24 грудня 2024 року Справа 160/33182/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
16 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин.
За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Разом із тим, до позовної заяви надано клопотання про поновлення пропуску строку звернення до суду, в обґрунтування якого позивач зазначає, що він звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати не отриманих коштів. Відповідно до трекінгу Укрпошти лист отримано відповідачем 01.11.2024 року, однак відповіді надано не було. Додатково позивач зазначає, що по теперішній час проходить військову службу у військовій частині та у силу специфіки проходження служби не було можливості звернутися до суду у зв'язку з постійним перебуванням у відрядженнях, нарядах. Вказані обставини вважає поважними та просить прийняти їх для поновлення пропуску строку на звернення із позовною заявою.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо не нарахування та не виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за період з 2014 року по 2018 рік, є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 за № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній у рішенні Верховного Суду у справі №260/3564/22 від 06.04.2023 року.
Тобто, беручи до уваги вказані вище норми, судом встановлено, що з дня не виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за період з 2014 року по 2018 рік, минуло більше трьох місяців (стаття 233 КЗпП України із змінами починаючи з 19.07.2022), оскільки про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися разом з отриманням грошового забезпечення за відповідний місяць, що згідно положень законодавства здійснюється в наступному місяці за попередній.
Однак, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 16 грудня 2024 року, що свідчить про пропущений ним тримісячний строк звернення до суду про стягнення належного грошового забезпечення.
Крім того, суд критично ставиться до наведених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку звернення до суду, а саме - проходження військової служби, специфіки проходження військової служби, неможливість звернення до суду у зв'язку із постійним перебуванням у відрядженні, нарядах та віддаленням розташування військової частини від мережі Інтернет та відділень Укрпошти, оскільки на підтвердження вказаних обставин не надано жодного доказу.
Таким чином, проаналізувавши доводи викладені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, позивачем не надано і не наведено жодних доказів неможливості звернення до суду за захистом своїх прав, в тому числі шляхом надіслання позовної заяви засобами поштового, електронного зв'язку або за допомогою підсистеми «Електронний суд», з часу обізнаності про порушення його прав в частині невиплати йому грошового забезпечення у належному розмірі.
З огляду на викладене, підстави, зазначені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними, тому таке клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1 ст. 123 КАС України).
З урахуванням наведеного, позивачу необхідно зазначити інші підстави для поновлення строку звернення до суду та надати докази їх поважності.
Крім того, суд зазначає, відповідно до п. 4 ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, відповідно до частини першої статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно із частиною четвертою статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Ознайомившись зі змістом поданого позову суд встановив, що позивачем в якості відповідача за цим позовом визначено - військову частину НОМЕР_1 .
В той же час, суд зазначає, що позивач у прохальній частині позову просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову допомогу на оздоровлення за період з 2014 по 2018 рік. Однак, як вбачається з довідки про проходження військової служби (трудову діяльність) майора ОСОБА_1 , позивач з 21.08.2015 по 03.09.2015 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старший механік-водій військової частини - польова пошта НОМЕР_3 та з 30.05.2016 по 09.12.2016 - у військовій частині НОМЕР_2 на посаді інструктор штабу танкового батальйону військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , що позбавляє суд визначитись із належним складом сторін у справі, що свідчить про недоліки позовної заяви.
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.169 КАС України).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня отримання копії вказаної ухвали шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви в якій слід визначитись із складом сторін у справі та привести прохальну частину позову у відповідність до вимог пунктів 4 ч.5 ст. 160 КАС України (з доказами направлення учасникам справи копії позову з додатками у відповідності до ч. 9 ст. 44 КАС України).;
- вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду та надати докази їх поважності.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева