27 грудня 2024 року
Справа № 705/1662/24
Провадження № 22-ц/821/1793/24
Категорія: 305010900
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Гладиш О. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнеренка Ігоря Вікторовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у складі судді Гудзенко В. Л., повний текст рішення виготовлений 12.09.2024,
В березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шахов О. М. звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 06.10.2023 о 15 год. 00 хв. на 599 км. + 450 м а/д М-30, Уманський район Черкаська область ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ЗАЗ 1102», д.н.з НОМЕР_1 , здійснюючи поворот ліворуч, пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., перед початком руху водій не переконався, що це буде безпечно, створив аварійну ситуацію автомобілю, що рухався в попутному напрямку, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , з'їхав в кювет, лісосмугу та здійснив перекидання на правий бік. В результаті чого автомобіль «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, а водія ОСОБА_1 було доставлено до Уманської ЦРЛ. Водій і пасажир автомобіля «ЗАЗ 1102», д.н.з НОМЕР_1 , тілесних ушкоджень не отримали та автомобіль механічних пошкоджень не отримав. Своїми діями водій автомобіля «ЗАЗ 1102», д.н.з НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 122 КУпАП.
19.10.2023 позивач звернулася до ФОП ОСОБА_3 з заявою про встановлення вартості матеріального збитку та встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 .
05.12.2023 Уманський міськрайонний суд Черкаської області виніс постанову у справі № 705/5622/23, якою провадження у справі відносно ОСОБА_2 було закрито та під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_2 сплатив штраф за порушення ст. 122 КУпАП, тобто відповідач визнав свою вину за вчинення ДТП.
19.10.2023 ОСОБА_1 оплатила вартість експертизи в сумі 8000 грн. Відповідно до звіту № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ автомобіля складає 860327,65 грн. Загальна вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 - 953798,65 грн.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована ПАТ «СГ «ТАС». 13.10.2023 позивач звернулася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, однак 26.10.2023 їй було відмовлено в такій виплаті. З метою врегулювання спору ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідачів з питанням щодо ремонту автомобіля в досудовому порядку, однак результати виявилися марними, тому позивач була вимушена звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивач просила суд стягнути з ПАТ «Страхова Група «ТАС» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі суми страхового відшкодування, в сумі 160000 грн та стягнути з ОСОБА_2 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 793798,65 грн. Також позивач у позовній заяві зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у тому числі судові витрати на професійну правничу допомогу, вартості експертного висновку, що складають 38000 грн та вказала, що докази сплати судових витрат та їх розрахунок, будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
17.05.2024 ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишено без розгляду, у зв'язку з добровільною сплатою страхового відшкодування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року заявлені вимоги задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, в якості відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 793798,65 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати виконання робіт по проведенню оцінки автомобіля та складення звіту № А10-27 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_3 в розмірі 8000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 7937,99 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 створив аварійну ситуацію автомобілю Lexus д.н. НОМЕР_2 , який з'їхав в кювет, лісосмугу, та здійснив перекидання на правий бік та отримав механічні пошкодження, що було встановлено постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2023.
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик не має обов'язку здійснити страхове відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком.
ПАТ «Страхова Група «ТАС» здійснило на користь потерпілої ОСОБА_1 , виплату страхового відшкодування у розмірі 158400 грн (160000 грн - ліміт згідно Полісу АР/8656559 від 24.08.2023; 1600 грн - франшиза згідно Полісу АР/8656559 від 24.08.2023).
Позивачем надано звіт № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , який проведений ФОП ОСОБА_3 , згідно якого загальна вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 становить 953798,65 грн.
На підтвердження понесення позивачем витрат пов'язаних із залученням експерта, було надано платіжну інструкцію за проведення вказаної оцінки експерта, згідної якої позивачем було сплачено 8000 грн.
Тому, суд першої інстанції вважав доведеним факт завдання матеріальних збитків позивачу, натомість критично оцінив твердження представника відповідача щодо того, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та створенням аварійної обстановки, оскільки належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача до суду не надано. Крім того, відповідачем не було спростовано суму відновлювального ремонту, та клопотань про витребування доказів та призначення експертизи у визначеному законодавством порядку заявлено не було.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Кушнеренко І. В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем було надано до суду докази того, що її автомобіль отримав механічні пошкодження внаслідок ДТП, проте він вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що вказані пошкодження та відповідно матеріальна шкода завдані позивачу саме з вини відповідача.
Зазначив, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, проте вказана обставина жодним чином не свідчить про те, що він створив аварійну ситуацію для позивача, внаслідок чого їй завдана матеріальна шкода.
Також, вважав, що звіт про оцінку автомобіля не може бути належним доказом, оскільки експерт при проведенні даного звіту не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відзив на апеляційну скаргу
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шахов О. М. у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, мотивуючи тим, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи.
Зауважив, що скаржник на підтвердження доводів, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача ОСОБА_2 та створенням аварійної обстановки, належних та допустимих доказів не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій
Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2023 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , за ознаками ч. 5 ст. 122 КУпАП - закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення /а.с. 44-46/.
Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн, відповідно до постанови поліцейського ВПД № 2 Макогоненко С. М. від 06.10.2023.
19.10.2023 позивач звернулася до ФОП ОСОБА_3 з заявою про встановлення вартості матеріального збитку та встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 .
19.10.2023 ФОП ОСОБА_3 складено дефектну відомість огляду транспортного засобу автомобіля «Lexus NX 200» /а.с. 34-35/.
Відповідно до звіту № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ автомобіля складає 860327,65 грн в т.ч. ПДВ 20% за винятком вартості ремонтно-відновлюваних робіт. Загальна вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 - 953798,65 грн (у тому числі 93471 грн величина втрати товарної вартості автомобіля) /а.с.6-33/.
Відповідно до платіжної інструкції ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_3 кошти у розмірі 8000 грн за проведену експертизу згідно рахунку-фактури № 189 від 19.10.2023 /а.с. 40/.
ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність згідно полісу № АР/8656559 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в АТ «СГ «ТАС» /а.с. 43/.
20.10.2023 ОСОБА_1 звернулася до АТ «СГ «ТАС» із заявою про страхове відшкодування, в якій просила здійснити виплату страхового відшкодування шкоди заподіяної внаслідок пошкодження транспортного засобу «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 під час ДТП, яке відбулося з вини водія автомобіля ЗАЗ 1102 д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , та погодилася із сумою виплати 158 400 грн /а.с. 68/.
Згідно платіжної інструкції № 409138 від 01.05.2024 АТ «СГ «ТАС» здійснило страхове відшкодування по договору № АР 8656559 від 24.08.2023 ОСОБА_1 на суму 158400 грн /а.с. 70/.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність чи відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції, зазначеним вище вимогам закону відповідає, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.
У постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц (провадження № 61-20728св19), від 18 березня 2020 року в справі № 328/2750/18 (провадження № 61-13747св19), від 29 квітня 2020 року в справі № 638/1557/18 (провадження 61-3954св19), від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 (провадження № 61-12514св21) зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 було притягнуто за ч. 1 ст. 122 КУпАП та вказана обставина не свідчить про те, що він спричинив аварійну ситуацію позивачу та внаслідок чого їй було завдано матеріальної шкоди.
Відповідачем ОСОБА_2 та його представником - адвокатом Кушнеренко І. В. не було надано належних доказів щодо відсутності його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а відтак презумпції його вини в деліктних правовідносинах не спростовано.
Тим більш, постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2023, яка 18.12.2023 набрала законної сини, та на сьогоднішній день є чинною, встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №185484 від 06.10.2023, ОСОБА_2 06.10.2023 о 15 годині 00 хвилин на 599 км+450 м а/д М-30 Уманський район, керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, д.н. НОМЕР_1 , здійснюючи поворот ліворуч пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. перед початком руху, в одній не переконався, що це буде безпечно, створивши аварійну ситуацію автомобілю, що рухався в попутному напрямку, що спричинила ДТП автомобілю Lexus д.н. НОМЕР_2 , який з'їхав в кювет, лісосмугу, та здійснив перекидання на правий бік, автомобіль Lexus д.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а водія доставлено до Уманської ЦРЛ, водій і пасажир ЗАЗ 1102 д.н. НОМЕР_1 , тілесних ушкоджень не отримали, механічних пошкоджень теж. Своїми діями водій порушив вимоги п.10.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 122 КУпАП.
Відносно ОСОБА_2 поліцейським ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Макогоненком С. М. винесено постанову серії БАД №346812 від 06.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно постанови 06.10.2023 о 15.00 год на 539 км+150м а/д М-30 ОСОБА_2 , керуючи ТЗ ЗАЗ1102 д.н. НОМЕР_1 , здійснив поворот ліворуч через перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.49, чим порушив ПДР України. ОСОБА_2 вказана сума штрафу сплачена, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0234910477 від 17.10.2023. Отже, наявними матеріалами підтверджено, що 06.10.2023 працівниками поліції було притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КУпАП, що мало місце за тих самих обставин, що вказані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №185484 від 06.10.2023.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , за ознаками ч. 5 ст. 122 КУпАП закрито на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, а не за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована АТ «СГ «ТАС», що підтверджується полісом АР/8656559 від 24.08.2023.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до приписів ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV у разі страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю майну третьої особи.
Колегія суддів, зазначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В аб. 3 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 року у справі №337/1673/16-ц та від 20.06.2019 року у справі № 362/5422/15.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи те, що ПАТ «Страхова Група «ТАС» добровільно сплатила страхове відшкодування в погодженому з позивачем розмірі 158 400 грн, та виконала свій обов'язок перед позивачем у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 завданої матеріальної шкоди у розмірі 793798,65 грн.
Надаючи оцінку доводам скаржника відносно того, що звіт про оцінку автомобіля не може бути належним доказом, оскільки експерт при проведенні даного звіту не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, колегія суддів враховує наступне.
У відповідності до ч. ч. 1 та 2 ст. 76 ЦПК України, яка регламентує докази, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Водночас, згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо доводів представника відповідача про те, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу звіту № А10-27 від 04.11.2023 виконаний ФОП ОСОБА_3 , не є належним і допустимим доказом розміру заподіяної шкоди, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 34.4 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Аналізуючи положення ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід виснувати, що його положеннями передбачено два види доказів для встановлення розміру матеріального збитку звіт про оцінку, виконаний оцінювачем, та висновок про оцінку, виконаний експертом.
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ (далі Закон № 2658) визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2658 суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.
Статтею 7 Закону № 2658 передбачено, що у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону № 2658 звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
У п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092 зазначено, що Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Відповідно до п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Згідно п. 1.3 Методики, її вимоги є обов'язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Пунктом 4.3 Методики визначено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.
Наданий стороною позивача звіт № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , який виконаний ФОП ОСОБА_3 , проведений згідно Закону №2658 та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092. За таким звітом оцінку виконано ФОП ОСОБА_3 , який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат №37/21 від 22.01.2021), а проведення оцінки здійснено оцінювачем ОСОБА_4 , який знаходиться в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 та має вищу освіту і кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» із спеціалізацією в межах напрямку «Оцінка дорожніх транспортних засобів» (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серії МФ № 6322 від 04.10.2008).
У зв'язку з вищенаведеним, апеляційний суд приходить до висновку, що оцінка проведена уповноваженою на те особою, а відповідний звіт про оцінку є належним та допустимим доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.
Доводи скаржника про відсутність у звіті про оцінку відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність не нівелюють доказове значення такого документу, оскільки такий доказ не є експертним висновком в розумінні положень ст. ст. 102, 106 ЦПК України, а законом не передбачено обов'язковості наявності у звіті про оцінку майна письмового попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до звіту № А10-27 від 04.11.2023 про оцінку автомобіля «Lexus NX 200», д.н.з НОМЕР_2 , проведеної ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ автомобіля складає 860327,65 грн в т.ч. ПДВ 20% за винятком вартості ремонтно-відновлюваних робіт. Загальна вартість матеріального збитку завданого ОСОБА_1 - 953798,65 грн (у тому числі 93471 грн величина втрати товарної вартості автомобіля).
Надаючи оцінку доводам скаржника відносно того, що звіт про оцінку автомобіля не може бути належним доказом, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки даний висновок ніякими доказами відповідача не був спростований, клопотань про призначення судової експертизи сторона відповідача не заявляла.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін відповідно до положень ст. 375 ЦПК України.
Щодо судових витрат, то відповідно до п.п. «б» та «в» п. 4) ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кушнеренка Ігоря Вікторовича - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 грудня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Т. Л. Фетісова