Справа № 642/8007/21 Номер провадження 11-кп/814/2180/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
25 грудня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021221220000518 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м.Полтава від 31 жовтня 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз:
- 27.10.2010 року вироком Дзержинського районного суду м.Харків за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. 18.07.2014 року ухвалою Дзержинського районного суду м.Харків звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців 20 днів,
обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 29 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, 01.08.2021 року, о 19.00 год., ОСОБА_8 , перебуваючи на території скверу Митрополичого в м.Харків, присів на лавочку, де перебував раніше незнайомий йому ОСОБА_9 . Після цього, погрожуючи застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, таким чином зламавши волю ОСОБА_9 , повторно, відкрито, почав нишпорити в кишенях одягу потерпілого та незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 2 000 грн., мобільним телефоном «Huawei Y6s", вартість якого згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/121-21/18237-ТВ від 27.08.2021 року становить 867 грн., з сім-картками оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар" та ПрАТ «ВФ Україна", чим спричинив матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 2 867 грн.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність на розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду скасувати, застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід та закрити кримінальне провадження на підставі ч.6 ст.340 КПК України, у зв'язку з повторним неприбуттям потерпілого у судові засідання та не підтримання ним державного обвинувачення.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено покарання від чотирьох до шести років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків. Крім того, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, до моменту викриття та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення тривалий час переховувався від правоохоронних органів та був оголошений у розшук.
Крім того, ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності із застосуванням насильства та знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно. Тому існує вірогідність вчинення ним інших кримінальних правопорушень корисливої спрямованості.
При цьому, всупереч доводам захисника, існує ризик впливу ОСОБА_8 на потерпілого та свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від їх надання.
Про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінального правопорушення, об'єктом якого є власність громадян.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Посилання обвинуваченого про закриття кримінального провадження, в зв'язку з повторним неприбуттям потерпілого у судові засідання та не підтримання ним державного обвинувачення, є безпідставними, оскільки у даному провадженні апеляційним судом перевіряється ухвала про продовження строку тримання під вартою і не вирішується доля кримінального провадження.
Твердження апелянтів про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних, не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені обвинуваченим доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Разом з тим, колегія суддів звертаю увагу місцевого суду на необхідність дотримання розумних строків та розгляду провадження у найбільш стислі строки.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м.Полтава від 31 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4