Справа № 543/1122/23 Номер провадження 22-ц/814/2793/24Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
19 грудня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Чумак О. В.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Овчаренко Ярослави Олександрівни
на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року у складі судді Гришко О. Я.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У листопаді 2023 року представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з вказаним позовом та посилаючись на прострочення боржника за договором про споживчий кредит № 75552784 від 07.05.2021, просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 39 797,46 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 07.05.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 75552784, згідно умов якого сума позики становить 13 000 грн, строк позики становить 30 днів, процентна ставка (базова фіксована) становить 1,99, яка нараховується за кожен день користування позикою.
Вказував, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти в сумі 13 000 грн.
27.01.2022 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило належні йому права вимоги, ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло належні ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором позики № 75552784 від 07.05.2021, що укладений з відповідачем.
Проте відповідач свої зобов'язання за договором позики належним чином не виконує, заборгованість за Договором не погашає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує, в результаті чого станом на 28.09.2023 загальний розмір заборгованості становить 39 797,46 грн, з яких: 13 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 26 559,55 грн заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 29,91 грн нараховані 3% річних, 208,00 грн інфляційні витрати.
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 75552784 від 07.05.2021 у розмірі 39 797,46 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами кредитних правовідносин та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко Я. О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, оскільки позов та додатки до нього не містять підтверджень того, що відповідач розумів та ознайомився і погодився з будь-якими іншими документами, крім договору позики.
Вказує, що Правила, на які посилається позивач у позові і з якими погодився суд першої інстанції, могли бути змінені позивачем в буд-який час шляхом зміни їх на сайті, а тому не зрозуміло в якій саме редакції Правила були надані відповідачу на ознайомлення та погоджені ним при укладенні договору позики.
Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Правил розумів відповідач та ознайомлювався і погодився з ним, підписуючи договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем грошових коштів у позику взагалі містили умови, зокрема, щодо порядку сплати процентів за користування коштами, строків Договору та строку користування позикою.
Зазначає, що самим Договором № 75552784 чітко визначено строк його дії, як і строк позики, що становить 30 днів, тобто діє до 06.06.2021, проте позивач просить стягнути проценти за користування кредитом аж до грудня 2021 року, що є неправомірним, незаконним, не відповідає умовам Договору та нормам законодавства.
При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Тобто, після 06.06.2021 позивач не міг нараховувати ставку, яка передбачена за правомірне договірне використання коштів, а нарахування процентів після закінчення строку позики та Договору повинно відбуватися на підставі статті 625 ЦК України.
Отже, розмір процентів за користування позикою в межах встановленого договором строку становить лише 3 471 грн, за позастрокове користування кредитними коштами сума процентів становить 107,92 грн - 3% річних та 12,95 грн. У свою чергу відповідачем було сплачено кошти в сумі 17 743,15 грн, а отже погашено позику, проценти за договором на загальну суму 16 471 грн станом на вересень 2021 року та 1272,15 грн за користування коштами та інфляційні витрати за статтею 625 ЦК України, а тому жодної заборгованості перед позивачем у відповідача не існує.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Коллект Центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 07.05.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75552784, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики становить 13 000 грн, строк позики 30 днів, дата повернення позики (останній день) 06.06.2021, процентна ставка (базова/день) - 1,99% (фіксована), знижена процентна ставка/день - 0,89% (застосовується відповідно до умов Програми лояльності), процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2.70% за день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 324,85%, орієнтовна загальна вартість позики становить 16 471 грн.
Відповідно до пункту 5 Договір позики було укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Фінансова установа зобов'язання за договором від 07.05.2021 виконала та зарахувала на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 13 000 грн, що підтверджується повідомленням директора ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС».
За договором факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило шляхом продажу ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників кількістю 8518 осіб.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 TOB «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 75552784 у розмірі 39 559,55 грн, з яких: 13 000 грн - сума наданої позики, 26 559,55 грн - сума заборгованості за процентами.
10 січня 2023 року між ТОВ «ФК Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні йому права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № 75552784 у розмірі 39 797,46 грн, з яких: 13 000 грн - сума позики, 26 559,55 грн - сума заборгованості за процентами, 237,91 грн - відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно статті 625 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр», суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 27.01.2022 узгоджується з наявними у справі доказами та не суперечить їм, а нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, заявлених до стягнення з відповідача, проведене з дотриманням умов Договору позики та Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» у редакції, затвердженої протоколом Загальних зборів учасників Товариства № 11/02/21 від 11.02.2021. Саме ця редакція була розміщена на сайті позикодавця на дату укладення договору позики з відповідачем - 07.05.2021, що ним не спростовано, та відповідно була доступна для безперешкодного ознайомлення в особистому кабінеті відповідача.
При цьому суд відхилив доводи відповідача, що він не погоджував заявлені позивачем умови надання позики та такі не підписував, крім самого Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 75552784, який ним у повному обсязі виконано.
Правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 333/5483/20, суд першої інстанції до уваги не взяв, вважаючи, що укладаючи договір позики онлайн відповідач не був позбавлений можливості детально ознайомитися з Правилами надання грошових коштів у позику, що він власноручно підтвердив, підписавши Договір позики, де зазначено, що він ознайомився на сайті в мережі інтернет http://mycredit.ua/ru/documentts-license/ з інформацією щодо позикодавця та його послуг, яка передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.
Проте, суд дав неправильну оцінку доказам на підтвердження погодження сторонами істотних умов договору позики з додержанням обов'язкової письмової форми, встановленої статтями 207, 1047 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частинами першою, другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).
Згідно Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Разом з тим, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджені рішенням Загальних зборів учасників товариства 11.02.2021, не містять підпису позичальника та заперечуються відповідачем, як такі, що становлять умови погодженого сторонами договору позики.
Згідно з частинами першою-другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що надані позивачем по справі Правила надання грошових коштів у позику розумів відповідач та ознайомився з ними, підписуючи Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 7555274 від 07.05.2021.
Колегія суддів вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин і правила частини першої статті 634 ЦК України щодо договору приєднання, оскільки у самому Договорі позики № 7555274 не зазначено редакції Правил надання грошових коштів у позику, що регулюють інші умови правочину, до яких приєднався відповідач, вважаючи їх невід'ємною частиною укладеного договору, а висновки суду, що саме затверджені Загальними зборами товариства 11.02.2021 Правила були розміщені на сайті позикодавця на момент підписання спірного договору відповідачем наявними у справі доказами не підтверджуються та ґрунтуються на припущеннях, що за умови заперечення відповідачем таких обставин, підлягало встановленню судом з дотриманням правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів судом на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Таким чином, всі інші умови надання грошових коштів у позику, крім тих, що зазначені у підписаному відповідачем Договорі позики № 7555274 від 07.05.2021, по справі не встановлені і суду не доведені, а тому безпідставно взяті судом до уваги при вирішенні справи.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (див., зокрема, постанови ВП ВС від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (14-318цс18), 28.03.2018 № 444/9519/12 (14-10цс18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (14-154цс18)).
По справі встановлено, що за умовами укладеного договору позика надавалась відповідачу строком на 30 днів з кінцевим строком повернення коштів та сплати процентів за позикою - 06.06.2021, а отже після спливу цього строку позикодавець не вправі нараховувати передбачені договором проценти, у разі прострочення позичальника право позикодавця забезпечено частиною другою статті 625 ЦК України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та встановивши, що відповідачем було сплачено за спірним договором позики 17 743,15 грн при загальній сумі, що підлягала поверненню позичальником - 16 471 грн, з яких - 13 000 грн сума позики та 3 471 грн - проценти від суми позики, виходячи з 155,70 грн щоденних процентів за період з 07.05.2021 по 06.06.2021, суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, яка на день пред'явлення позову була повністю сплачена відповідачем з урахуванням заявлених позивачем 3% річних - 29,91 грн та інфляційних втрат - 208 грн.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» за безпідставністю.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення по справі, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладаються на сторони пропорційно розміру задоволені позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» слід відмовити, понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн покладаються апеляційним судом на позивача.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Овчаренко Ярослави Олександрівни - задовольнити.
Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Чумак