30 грудня 2024 рокуСправа №160/21512/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
08.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 06.08.2020 на підставі пункту «б» ч. 1 ст. 12 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 06.08.2020, на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України №2262- XII від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 06.08.2020 призначити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням проведених платежів.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що наказом ГУНП в Дніпропетровській області №207 від 03.08.2020 (зі змінами внесеними наказом ГУНП від 24.06.2024 №633 о/с), за п. 4 ч. 1 ст. 7 позивача звільнено зі служби з 05.08.2020. Стаж служби для призначення пенсії у календарному обчисленні - 23 роки 04 місяці 11 днів, в пільговому обчисленні 32 роки 05 місяців 01 день. Водночас, відповідачем позивачу було призначено пенсію відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 53% від грошового забезпечення. Так, позивач стверджує, що відповідно чинного законодавства за відповідну вислугу років призначається пенсія на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 70%. Крім того, право позивача на призначення пенсії на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23, яким зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії за вислугу років з 06.08.2020, на підставі пункту "а" ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відносно ОСОБА_1 . Так, з приводу призначення належної пенсії, позивач 09.07.2024 звернувся до відповідача з відповідною заявою. Однак, листом №43505-30928/Р-01/8-0400/24 від 01.08.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у зв'язку з тим, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23 відповідача не зобов'язано вчинити будь-які дії. Вказана відмова пенсійного органу стала підставою для звернення позивач із казаним позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/21512/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
15.11.2024 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 в цій справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало подання та документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262, які долучено до матеріалів пенсійної справи. Водночас, зобов'язання щодо проведення будь-яких дій згідно з рішенням суду стосується тільки осіб, відповідно до яких прийняте рішення. Оскільки рішенням суду не зобов'язано органи Пенсійного фонду України вчинити будь-яку дію щодо ОСОБА_1 , тому проводити перерахунок його пенсії відповідно до наданих документів, підстави відсутні.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Відповідно до копії витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 03.08.2020 за №207 о/с відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) звільнено підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності, з 5 серпня 2020 року.
Стаж служби для призначення пенсії:
у календарному обчисленні: 23 роки 04 місяці 11 днів;
у пільговому обчисленні: не має;
загальнотрудовий стаж 28 років 07 місяців 02 дні
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено позивачу пенсію за вислугу років на підставі п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 53% від грошового забезпечення.
В подальшому, позивач не погодившись із бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не зарахування до календарної вислуги років, які дають право на призначення пенсії відповідно п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", вислуги в пільговому обчисленні, за певні періоди служби, у зв'язку із чим звернувся до суду із відповідною позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо:
не зарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, сформованої за періоди служби у оперативних підрозділах МВС України з 25.03.1997 року по 06.11.2015 року із розрахунку один місяць служби за півтора місяця, відповідно до послужного списку;
не підготовки та не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди служби:
з 25.03.1997 року по 01.08.2000 року - на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах неповнолітніх лінійного відділення на станції Дніпропетровськ-Південний УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 01.08.2000 по 02.10.2000 року - на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах неповнолітніх лінійного відділення на станції Дніпропетровськ-Південний УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 02.04.2001 по 14.07.2003 року - на посаді оперуповноваженого кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 14.07.2003 по 16.02.2004 року - на посаді заступник начальника-начальник кримінальної міліції лінійного відділу на станції Синельникове УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 16.02.2004 по 01.06.2005 року - на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 01.06.2005 по 07.08.2006 року - на посаді начальника сектору кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 07.08.2006 по 01.11.2007 року - на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 01.11.2007 по 16.11.2007 року - на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 16.11.2007 по 28.02.2008 року - на посаді начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 28.02.2008 по 10.04.2008 року - на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 10.04.2008 по 18.06.2009 року - на посаді начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 18.06.2009 по 14.09.2009 року - на посаді виконуючого обов'язки начальника відділу боротьбу з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 14.09.2009 по 03.08.2011 року - на посаді начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 03.08.2011 по 22.05.2015 року на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 22.05.2015 по 31.08.2015 року - на посаді начальника сектору розкриття майнових злочинів та злочинів проти особи відділу карного розшуку УМВС України на Придніпровській залізниці;
з 31.08.2015 по 06.11.2015 року - на посаді оперуповноваженого відділу попередження та викриття правопорушень на об'єктах легального обігу наркотичних засобів Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків Головного управління МВС України в Дніпропетровській області; із розрахунку один місяць служби за півтора місяця, та здійснити відповідний перерахунок вислуги років.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії за вислугу років з 06.08.2020 року, на підставі пункту "а" ч. 1 ст. 12 Закону України від 09.04.1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відносно ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №160/20290/23 апеляційну скаргу ГУНП в Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23 залишено без змін.
Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23 набрало законної сили 06.06.2024.
На виконання вказаних судових рішень, ГУНП в Дніпропетровській області підготовило та подало до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області подання про призначення №1019 від 28.06.2024 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого календарна вислуга років, яка дає право на призначення пенсії з урахуванням вислуги в пільговому обчисленні становить 32 роки 05 місяців 01 день.
В подальшому, 09.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій, зокрема, просив про призначення пенсії за вислугу років, на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Листом за №43505-30928/Р-01/8-0400/24 від 01.08.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачеві про те, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 в цій справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало подання та документи про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262, які долучено до матеріалів пенсійної справи. Водночас, зобов'язання щодо проведення будь-яких дій згідно з рішенням суду стосується тільки осіб, відповідно до яких прийняте рішення. Оскільки рішенням суду не зобов'язано органи Пенсійного фонду України вчинити будь-яку дію щодо ОСОБА_1 , тому проводити перерахунок його пенсії відповідно до наданих документів, підстави відсутні.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до пункту «а» частини 1 ст. 12 Закону України 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).
Згідно із частиною 1 статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, яка визначає, які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.
Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 1840/3347/18, від 22.08.2019 у справі №295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі №360/1432/19 та від 27.03.2020 у справі №569/727/17, від 23.06.2020 у справі №750/10827/16-а, від 20.01.2021 у справі №620/509/19 виклав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18. У вищезазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393».
Як видно з матеріалів справи, вислуга років позивача, з урахуванням вислуги років на пільгових умовах, становить більше 25 календарних років (32 роки 05 місяців 11 днів, з яких: 23 роки 04 місяці 11 днів - вислуга в календарному обчисленні, решта - вислуга років на пільгових умовах). Такі обставини не заперечуються відповідачем.
З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, відповідач, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII з тих підстав, що рішенням суду від 16.10.2023 у справі №160/20290/23, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024, не зобов'язано органи Пенсійного фонду України вчинити будь-яку дію щодо ОСОБА_1 , діяв протиправно.
Відповідно до пункту 1 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
У відповідності до пунктів 6, 17, 18 цього Порядку, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
У цій справі судом встановлено, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим ГУНП в Дніпропетровській області до відповідача було направлено подання про призначення пенсії та з 06.08.2020 року позивачу призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 48 Закону №2262-ХІІ визначено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а","в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Отже, право у позивача на пенсію відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виникло з наступного дня після звільнення його зі служби, а саме 06.08.2020 року.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним, з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом №8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom», заява 22414/93, рішення від 15 листопада 1996 року Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)),
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 06.08.2020 на підставі п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 06.08.2020 , з урахуванням проведених платежів
Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача виплачувати пенсію суд зазначає, що права позивача в цій частині на момент звернення до суду не порушені, оскільки така пенсія ще не призначена. Суд наголошує, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише порушені права позивача.
З огляду на викладене, зазначені позовні вимоги заявлені на майбутнє і є передчасними, отже не підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про визнання противоправною дію відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, суд вважає що така вимога у повній мірі охоплюється скасуванням рішення та зобов'язанням відповідача вчинити певні дії.
Самі по собі дії відповідача не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 807,47 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 06.08.2020 на підставі п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 06.08.2020, з урахуванням проведених платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 807 (вісімсот сім) грн. 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський