Провадження № 1-кп/243/1096/2024
Справа № 243/9555/24
30 грудня 2024 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №62023050010003562 від 26 вересня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницький, громадянина України, одруженого, дітей на утриманні немає, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, сапера другого інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №46 від 27 лютого 2022 року солдата ОСОБА_3 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 27 лютого 2022 року призначено на посаду сапера другого інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 .
Разом з солдатом ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_1 проходить військову службу молодший сержант ОСОБА_5 який згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №50 від 01 березня 2022 року призначений на посаду командира 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 16, 17, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України (зокрема - положень ст. 3 про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю) та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках.
Також, статтями 21, 22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтею 195 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, військовослужбовці мають право застосовувати зброю - для захисту свого здоров'я і життя, здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу. Застосуванню зброї повинно передувати попередження про намір застосувати зброю і постріл у гору. У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.
Пунктом 2 розділу 10 «Особливості збереження стрілецької зброї, боєприпасів та ручних гранат під час ведення бойових дій, проведення антитерористичної операції» «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженої Наказом Міністра оборони України 29 червня 2005 року № 359, передбачено, що військовослужбовці отриману стрілецьку зброю та боєприпаси повинні постійно тримати при собі.
Згідно з розділом 6 «Поводження з гранатами, догляд і зберігання», Загальних положень «Прийомів і правил метання ручних гранат», розділу 7 «Прийоми і правила метання ручних осколкових гранат» «Настанови зі стрілецької справи (Ручні гранати)» розробленої в Головному управлінні бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України і затвердженої Головним Командуванням Сухопутних військ у 2005 році (надалі - Настанова), всі запаси гранат і запалів, крім тих, що носять з собою, зберігають у заводській укупорці, гранати переносяться військовослужбовцями в гранатних сумках, запали до гранат розміщуються в них окремо від гранат, при цьому кожний запал повинен бути загорнений в папір або чисту ганчірку, а заряджати гранату (вставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням, а переносити гранати без сумок забороняється. На заняттях і навчанні метання гранат проводять за командою командира, а в бою - в залежності від обставин, за командою або самостійно.
В абзаці 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: не вживати під час проходження військової служби наркотичні засоби, психотропні речовини, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Разом з цим, солдат ОСОБА_3 неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив порушення вищевказаних вимог законодавства та вчинив злочин за наступних обставин:
26 вересня 2023 року приблизно о 13 год. 50 хв., солдат ОСОБА_3 перебуваючи в коридорі приватного будинка, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , без мети умисного заподіяння тілесних ушкоджень або смерті іншій людині, в порушення положень Військової присяги, вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 2 Розділу 10 «Особливості збереження стрілецької зброї, боєприпасів та ручних гранат під час ведення бойових дій, проведення антитерористичної операції», «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», затвердженої Наказом Міністра оборони України 29 червня 2005 року №359, Розділу 6 «Поводження з гранатами, догляд і зберігання», Загальних положень «Прийомів і правил метання ручних гранат», розділу 7 «Прийоми і правила метання ручних осколкових гранат» «Настанови зі стрілецької справи (Ручні гранати)» розробленої в Головному управлінні бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України і затвердженої Головним Командуванням Сухопутних військ у 2005 році, діючи зі злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг це передбачити, порушив правила поводження з бойовими припасами - ручною оборонною осколковою гранатою типу Ф-1, достеменно знаючий, що зазначений предмет становить підвищену небезпеку для оточуючих, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не виконуючи бойових завдань за призначенням на бойових позиціях, за відсутності обґрунтованих обставин для застосування гранати та її метання, впустив на землю ручну оборонну осколкову гранату типу Ф-1 споряджену запалом УЗРГМ, в якій запобіжна чека знаходилась в розігнутому положенні, в наслідок чого відбувся вибув в результаті, якого командир 1 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді вибухової травми: вогнепального осколкового сліпого поранення м'яких тканин лівої привушної ділянки з ушкодженням лівої привушної залози; множинних вогнепальних осколкових сліпих поранень м'яких тканин передньої поверхні грудної клітини зліва, лівого плеча, лівого передпліччя, лівого колінного суглоба та лівої гомілки, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 414 КК України,а саме порушення правил поводження із боєприпасами, що заподіяло потерпілому тілесні ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся, визнав у повному обсязі обставини, викладені у обвинувальному акті. Також висловив клопотання про закриття кримінального провадження за примиренням із потерпілим, оскільки вони з ним примирилися, матеріальну та моральну шкоду він повністю відшкодував.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, клопотання обвинуваченого підтримав, просив справу закрити у зв'язку із його примиренням із обвинуваченим. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив закрити кримінальне провадження у зв'язку із тим, що сторони примирилися.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, щодо можливості задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 ..
Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Постановою Пленуму Верховного суду України № 12 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення осіб від кримінальної відповідальності», передбачені підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим, а саме: скоєння особою вперше злочину невеликої тяжкості; відшкодування збитків або усунення спричиненої шкоди.
У абз. 6 -му, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення осіб від кримінальної відповідальності», під повним відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.
За змістом п.4 Постанови, умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Судам слід мати на увазі, що потерпілим може бути лише фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнано потерпілим відповідно до ч. 2 ст. 49 КПК. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Звільнення від кримінальної відповідальності - це здійснювана відповідно до кримінального та кримінального процесуального законів відмова держави від застосування заходів кримінально-правового характеру до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, в якому реалізується прагнення держави ефективно і раціонально вести боротьбу зі злочинністю без застосування покарання і взагалі без ухвалення судом обвинувального вироку. В цьому інституті кримінального права одночасно реалізується принцип економії кримінальної репресії, гуманізму та індивідуалізації відповідальності.
Аналіз чинного законодавства та судової практики дозволяє дійти до висновку, що в даному випадку звільнення від кримінальної відповідальності наступає за таких умов: відсутність судимості у обвинуваченого, його примирення із потерпілим, відшкодування саме потерпілому збитків, та або усунення заподіяної йому шкоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, повністю визнав свою провину та розкаявся у скоєному, за службовою характеристикою ОСОБА_3 займаній посаді відповідає, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, примирився з потерпілим та відшкодував йому матеріальну та моральну шкоду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити, а ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим ОСОБА_5 ..
Згідно із ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Як було вище зазначено, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 закрито на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 лютого 2024 року (справа № 930/497/23, провадження № 51-4798км23).
У кримінальному провадженні понесені витрати на суму 9466 грн. 00 коп., а саме за проведення судової експертизи КСЕ-19/105-24/901 від 14 березня 2024 року.
Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК України, суд приходить до висновку, що витрати, пов'язані на залучення експертів вартістю 9466 грн. 00 коп. слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст. ст. 8, 124, 284, 372, 395 КПК України, суд,-
Клопотання ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 414 КК України, на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням ОСОБА_3 з потерпілим ОСОБА_5 .
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010003562 від 26 вересня 2023 року(ЄУН 243/9555/24, провадження № 1-кп/243/1096/2024) за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України - закрити.
Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 судом не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів в сумі 9466 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 00 коп. в дохід держави.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвалу постановлено у нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 30 грудня 2024 року, о 15 год. 15 хв..
Головуючий-суддя: ОСОБА_1