, що визначені Законом №1058-IV.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Як свідчать матеріали справи, позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV. З рішень про перерахунок пенсії позивача за 2017,2018,2020 роки також вбачається, що умовами призначення пенсії є: ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд зазначає, що згідно матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивач звертався до пенсійного органу із заявою від 15.07.2024 року саме про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки на момент досягнення пенсійного віку (60 років) згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, а не із призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
За наведених обставин суд вважає, що заява позивача від 15.07.2024 про перехід на пенсію за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), призначеної йому з 19.06.2016 року, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону № 1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 травня 2021 року у справі №185/1473/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 185/1389/17, від 27 березня 2020 року у справі № 335/8983/17, від 15 травня 2020 року у справі № 334/13/16-а, від 30 листопада 2023 року у справі №580/3792/23 та ін.
Натомість судом не вбачається підстав для застосування практики на яку посилається позивач, зокрема на правові висновки Верховного Суду у справах № 185/2603/17, №528/196/17, оскільки вони не можуть бути застосовані у даному спорі, так як висновки суду здійснені у правовідносинах, які не є подібними, тому що за обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про державну службу», а в подальшому при виявленні особами бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Суд також зазначає, що частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи позивачем не було наведено належними доказами протиправності дій відповідача у не здійсненні призначення та виплати пенсії за віком відповідно до Закону 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, у зв'язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева