Справа № 545/3019/24 Номер провадження 11-кп/814/1975/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
23 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженої - ОСОБА_7 ,
представника колонії - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31.07.2024,
Цією ухвалою відмовлено у задоволені клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, із професійно-технічною освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , засуджену 05.12.2019 вироком Дніпровського апеляційного суду за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Таке рішення суд мотивував тим, що матеріали кримінального провадження, які характеризують особу засудженої, свідчать про те, що її поведінка протягом усього строку відбування покарання не була стабільною та покращилася лише з моменту настання права на застосування пільги передбаченої ст. 81 КК України. У зв?язку з чим суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 не стала на шлях виправлення, тому не заслуговує на застосування щодо неї умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
У поданій апеляційній скарзі засуджена просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання про її умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Свої вимоги мотивує тим, що вона має позитивну характеристику, отримала 4 заохочення, працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має матір похилого віку з незадовільним станом здоров?я, яка потребує її допомоги, визнає свою вину та погасила заборгованість по виконавчому листу.
Колегія суддів заслухавши доповідача, засуджену в підтримку поданої нею апеляційної скарги, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, думку представника установи відбування покарань про можливість звільнення засудженої від відбування покарання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженої не підлягає задоволенню.
Інші учасники судового розгляду ухвалу суду не оскаржили.
За змістом положень п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України (чинної на момент вчинення кримінального правопорушення), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_7 засуджена 05.12.2019 вироком Дніпровського апеляційного суду за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Засуджена ОСОБА_7 покарання відбуває з 20.01.2020. Кінець строку покарання засудженої 20.01.2025.
З характеристики ОСОБА_7 вбачається, що на теперішній час засуджена відбуває покарання в Державній установі «Надержинщинська виправна колонія (№65)».
Характеризується добре. За період відбування покарання отримала 5 стягнень, які погашені у встановленому законом порядку та 4 заохочення.
На даний час працює швачкою в майстерні установи у швейній бригаді №15. До виконання робіт з благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою.
У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктна. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Підтримує соціальні зв'язки з родиною.
Завжди утримує в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи.
Відповідно до ст. 123 Кримінально - виконавчого кодексу України бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу "Творчість», «Духовне відродження», відвідує лекції правового характеру, інформаційні години.
Рішенням комісії державної установи №30 від 19.10.2021 засудженій відмовлено в застосуванні ст. 100, 101 КВК України.
Рішенням комісії державної установи №21 від 02.08.2022 засудженій відмовлено в застосуванні ст. 82 КК України.
Рішенням комісії державної установи №19 від 21.09.2022 засудженій відмовлено в застосуванні ст. 81 КК України.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.05.2024 засудженій повторно відмовлено у застосуванні ст. 81 КК України.
Станом на 19.07.2024 заборгованість за виконавчим листом відшкодована.
Відповідно до наданої установою характеристики ризик вчинення повторного кримінального правопорушення засудженою є середнім.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що дійсно, як зазначено у апеляційній скарзі, засуджена на теперішній час характеризується позитивно, за весь період відбування покарання отримала 4 заохочення, працює, має матір похилого віку, яка потребує її допомоги, визнає свою вину та погасила заборгованість по виконавчому листу, тобто стає на шлях виправлення.
Разом з тим, дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Проте, хоча засуджена на теперішній час характеризується добре, поряд із цим ОСОБА_7 раніше була неодноразово судима, у тому числі під час іспитового строку та на підставі ст. 81 КК України звільнялася умовно-достроково, проте на шлях виправлення не стала та вчинила нове кримінальне правопорушення. Також відповідно до наданої характеристики на ОСОБА_7 , ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення є середнім, рішеннями комісії установи засудженій було відмовлено у застосуванні щодо неї умовно-дострокового звільнення, заміні невідбутої частини покарання більш м?яким та зміні умов її тримання. Крім того, протягом строку відбування покарання на засуджену накладалися стягнення 5 разів, а 2 з 4 наявних заохочень вона отримала лише останнього року, що вказує на її нестабільну поведінку та свідчить про не досягнення такого стану, за якого від неї не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.
Доводи засудженої щодо наявності у неї матері похилого віку, яка потребує її допомоги не свідчать про те, що вона поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
Також у матеріалах кримінального провадження відсутні докази щодо неможливості відбування покарання ОСОБА_7 у зв?язку з її незадовільним станом здоров?я.
Тому, всупереч апеляційним доводам засудженої, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи та дані про особу засудженої, в тому числі і ті, які зазначені в апеляційній скарзі, та обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні подання про умовно - дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги засудженої.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31.07.2024, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4