30 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/9186/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату мені пенсії з урахуванням індексації згідно постанов Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (№168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024) у сумі 1711, 68 грн. та 1295,06 грн. (разом 3006,74 грн.); зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 20.03.2024 року з урахуванням доплат, встановлених мені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури грошового забезпечення», за виконання роботи з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 10% до призначеної пенсії 09.05.2023 року, а також за науковий ступінь у розмірі 15% до призначеної пенсії 09.05.2023 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 позивачу проводився перерахунок його пенсії, однак пенсійний орган протиправно до неї застосовує обмеження та не виплачує індексацію відповідно до постанов КМУ №168, №185 за 2023-2024.
Крім того, вважає, що йому не виплачується підвищення до основного розміру пенсії за виконання роботи з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 10% до призначеної пенсії 09.05.2023 року, а також за науковий ступінь у розмірі 15%.
Позивач не погоджується з діями відповідача щодо обмеження розміру його пенсії, вважає такі дії протиправними та такими, що суттєво порушують його права.
З урахуванням наведеного позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 1), є особою з інвалідністю ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та на підставі поданої заяви від 09.05.2023, позивача з 09.05.2023 переведено на пенсію по II групі інвалідності від захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до статті 54 Закону №796-XII (в розмірі відшкодування фактичних збитків), що підтверджується рішеннями про перерахунок пенсії від 12.05.2015, від 31.05.2023.
З 31.03.2024 розмір пенсії з надбавками позивача складає 36 866,45 грн.
При цьому, розмір індексації обмежено з 01.03.2023 в сумі 1711,68 грн, та з 01.03.2024 в сумі 1295,06 грн.
01.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, проводити виплату пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанов КМУ №168, №185 за 2023-2024, а також з урахуванням підвищення до основного розміру пенсії за виконання роботи з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 10% до призначеної пенсії 09.05.2023 року, а також за науковий ступінь у розмірі 15%.
Листом від 02.08.2024 №9680-8645/К-02/8-0300/24 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що розмір пенсійної виплати позивача станом на 20.03.2024 складає 36 866,45 грн. Сума боргу на виконання рішення суду за період з 20.03.2024 по 31.07.2024 складає 58 157,33 грн.
Додатково зазначено, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 не містить зобов'язання щодо обчислення розміру пенсії без врахування обмеження індексації відповідно до постанов КМУ №168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024.
У зв'язку з обмеженням пенсійної виплати позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
09.04.1992 Верховної Радою України прийнято Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР та членів їх сімей (далі - Закон №2262-XII).
Законом України від 28.12.2007 №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною (частина п'ята), згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміну визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12 квітня 2016 року №1080-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року» (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення» Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Поряд з тим рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною перше речення та друге речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто усю частину сьому названої статті. Втрата із 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається “відсутньою» у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі №813/678/18, від 31 березня 2021 року у справі №815/3000/17 та інших.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача, а також ураховуються судом у ході розгляду цієї справи.
Таким чином, аргументи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.
Судом встановлено, що право позивача на виплату пенсії без застосування обмеження максимальним розміром було захищене судовим рішенням від 05.04.2024 у справі №140/1135/24.
Отже, вказане рішення суду відповідно до вимог статті 129-1 Конституції України, стаття 370 КАС України повинне в обов'язковому порядку виконуватись незалежно від подальших перерахунків пенсії.
Судом встановлено, що здійснюючи перерахунок пенсії позивача відповідач визначив підсумок пенсії в розмірі 36 866,45 грн, при цьому застосовано обмеження розміру індексації з 01.03.2023 в сумі 1711,68 грн, та з 01.03.2024 в сумі 1295,06 грн.
Отже, пенсія позивача надалі обмежується відповідачем, хоча законодавчі норми для такого обмеження відсутні. Тому такі дії відповідача є протиправними.
Що стосується, позовної вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 20.03.2024 року з урахуванням доплат, встановлених на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури грошового забезпечення», за виконання роботи з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 10% до призначеної пенсії 09.05.2023 року, а також за науковий ступінь у розмірі 15% до призначеної пенсії 09.05.2023 року, суд зазначає, що за висновком Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №328/4303/16-а (2-а/328/8/17) органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.
Таким чином, в даному випадку, включення у довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 до складових грошового забезпечення, зокрема, доплат, встановлених на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури грошового забезпечення», за виконання роботи з таємними виробами, носіями, документами у розмірі 10% до призначеної пенсії 09.05.2023 року, а також за науковий ступінь у розмірі 15% до призначеної пенсії 09.05.2023 року, не відноситься до компетенції Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Тому, в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження індексації відповідно до постанов КМУ №168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату мені пенсії з урахуванням індексації згідно постанов Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (№168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024) у сумі 1711, 68 грн та 1295,06 грн, відповідно (разом 3006,74 грн), з урахування раніше виплачених сум
В задоволенні решти вимог відмовити.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 індексації пенсії відповідно до постанов КМУ №168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації згідно постанов Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (№168 від 24.02.2023 та №185 від 23.02.2024) у сумі 1711, 68 грн та 1295,06 грн, відповідно (разом 3006,74 грн.), з урахування раніше виплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Ю.Ю. Сорока